Glory uz Ukrainu! Пригоди українського націоналіста в Латвії

„Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів – вчить нас 13 правило життя українського націоналіста. Щоб побудувати щасливе майбутнє нашим дітям, щоб створити рай для української нації, щоб наша нація виборола своє місце перед сонцем, серед усіх інших націй світу, ми повинні постійно вчитися, використовувати кращий досвід іноземців для „поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.” Тому, коли випала нагода вдосконалити свої знання, покращити навики і вміння в Стокгольмській школі економіки в Ризі, яка без перебільшення вважається однією з кращих в Європі, без вагань використав таку можливість.
Маю особливі сентименти до прибалтійських держав. В період міжвоєнної польської окупації частини України, саме громадянином Литовської держави з 1929 року був герой української нації Євген Коновалець. Більше того Литва, підтримувала ОУН матеріально і морально, через що не раз виникали дипломатичні конфлікти з Речю Посполитою. Звісно, що Литва розуміла, імперські амбіції сусідньої країни, мрії про державу „од можа до можа”, і місце в цій державі столиці „Вільно”. 
По друге, напевно один з кращих геополітиків України усіх часів, ідеолог українського націоналізму. Юрій Липа ще в 1938-41 рр. обґрунтував необхідність Балто-Чорноморського союзу у своїй геостратегічній трилогії, найцікавішою з якої, на мій погляд є „Призначення України”.
По третє, маємо дуже доброго „європейського адвоката – Польщу. Цей наш, справжній друг, захисник українських інтересів у світі, інколи, зловживає своїм монопольним становищем, що особливо, яскраво засвідчили події з українським будинком в Перемишлі. Де, цей будинок, став розмінною монетою при передачі полякам будинків в Самборі, Дрогобичі, „Цвинтарю Орлят”, тепер за нього хочуть ще отримати будинок або земельну ділянку у Львові, а чого не натиснути, якщо ми такі слабкі. Так-от нам необхідні, ще підтримка в Європі, і це могли б стати Прибалтійські республіки й Австрія, яка одна з перших зрозуміла небезпеку лібералізму, і де націоналісти впевнено перемагають і приходять до влади.
Перші враження від Латвії – це шок. Я, як культурний українець, звичайно, що в іншій державі буду спілкуватись мовою, якою мене зрозуміє співрозмовник, без проблем можу розмовляти англійською, зрештою все навчання велось виключно цією мовою, італійською, польською, проте дуже погано розумію російську. Яке ж моє здивування було, коли я почув, що половина латишів „абщається на общепонятнном”. Пізніше, мені пояснили в чому річ. Тому, коли до мене пробували заговорити російською, приходилось пояснювати: вибачте, я українець, я дуже погано розумію „русскій”, якщо можна спілкуйтесь англійською. Треба було бачити їхні обличчя. Латиші від разу розуміли мою позицію, посміхались і переходили на англійську, доволі таки непогану, треба віддати їм належне: вони можуть порозумітись з іноземцями. А з „рускоговорящими латишами” по-різному було, конфліктних ситуацій було лише декілька і то вирішувалась вони легко.
 Латвія і Рига за площею і чисельністю населення приблизно як м. Львів та Львівська область. Ця країна найбільше з прибалтійських країн постраждала від фінансової кризи 2008 -2009 рік, про це трохи згодом. 
Час мого перебування в цій прекрасній країні співпав, з місцевими виборами та виборами в Європарламент. До речі, лише в Латвії, на відміну, від Литви, Естонії реванш взяли промосковські сили. Спробую пояснити пізніше чому.
Новий мер Риги Ніл Ушаков, етнічний росіянин, заявив що готується застосувати спеціальні підрозділи туристичної поліції проти туристів. Оце-так, скаже дехто, як проти туристів? Це ж священні корови. Вони залишають гроші в країні. Про причини, чому Рига стала містом для туристів, а не для рижан, пізніше.
Для чого була знищена ризька промисловість, і чому рижани масово виїжджають до Німеччини та Ірландії поділюся міркуваннями.
Українська діаспора кинута напризволяще. Побував на одному заході українців в Латвії, зустрівся з їхнім керівництвом на каві. Чому й навіщо забули українців за межами України, теж в одному з наступних дописів.
Про українця, який завдяки власній працелюбності став представником середнього класу Латвії, з яким познайомились в літаку, про економіку і про багато цікавого в наступних блогах.
До нових зустрічей!

Cлава Україні!