Ярослава-Орися Колотило: Українці значно швидше піддаються асиміляції, ніж німці чи мадяри

Ярослава-Орися Колотило – старший радник Міністерства культури Румунії. Сфера її компетенції – національні меншини. Окрім того, вона – активний діяч української діаспори в Румунії. В інтерв’ю ZAXID.NET пані Колотило розповіла, як тамтешні українці сприйняли румунську революцію 1989 року і як після зміни суспільного ладу налагоджували своє національно-культурне життя.

- Розкажіть, будь ласка, як розпочав свою діяльність Союзу українців Румунії.

- Союз українців Румунії було створено невдовзі після так званих «грудневих подій» 1989 року, які ще називають «Румунською революцією». І це справді була революція, яка принесла багато благ і румунському народові, і тамтешнім українцям.

- А українці теж брали участь у боротьбі з румунськими спецслужбами – секурітате?

- Так, звичайно, українці теж брали участь у революції й серед них було багато жертв. Вони відчайдушно воювали за те, щоб і в Румунію прийшов справедливий лад. Адже українці зазнали багатьох утисків від режиму Ніколае Чаушеску. Було закрито багато українських шкіл. Варто зазначити, що з 1948 року відкривалися українські школи, починалася національно культурна діяльність у період політичної відлиги, Румунія намагалася в допустимих межах стати на шлях демократії. Але з 1965 року, коли до влади прийшов Чаушеску, почалося згортання цих процесів. І якщо за німецькі чи угорські меншини заступалися їхні держави, то за українців не було кому заступитися. Тому їм першим закрили школи. Тому ми дуже чекали цих змін й радісно їх зустріли. Ще радісніше ми зустріли проголошення Незалежності України. Впала «Залізна завіса» і ми з того часу почали налагоджувати тісну співпрацю з Україною

- Те, що Ви працюєте в уряді, засвідчує, що українська громада в Румунії має неабиякий вплив. Чи не так? 

 

українці теж брали участь у революції й серед них було багато жертв. Вони відчайдушно воювали за те, щоб і в Румунію прийшов справедливий лад

 

- Ну, я не урядовець, а лише державний службовець. А вплив завжди залежить від активності конкретної національної меншини. Вони мають свої організації, мають своїх представників у парламенті. Наприклад, до мене вони звертаються за грошима, коли треба профінансувати якийсь культурний захід. В уряді є також департамент міжетнічних відносин, який допомагає меншинам у виданні своїх газет і журналів, інших справах.

- Ви щойно сказали, що багато національних меншин в Румунії мають своїх представників у парламенті. Чи є в румунському законодавчому органі й представники української діаспори?

- Раніше українців у парламенті репрезентував Степан Ткачук, але, на жаль, він вже помер. Тепер є Степан Бучута. Він репрезентує Марморощину. Це той край, що на кордоні з Україною. Там зберігається українська ідентичність, бо збереглися українські церкви. Там кордон з Україною йде по Тисі, а потім – горами. У горах дуже легко заблукати й потрапити, нехотячи, на українську територію. Часто так траплялося, що хтось взимку йшов у ліс шукати ялинку й опинявся в Україні.

- Чим українцям в Румунії допомагає український уряд?

- Міністерство закордонних справ України має відділ співпраці з українцями за кордоном. Його співробітники намагалися нам допомогти. Приходили до нас, приносили різні книги. Допомогли з комп’ютером, народними костюмами. Обіцяли, що допоможуть ще, але зненацька їхня допомога припинилася.

- Коли це трапилося?

- Приблизно півроку тому.

- Як Ви думаєте, чому?

- Точно не знаю. Можливо, через фінансово-економчну кризу, можливо, вже просто не бажають дбати про нас. Тож доводиться давати раду своїми силами.

- Ви згадували про періодичні видання національних меншин. Чим у цьому плані можуть похвалитися українці Румунії?

