Чому Кремль позбувається «свідків»
IQ

Чому Кремль позбувається «свідків»

Про специфіку права на свободу сумління в Росії

Олександр Косвінцев, 3 травня23540

Як загрозу цінностям і принципам, на яких ґрунтуються демократичні, вільні та плюралістичні суспільства – так глава Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ Міхаель Лінк охарактеризував рішення Верховного суду Росії від 20 квітня про заборону діяльності в країні релігійного об'єднання «Свідки Єгови» ( «СЄ»). Ця історія повчальна і для України.

У Росії під заборону ця «нестандартна» конфесія потрапила, судячи з офіційних повідомлень, через екстремізм, ознаки якого нібито були в роботі «Управлінського центру свідків Єгови в Росії». Все це, як то кажуть, шито білими нитками. Невипадково з різкими заявами з цього приводу виступили зовнішньополітичні відомства Сполучених Штатів і Євросоюзу.

«США надзвичайно стурбовані придушенням в Росії релігійних меншин, включно зі “Свідками Єгови”», – заявив офіційний представник Держдепартаменту Марк Тонер. Він закликав російську владу скасувати цю заборону. А глава уряду Німеччини Анґела Меркель висловилася про неприпустимість такого ставлення до меншин, зокрема релігійних, особисто з господарем Кремля. Про це канцлерка заявила 2 травня на прес-конференції в російському місті Сочі за підсумками переговорів з Путіним.

Втішно, що західні інституції не пройшли повз очевидний факт утиску свободи сумління та віросповідання в РФ. Таку реакцію Заходу у цьому випадку цілком можна було очікувати. Однак путіністів це не зупинило. Тому важливо з'ясувати, чому варварський режим, який і без того відчуває чималі труднощі у міжнародних відносинах, вирішив знищити вітчизняні громади «СЄ».

Загалом в Росії їх налічується близько чотирьохсот. У них – майже 200 тисяч шанувальників Єгови. І ось, зарахувавши всю цю армію віруючих до лав «екстремістів», суд постановив «передати на користь держави» все майно релігійного об'єднання. А це – численні будівлі, приміщення, машини та інші матеріальні цінності, що були придбані на пожертви парафіян і спонсорів з-за кордону.

Будь-яка нормальна людина здивується: чому майно громад заберуть на користь держави, а не розділять між їхніми членами? Для мене тут немає нічого незрозумілого. В Росії мені не раз доводилося стикатися з рейдерською логікою можновладців. Часом вони ухвалювали свідомо протиправні рішення, наприклад, запроваджували збори і приховані податки, що не були передбачені податковим законодавством. При цьому чиновники говорили, мовляв, нехай підприємці судяться, а поки суд та діло, у позабюджетні фонди підуть додаткові гроші. Фонди, природно, не надто наповнювалися внаслідок нехтування законністю, зате у важливих персон з'являлися дорогі котеджі, автомобілі та звички нуворишів.

У випадку з майном «СЄ», можна не сумніватися, буде приблизно те ж саме. У процесі «передачі на користь держави» багато що, напевно, прилипне до рук спритних осіб, коло яких буде окреслене затятими прихильниками режиму. Пізніше, нехай навіть через кілька років, під тиском світової громадськості й рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) заборону на діяльність цієї конфесії в Росії можуть скасувати. А майно вже роздеребанять...

Звісно, не тільки заради рейдерського захоплення чужого добра десь у лавах путіністів виникла ідея позбутися цієї конфесії. Двісті тисяч парафіян – чимала сила. В Росії «єговісти», будучи християнами, певним чином є конкурентами до основної державної релігії, якою Кремль вважає православ'я.

Упередження і побоювання, з якими нинішня російська влада ставилася до шанувальників Єгови, йдуть углиб десятиліть. Свого часу знищити «Свідків Єгови» намагалися Гітлер і Сталін. За останнього вірних цієї конфесії жорстоко гнобили в тюрмах.

Пізніше, в 1990-х роках, коли Росією правив Борис Єльцин, ці люди були визнані жертвами політичних репресій. Але за вихідця з політичної охранки Путіна, починаючи з кінця «нульових», на них знову почалися гоніння, в Москві було закрито кілька відділень «СЄ».

Діючи щодо цієї конфесії так само, як двійко наймерзенніших тиранів ХХ століття, Путін фактично власноруч розписався під визнанням того, що його режим є людиноненависницьким і межує з фашизмом.

Характерно, що 2010 року ЄСПЛ задовольнив позов «єговістів», зобов'язавши російську владу відновити їхню реєстрацію і виплатити компенсацію на суму 70 тисяч євро. Однак путіністи на цьому, як бачимо, не заспокоїлися.

