Не розсипайте бісер перед… журі!

 «Глядачі» дізналися, що проект-переможець належить авторському колективу архітекторів Д.Белаху, Л.Лібичу та О.Матушкову, скульптору В.Одрехівському, що набрав аж 5 голосів від 15 членів журі. 

 Вас не насторожило, що переможець здобув прихильність лише п’яти осіб? А решта 10 не голосували за цю ідею пам’ятника. Те саме з іншими переможцями, що отримали по 2 голоси. Тобто жоден із проектів не отримав і половини голосів журі.

Хто ж є у журі? Коли подивитися на його склад, то можна зазначити, що там лише один фахівець зі скульптури - В.Ярич, а далі – графіки, письменник, меценат, живописець, громадські діячі, службовці, архітектори, дуже поважні особи з усілякими регаліями та званнями. При всій повазі до їхніх звань і досягнень хочу запитати, коли б на конкурсі поезії у складі журі було 90% скульпторів, якого можна чекати результату? Чи (перебільшуючи): якщо біля хірурга під час операції були присутні такі знавці медицини, як доктор історичних наук, службовець, чим закінчилася б ця операція?

 

«Зіграти невдалу роль – все одно що плюнути у вічність» (Ф.Раневська)

 

Щодо такого складу головний художник Львова Володимир Сколоздра дав відповідь ЗМІ, що скульптори не хочуть йти у журі, бо мають можливість брати участь. Але невже в Україні є мало скульпторів? Конкурс же всеукраїнський, «відкритий», значить і участь брати можуть усі, хто побажає. А в членах журі мають бути також і скульптори-представники інших міст. Власне, зазвичай до всеукраїнського конкурсу залучаються у члени журі представники зі всієї України. Натомість цього разу в журі були тільки львівські.

Щоправда, мені один із членів журі пояснив, що східняки не розуміють незбагнену всеохопну постать Антонича, тому створити гідний образ поета не можуть.

Також хотілося б запитати у читачів: як гадаєте, наскільки чесним виглядає той момент, що член журі, архітектор О.Ярема і його заступник М.Ягольник є безпосередніми начальниками переможців - архітекторів Д.Белаха, Л.Лібича, О. Матушкова?

І якщо ви думаєте, що конкурс був від початку до кінця анонімним, то ви помиляєтесь: після першого туру учасники мали забрати свої проекти візуалізації на планшетах, щоби зробити ескіз фігури в розмірі до 30 см. І знаєте, де мали забрати? В організаторів!

До речі, голос львів’ян теж не був почутий. Заступник міського голови Львова Василь Косів на відкритті найкращих концепцій пам’ятника Антоничу в Музей етнографії та художнього промислу зазначив, що охочим буде надана можливість проголосувати чи зазначити свої ґрунтовні міркування щодо того, який проект їм вподоби. На жаль, протягом тижня таки не було де залишити свої відгуки у Музеї, оскільки не було книги відгуків, також не відбулось громадське обговорення.

На запитання ZAXID.NET, як так сталося, що проект пам’ятника Антонича на лавці з пегасом не зайняв жодного місця , хоч на міських форумах та у коментарях читачі відгукувалися найкраще про нього, голова журі Василь Семенюк зазначив, що подібних проектів є багато у світі та й в Україні – у Києві, Харкові, Одесі. "Хотілося пам’ятника, який би не був вторинним, щоб він нікого не нагадував», - наголосив Василь Семенюк.

Тепер давайте подивимося щиро на проекти-переможці. Перший проект. Подивіться скульптуру норвежця Густава Вігеланда в місті Осло. Пане В.Семенюк, що тепер скажете ви про оригінальність переможця? А ще у м. Києві встановлено пам’ятник В.Чорноволу, де над фігурою літає ангел з лавровим вінцем. Нічого не нагадує?

Друге місце журі знавців мистецтв надало проекту О.Вензиловича, скульптора Я.Мотики. Що вам нагадує цей проект? Стиль «скіфська баба»? Що ж у цій розмазаній каменюці є від Антонича?

Щодо третього місця. Антонич пішов з життя у молодому віці, скульптори  зобразили поета більш у старшому віці у вигляді такого чеховського «человека у футляре». Це далеко не дітвак, хоч і дивиться на сонце.

Ще дещо зазначу. До вибору журі долучився дослідник Антонича, громадський діяч, член журі Ігор Калинець, він зазначив членам журі перед анонімним голосуванням, що «Антонич ніколи би так не сів». Але Антонич пішов з життя ще до народження Ігоря Калинця…

Також завжди цікавило: чому у конкурсах на ідею проекту визначають три грошові премії? Ну перша – зрозуміло – переможець, цей пам’ятник поставлять, і відповідно увіковічнять творців. А грошові премії другому і третьому місцю нащо? Зараз не той час, щоб направо і наліво роздавати кошти. Але якщо організатори бажають відзначити тих, хто брав участь у конкурсах і їхніх етапах, то відзначте всіх, хто дійшов до фінішу. Адже жоден інший пам’ятник не стоятиме у Львові, окрім переможця. А так – подякуєте іншим за те, що витрачали свій час і кошти на цей конкурс.

Нагадаю, для відзначення кращих проектів встановлено такі премії: перша премія – 50000 грн, друга – 30000 грн, третя – 15000 грн.

Іван Герасимчук - художник, живе у Львові