Хто декомунізує зимові свята?
IQ

Хто декомунізує зимові свята?

Про новорічний сталінізм

Максим Віхров, 21 грудня 2016534340

Волхви ще тільки сідлають коней, а українці вже готуються до Нового року, вигрібаючи в магазинах шампанське, шпроти, ковбасу та інші неодмінні атрибути свята. 31 грудня мільйони родин усядуться за стіл і на кілька нічних годин проваляться back to USSR. Як виявилось, набагато легше очистити країну від пам’ятників Леніну, ніж новорічний стіл – від олів’є, а телеефір – від «Іронії долі» та нескінченних варіацій «Голубого огонька». Надвечір 1 січня, оговтавшись від всенародного бед тріпу, українці знову стануть нацією, яка вже три роки проливає сльози, піт і кров за європейські цінності та вичавлює зі себе «совок». Бо ми є справді такі. Але чомусь кожен рік ми закінчуємо і починаємо, як було заведено у «країні переможного соціалізму».

Щоразу, коли Україна занурюється у новорічне святкування, десь у пеклі тихенько хихотить Павло Постишев – справжній автор наших новорічних посиденьок. Будучи затятим борцем із Церквою, саме він у 1936-му ініціював створення офіційного новорічного свята на противагу Різдву. Крім того, Постишев – один з провідних організаторів Голодомору – мимоволі доклався і до формування традиційного новорічного меню. Бо лише глибоко травмовані голодом люди можуть вважати святковими наїдками радянське «олів’є», оселедець «під шубою» та інші кулінарні девіації. До речі, майонез – неодмінний атрибут свята – став головним радянським соусом також у 1936-му, коли його вподобав Сталін.

У «святкових» реформах комуністів не було нічого нового – французькі революціонери взагалі вводили новий календар, скасувавши літочислення від Різдва Христового. У такий спосіб будівничі «нового світу» ламали цивілізаційний код суспільства, позаяк у календарях відображаються не лише астрономічні цикли, а й цінності. Але замість нових цінностей більшовики накинули неоковирний фейк: святого Миколая замінив язичницький божок Морозко, а різдвяну зірку – кремлівський пентакль. Але Новий рік прижився, позаяк був чи не єдиним радянським святом, яке можна було вважати родинним – принаймні цієї ночі не треба було пхатись на мітинги чи демонстрації.

Календарна політика СРСР виявилась успішною: заборонене Різдво, як і решту релігійних свят, поступово стали забувати. Ще й досі на Півдні та Сході України Новий рік є популярнішим, ніж Різдво і навіть Великдень. Ну а скільки українців відмовляються від новорічної пиятики через різдвяний піст – цим питанням краще не задаватись. Утім, позитивна тенденція все ж таки беззаперечна – Різдво поступово повертає собі втрачене культурне значення. Але заковика у тому, що Україна успадкувала пізньорадянську (і де-факто російську) календарну політику, офіційно визнаючи лише «юліанське» Різдво. Натомість для римо-католицької та протестантської спільноти, які відзначають Різдво за григоріанським календарем, «совок» нікуди не дівся – їхнє Різдво залишається звичайним робочим днем.

Наявність чи відсутність вихідного дня – не така вже й дрібничка. Уявімо, скільки людей продовжували б святкувати День Незалежності, якби 24 серпня знову стало звичайним робочим днем. Комуністи мали рацію, скасовуючи вихідні на релігійні свята – цього виявилося достатньо, щоб після короткого періоду репресій суспільство ще півстоліття рухалось у бік дехристиянізації. Бо побутові незручності впливають на суспільство не гірше, ніж пропаганда і санкції КДБ. Відтак наша держава – свідомо чи ні – сприяє духовній синхронізації України з маргіналізованим «Русскім міром». Чому саме з ним? Бо 3/4 православних християн, зокрема Вселенський Патріарх, відзначають Різдво 25 грудня.

Календарна вісь України відхиляється від «совкового» Нового року, але у бік «юліанського» Різдва. Зрозуміло, що відповідним церквам непросто, навіть за великого бажання, перейти на григоріанський календар. І будь-який тиск держави можна було б справедливо вважати втручанням кесаря у церковні справи. Проте держава (якщо її євроцентрича риторика не є порожньою балаканиною) могла б дати нашим «григоріанцям» справедливість, а суспільству – вибір, зробивши вихідний день і 25 грудня. Прецеденти на місцевому рівні вже є – приміром, житомирські римо-католики вже мають вихідний 25 грудня. Впровадити 25 грудня всеукраїнський вихідний пропонують і у Верховній Раді, але вірогідність позитивного рішення досить мала.

Легітимізація «григоріанського» Різдва могла б дати старт тектонічним цивілізаційним зрушенням в Україні, як мінімум – посприяти подальшій декомунізації календаря. Влада вже наважилась впровадити за європейським взірцем День пам’яті і примирення, створивши альтернативу радянському Дню Перемоги. Можливо, колись керівництву країни вистачить мужності і деблокувати синхронізацію українців зі світовим християнством, створивши для цього ліпші умови.

А що стосується Нового року, то над його декомунізацією ще доведеться багато працювати. Якщо забрати в українців «олів’є» неможливо, то можна почати хоча б з телеефіру. Не боячись падіння рейтингів і суспільного невдоволення, влада ініціювала знесення радянський пам’ятників і перейменування міст. Напевно, і без «Іронії долі» та «Пригод Шуріка» українці також не помруть. Рейтинги державних діячів від цього не піднімуться, але на тому світі їм, напевно, воздасться.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук
; ; ;