- Ми маємо чотири видання: дві україномовні газети, два україномовні журнали і ще одна газета для українців, але румунською мовою. Але не виключено, що вже за кілька років не буде кому читати ті газети. І не буде кому видавати, бо в нас відчутний брак фахівців. Очевидно, для цього треба посилати молодих людей відряджати вчитися до України, українською мовою.

- Тобто процеси асиміляції в Румунії відбуваються доволі інтенсивними темпами?

- Так, відбуваються. Українці, значно, швидше піддаються асиміляції, ніж, приміром, німці чи мадяри. Особливо мадяри тримаються вкупі. Але ми все ж віримо, що врятуємо щось, що можна врятувати. Тим більше, що маємо для цього законом затвердженні права. Але як я зазначала в своїй минулорічній роботі, існує процес глобалізації, від якого дуже важко втекти. Молодь наша зацікавлена більше матеріальними справами. Тобто ситуація сумна, але надія є.

- Чи допомогла б румунським українцям так звана «карта українця»?

- Наші українці вже почали отримувати в посольствах України посвідчення закордонного українця. Це для них дуже приємно, вони гордяться цим. Але буває, питають один одного: а що це дає, чи маєш з цього якусь вигоду? І, щиро кажучи, це нічого не дає. А це посвідчення мало б давати діаспоральному українцеві ті ж права, що має й громадянин України в себе на Батьківщині.

- А як українці в Румунії сприйняли цьогорічну зміну влади в Україні? 

 

Наші українці вже почали отримувати в посольствах України посвідчення закордонного українця. Це для них дуже приємно, вони гордяться цим. Але буває, питають один одного: а що це дає, чи маєш з цього якусь вигоду?

 

- Дуже велика тривога виникла між нашими людьми, дуже багато незадоволених. Багато хто засуджує Віктора Ющенка, який міг би допомогти перемозі Юлії Тимошенко, але не захотів. Бо в нас, у Румунії, демократія продовжується тим, що не пройшли “червоні” до влади (мова йде про останні президентські вибори в Румунії, де в другому турі 21 грудня 2009 року представник Демократичної партії Траян Басеску переміг соціаліста Мірчу Джоне – ред.). Тож є в нас велика тривога, що Україна в майбутньому перестане бути Україною, що вона перестане дбати за свою діаспору.

- А чи змінилася Ваша співпраця з українським посольством в Бухаресті?

- Поки що ні. Там ще не змінили посла й інших співробітників. Посольство має свій культурно-інформаційний центр. Вони активні, стараються, співпрацюють з місцевими українцями. Але, як завжди, мають замало грошей.

- Як поставився румунський уряд до зміни влади в Україні?

- Демократи в румунській владі засуджують, що Україна не пішла тим шляхом, яким йшла попередні 5 років, відмовилася від надії вступити в НАТО. Адже президент Басеску обіцяв, що підтримає Україну на шляху до НАТО. Ми мріяли, що тоді нам було б легше долати румунсько-український кордон. Але поки що все навпаки. Румунія, вступивши до ЄС, ущільнила свій східний кордон. Українським мистецьким колективами, щоб приїхати до Румунії, треба брати візи, причому не колективні, а індивідуальні. Навіть не вдалося домогтися того, щоб візи були безплатними.

- Чи Румунію теж можна назвати, як і Польщу, адвокатом України в Європі?

- Можна було б назвати, якби Москва не чинила тиск на Бухарест.  Росія продемонструвала, що незадоволена співпрацею Румунії з Україною. Але тепер, коли Україна має вже проросійський уряд, то ситуація певним чином змінилася.

Довідка ZAXID.NET 

Ярослава-Орися Колотило, закінчивши ліцей в Сіґеті, вступила на україністику до Бухарестського університету. Закінчивши навчання, викладала українську та російську мови.   З 1992 року працює в дирекції у справах національних меншин при Міністерстві культури Румунії. Заступник голови Союзу українців Румунії, водночас очолює осередок організації в Бухаресті.