Чому ж в Росії не можна бути «свідком Єгови»? Нічого крамольного, до речі, в цьому слові немає. «Єгова» – всього лише один із варіантів транскрипції одного з імен Бога в російських перекладах Старого Заповіту і художніх творах. Та й при розгляді справи у Верховному суді РФ жодних доказів екстремістської спрямованості релігійної організації, за даними ЗМІ, надано не було. То у чому ж справа? Якщо судити за кримінальними вироками, які кілька років тому були винесені проти «єговістів» у російському місті Таганрозі, путінський режим стурбований тим, що прихильники цієї конфесії допускають «неправильне», з точки зору чиновників, прочитання Біблії. На жодних інших реальних фактах ті вироки не ґрунтуються.

Збоку все це здається диким і позбавленим здорового глузду. Однак для мене позиція кремлівських бандитів (суд – лише іграшка в їхніх руках) абсолютно ясна і зрозуміла. Наведу один приклад. 2004 року я був свідком такого інциденту в обласному центрі Кузбасу. Тамтешні баптисти вирішили влаштувати публічну демонстрацію всесвітньо відомого фільму «Ісус» режисера Джона Геймена. З цією метою вони почали підшуковувати актовий зал. Що тут почалося! По всьому місту керівникам установ культури, власникам великих приміщень був розісланий негласний наказ: «сектантів» не пускати! Чиновники відкрито говорили: «У нас є своя церква, чужих нам не треба!».

«Своя» – це Російська православна церква (РПЦ). В Росії православ'я поряд із брехливим телебаченням вже давно перетворилося на ідеологічний інструмент, за допомогою якого можновладці тримають населення в морально пригніченому стані, маніпулюють суспільною свідомістю. Керівний апарат РПЦ фактично є підрозділом Кремля, його очолює так званий патріарх Кіріл, агент КДБ-ФСБ на прізвисько «Міхайлов». Групи населення, котрі перебувають поза полем зору РПЦ, потенційно небезпечні для режиму особистої влади хоча б тому, що не ведуться на брехню кремлівських пропагандистів в рясах і погонах.

Звісно, в Росії відносно вільно існують й інші релігійні конфесії, крім православ'я. Але – в основному лише в таких національних регіонах, як Татарстан, Чечня, Інгушетія, Дагестан... У більшості ж інших областей громади «чужих» конфесій влада у кращому разі ігнорує, а за кожної нагоді намагається вщипнути.

«Свідки Єгови», очевидно, потрапили «під роздачу» через нетрадиційний метод ведення роботи зі залучення людей до своїх лав, своєрідності проведення релігійних обрядів. На вулицях вони досить активно й масштабно роздають безкоштовну релігійну літературу, ведуть «жалісливі» бесіди. Активно ходять по домівках. Богослужіння їхні вирізняються великою замкнутістю від сторонніх і нерідко проходять за зачиненими дверима й вікнами... З цих та деяких інших формальних ознак на «СЄ» наклали тавро секти, хоча багато хто навіть не розуміє сенсу цього слова. Влада, не маючи можливості ці громади контролювати, не знайшла нічого кращого, як повністю заборонити діяльність організації. А привід для заборон у путіністів завжди один – екстремізм.

В Росії під екстремізм влада може підвести все що завгодно. Справа в тому, що чіткого й однозначного визначення екстремізму в російському законодавстві не існує. Невипадково 2015 року Комітет ООН з прав людини рекомендував Російській державі «без невиправданої затримки переглянути Федеральний закон “Про протидію екстремістської діяльності” з метою... встановлення чітких і конкретних критеріїв, за якими ті чи інші матеріали можуть кваліфікуватися як екстремістські». Крім того, від Росії вимагали «вжити всіх необхідних заходів для попередження довільного застосування цього закону і переглянути Федеральний перелік екстремістських матеріалів». Путін і Ко, звичайно ж, проігнорували ці рекомендації і вимоги, не бажаючи випускати зі своїх рук кийка під назвою «екстремізм».

Путіністи нещадно б'ють цим кийком усіх, хто становить хоч якусь загрозу для їхньої влади і для самозбагачення. А підгодовані «суди» лише виконують замовлення злочинного режиму. Не є винятком і Верховний суд Росії, який насправді не є жодним судом, а збіговиськом холуїв головного кремлівського бандита, яке покликане виправдовувати його дурості.

Для України ця історія може бути повчальною тому, що в її законодавстві теж існують білі плями щодо регулювання діяльності релігійних організацій. З цієї причини іноді виникають конфліктні ситуації навколо «нестандартних» конфесій і громад, на деякі з них намагалися поставити тавро «секта». Не беруся судити, чи справедливо це робили. Цілком очевидно лише одне: такі конфлікти створюють зайву напругу в суспільстві. Щоб цього не траплялося, потрібно на законодавчому рівні чітко і однозначно визначити, кого вважати «сектою», небезпечною для держави і суспільства, а кого – релігійною спільнотою нетрадиційного напрямку.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук
; ; ;