Шоста черепаха від Dalai Lama

Альбом розпочинається піснею "Bantyky". Динамічно-хаотичний вступ одразу змушує затамувати подих, а подальший раптовий шквал звуку та мелодійний вокал просто "врізається" у вухо та свідомість слухача і надовго там засідає. Доволі впевнений початок. Пісня демонструє незалежний характер гурту та їхньої творчості, прагнення "бути іншими". Для тих, кому відомий прогресивний, незалежний (indie) напрямок у рок-музиці, помітно, що пісню створено під впливом гурту Mars Volta.

Продовжує та підтримує атмосферу попереднього треку пісня "Sparcles". Схожа за будовою на "Bantyky", "Sparcles" має дещо трансове звучання, є менш "вибуховою" - вокальна лінія плавна, драйв досягається завдяки гітарним ефектам, танцювальному ритму барабанів і простій, але влучній басовій партії. Цим твором Dalai Lama доказує, що рок-музика може зрівнятися із клубною електронною музикою за "рівнем танцювальності".

Пік вибухової, танцювальної динаміки у поєднанні з дещо олд-скульним гранджовим звучанням демонструє "Disco". "Do you like my disco?!" - саме цю фразу ви будете наспівувати після того, як послухаєте композицію. Indie - Disco!

"Cosmos"... - це космос у всій красі. Різка динамічність переростає у медитативну ритмічність, плавну активність... Монотонні партії ритм секції та вокалу у контрасті з високочастотним, насиченим ефектами звучанням гітари породжують почуття таємничості. Трішки Tool'у  - завжди корисно, коли ти у пошуках чогось нового у творчості:)

Йдемо далі...

"Audrey Hepburn" - таку назву увібрала пісня-хіт платівки. Її музиканти публікували ще до виходу альбому, яка стала його своєрідним синглом. Помітно, що пісня є продуктом довготривалої праці музикантів, адже все у ній «розкладено по полицях». Досконалий підбір гітарних ефектів, тріп-хопове звучання ритм-секції та меланхолійний вокал обіцяють зачепити почуття багатьох меломанів. Основа "Audrey Hepburn" - старий добрий тріп-хоп, легендами якого стали Portishead, Massive Attack та ін. Тобто нічого свіженького у цій пісні Dalai Lama не демонструє, тим не менше, вона є улюбленою піснею більшості шанувальників гурту.

Підтримує ліричну хвилю платівки композиція "Prison". Перш за все, хочеться сказати, що саме ця пісня є обличчям фірмового звучання гурту "Dalai Lama". Водночас цій композиції можна надати звання хіта, хоча не для такого широко кола слухачів, як "Audrey Hepburn", а радше для поціновувачів Tool та Radiohead. Мелодійна ритм-секція пісні надзвичайно акуратної форми у поєднанні з притаманним гуртові меланхолійним звучанням вокалу, глибоким змістом слів та ефектовим насиченням гітари... Коротше кажучи, "Prison" принесе багато задоволення від прослуховування.

Довго проливати сльози Вам не доведеться, адже далі - фанк-диско "Spirulina". Іронічного характеру диско 80-х (тільки нікому не кажіть, що гурт вкрав знаменитий хіт Frankie Goes To Hollywood "Relax don't do it":)) у суміші з "ісісоподібними" (Isis - гурт, який можна назвати еталоном сладжу) моментами. І все це супроводжують фрази «I feel you wanna dance", "Relax, don't do it" та ін.

"Whales" (що у перекладі з англійської означає "кити") - композиція, що змусить поринути у класичну атмосферу пост-року. Плавний розвиток картини пісні: кожен інструмент по-джентельменськи дає висловитись іншому, хоча і в цій пісні не обійшлися хлопці без притаманного їм шквалу звуку у поєднанні з мелодійним витонченим вокалом. Але оскільки Dalai Lama люблять контрасти і вміють по-справжньому шокувати слухачів, то цього разу гурт підготував на 4:30 хвилині пісні просто вражаючий крик, від якого, як мінімум, волосся по тілу стає дибки.

Як відомо, від пост-року до сладжу - один крок... І цей крок на платівці - за піснею "Sportloto", однією з україномовних треків. Не зовсім інтелігентний та інтелектуальний трек, порівняно з іншими, у яких помітний справді цікавий та зрілий підхід до творчості. А "Sportloto", своєю чергою, є виявом дещо "дитячих" поглядів на цікаву музику. Але є, звичайно, і позитивні сторони: властива гурту динамічність, вміло виконані переходи настроїв тощо. Кажуть, простота - запорука геніальності. У "Sportloto" все просто - "Два, три, чотири, я виграв дві квартири" ...доволі іронічно.

Апогей спокою подарує пісенька "Gales". Витончені та водночас ламані барабанні ритми плавно переплітаються з ніжними та тихими партіями гітар і вокалу, що створюють своєрідний морський настрій: постійність морських хвиль, безмежність водяного простору, атмосфера чистоти. "Gales" - місточок до фіналу, або затишшя перед бурею...

..."Michael Jackson knows" - вибухонебезпечний фінал. Слабохарактерним прослуховування не рекомендовано. Пост-рок це, чи спід-метал... одне слово, ліпше не старатися визначати стиль цього гурту - це безрезультатно. "Michael Jackson..." - інструментальний трек, перенасичений експресією, - є, мабуть, її піковою точкою. Слухається на одному подиху і остаточно зносить голову. Таке враження, що музиканти перебувають у незрозумілих конвульсіях, а особливо ударник, який немовби не може влитися у темп пісні, а решта його наздоганяють... пісня закінчилася. Кінець? Аж ніяк! Окрім того, що чується звук радіо, знятий звукознімачем гітари після закінчення треку "Michael Jackson knows", то після цього - чи то пісня, чи застілля з дзеленчанням склянок зі спиртним, чи поєднання одного та другого, невідомо. Одне слово, хлопці довели свою неврівноваженість на сто відсотків.

Відштовхуючись від того, що Dalai Lama "The sixth turtle" - лише дебютник, - який, попри всі "недо", вже тримає душу гурту, є втіленням оригінальності, виявом вільного, незалежного бачення на творчість, то немає ніяких перешкод для надій на світле майбутнє альтернативної сцени.

Аудіоматеріали гурту можна знайти тут і тут