Блог
Тараса Возняка
Боротьба за канонічну територію
25.07.2008 19:46В Україні будь-який значущий суспільний чи політичний захід перетворюється у боротьбу за Україну і боротьбу проти України. Гравців доволі. Як на Сході, так і на Заході. Ще одним вагомим приводом стало святкування не дуже круглої - 1020 років - однак все ж якоїсь дати хрещення Русі. Як-то кажуть - був би привід, а святкування ми організуємо.
Одразу ж ці святкування стали полем брані. Щонайперше це зачепило росіян, які так і не можуть виробити якусь іншу формулу своєї ідентичності, і далі наполягають на стандартному наборі «колиски трьох народів», «матері городів руських» і т.д. А тим самим у ситуації незалежності України неначе опиняються у завішеному стані - бо ж Київ опинається поза російським контекстом. Ба більше, їх долає невирішене завдання - Київ має бути «матір'ю городів» та «Східним Єрусалимом», і водночас Москва має бути першою. Причому у всьому.
Тим не менше російська політика останнього часу - перенести бої за Україну у всіх царинах на українську територію. Якщо минулого року було проведено силами кількох навіжених суперуспішну спецоперацію на самому окрайку української землі - у Феодосії, то цього року ці спецоперації пішли вглиб території. Нещодавно силами комуністів навіть пробували блокувати рух польських військових вже на Львівщині - бо ж це те страшне і кровожерне НАТО.
Довготривалою боротьбою за Україну є і боротьба за Українські Церкви. Тут вона триває вже століттями. В хід іде все - і відкрите мракобісся - немає чого соромитися, його більш ніж досить у сучасних релігійних рухах, в тому числі і православних, - і відкрита неправда, і чисті провокації. І врешті жорстка політична рубка - згадайте участь представників Московського Патріархату у численних виборах.
Цей ювілей став ще однією нагодою помірятися силами і ще раз заявити свої претензії на ексклюзивне право володіти душами в Україна. Церковною мовою це називається правом на канонічну територію. Властиво, про територію душ на разі не йдеться. Тут спрацьовує церковна геополітика.
І тут появляються ще й інші гравці - актуальна влада в Україні на чолі з Президентом, а також Патріарх Константинополя Варфоломій І, які мають дещо інші погляди на цю церковну геополітичну констеляцію.
Вони чудово розуміють дутість претензій УПЦ Московського Патріархату на своє безроздільне домінування в Україні. За соціологічними даними («Українське демократичне коло», фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс»), якщо говорити про українське православ'я, то, на грудень 2006 року, 30,1% опитаних українських громадян заявили про належність до УПЦ Київського Патріархату, 20,4% - до УПЦ Московського Патріархату, 1,5% - до УАПЦ. Хоча УПЦ Московського Патріархату наполягає на тому, що в нього найбільше зареєстрованих громад. Що правда. Однак не найбільша кількість вірних.
Що тим не менше не зупинило Алєксія ІІ і він поспішив запросити Варфоломія І до «себе», на «свою» канонічну територію до Києва! А те, що такого рангу особи, перш за все, мають бути запрошеними владами суверенної держави, яка, власне, й організовує ці святкування, просто ігнорується. Бо ж питання тут стоїть до смішного просто - хто хазяїн на території. І крапка. Навіть якщо боротьба йде у такому символічному вимірі. Таким чином росіяни і далі мітять територію.
Однак позиція Варфоломія І теж не така вже й згідлива. Константинополь добре пам'ятає і те, як Москва узурповувала своє право на патріархат, як вона насильницьким чином стала канонічною на території України (частини), і в якому чорному тілі тримала безпомічних Константинопольських Патріархів. Варфоломій демонстративно подякував Президенту Ющенку за запрошення себе та Алєксія ІІ на святкування. Ба більше - згодився очолити святкування. Святкуваннями з нагоди 1020-ліття Хрещення Київської Русі, які триватимуть 25-27 липня в столиці України, керуватиме Патріарх Константинополя Варфоломій І. На думку багатьох спостерігачів, це перемога Патріарха Константинополя, «другого Риму», який здавна змагається за примат у православ'ї із Москвою, «третім Римом». Таким чином святкування ювілею зміцнить роль Константинополя. Хоча насправді Патріарх Константинополя не є Папою Римським - він просто представляє Церкву-Матір, від якої пішли інші православні церкви, тому до нього й апелюють.
Щоправда Алєксію ІІ це не сподобалося. А тому він пробує якось применшити пишноту святкувань. До Києва не прибуде православний архієпископ Кіпру Хризостом, який відмовив у приїзді після зустрічі з Алексієм ІІ, пояснюючи, що «цього не хоче Московська Церква». «Алексій ІІ сказав мені, що те, що відбудеться, йому не подобається», - не можна не надивуватися настирності росіян у досягненні своїх цілей.
Можливо, вивищення ролі Константинополя і є прихованою метою Києва. Це може відкрити ворота і до православного єднання в Україні, і до створення та визнання Київського Патріархату.
Додати коментар (2500 знаків):