В дзеркалі епідемії

Звісно, треба казати людям правду, що існує загроза зараження, тому слід вжити всіх необхідних засобів (тут слово лікарям). Пригадую, як колись поляки під час шокової терапії постійно надавали ефір психологам, які мали заспокоїти людей, мовляв, така ситуація, яку треба пережити, все минеться, потім буде краще.  Натомість, в  нас  замість того, щоб щогодини  в інформновинах нагадувати людям, щоб вони подбали про свою безпеку,  підкреслюють цифри померлих від пневмонії. Жах, паніка, передвиборче одурманення тільки но почало набирати обертів, а тут епідемія грипу невідомого генезису,  в якій, як у дзеркалі, засвітилася у всій «красі»  наша молода вісімнадцятилітня держава.

Коли я спробувала зазирнути (так трішечки) у те дзеркало, то дуже здивувалася, як Вона, дивовижна  Україна, взагалі ще тримається  при такому засиллі низькопробної харчової продукції; такому низькому рівню соціального захисту; таких неймовірних звалищам сміття, що катастрофічно зростають навколо  міст і сіл; такій охороні здоров’я, коли  не те, що ліків потрібних нема, навіть марлі забракло??? Про політичну ситуацію  можна вже  не говорити – суцільна темносіра пляма.

«Вона», кажуть, про себе та власну свиту подбала, зробила щеплення, яке нам і не снилося. А про те, ким правити будуть, якщо щось, не подумали. Краще за старим перевіреним принципом: «Даст Бог день, даст і пищу».  А по всьому видно, –  не щастить, доводиться просити за кордоном. І що не кажіть, навіть, якби нас оминуло це лихо, сталося б щось інше, бо стає зрозуміло, що далі так жити не можна.

         Більшість наших громадян сповідують християнську релігію, згідно з якою, грішно, неморально  наживатися на біді.  Але нічого,  роблять це сьогодні всі більш-менш дотичні до цієї епідемії – і політики, і фармацевти, і  навіть продавці  на базарах, які одразу загнули ціни на часник та лимони. Саме через них почала ото писати, бо з нашими політиками начебто мудрим людям і так  все зрозуміло. Але жінки на базарі за дві малесенькі головки часнику хочуть аж 5 гривень.  І знаєте, чому? Бо всі так беруть(!!!). «Як всі, так і я» – кажуть.  

Це добре, що деякі кандидати у лідери нації, з-поміж них, скажімо, Яценюк Арсеній,   вже не глаголять про  вступ до Європи. Нам би вижити. Але люди добрі,  як бути, коли у моєму передмісті сусіди (зовсім небідні люди) замість очистити власну каналізацію біля свого будинку, примудряються якось випускати її на вулицю? Ходимо по брудній воді з пральних машин – це в кращому випадку, а в гіршому –  по  рідких відходах життєдіяльності їхнього організму. А спробуй, зроби зауваження: одразу станеш, як  не «врагом народу»,  так пошлють... ну самі знаєте, куди  нас  всіх зазвичай посилають...