«Справа Мартиненка» на терезах судової реформи України
IQ

«Справа Мартиненка» на терезах судової реформи України

Чи швидко одужає українська Феміда?

Олександр Косвінцев, 27 квітня15801

Боротьба з корупцією в Україні, якщо судити з останніх подій, ґрунтовно заплуталася в судових мантіях. Наприклад, зовсім недавно українське суспільство було шоковане благополучним звільненням з-під варти під 100-мільйонну заставу екс-глави ДФС Романа Насірова, якого НАБУ затримало за підозрою в співучасті у великих корупційних схемах. Хоч би якою «страшною» здавалася зазначена сума, але дружині чиновника вдалося зібрати її за лічені години. І що ж? Не встигли українці відійти від цього «ляпаса», як незабаром отримали ще один: минулої суботи, 22 квітня, той же Солом'янський райсуд Києва відпустив колишнього народного депутата Миколу Мартиненка на поруки народних депутатів із фракції «Народний фронт» і міністрів, які представляють цю політсилу.

Можливість звільнення Насірова під заставу, нагадаємо, передбачив суддя Олексій Бобровник. Характерно, що саме цей служитель Феміди ухвалив рішення про звільнення Мартиненка, затриманого детективами НАБУ в межах розслідування справи за фактом розкрадання грошових коштів ДП «СхідГЗК». Зазвичай, повідомляючи про судові вердикти, на підставі яких ті чи інші впливові ділки виходять на свободу, багато ЗМІ вказують прізвище людини в мантії нібито між рядків, наче про незначну подробицю. Однак ця справа показує, що ігнорувати такі факти не можна. Вивчивши послужний список Бобровника, починаєш краще розуміти, на якому етапі перебуває і які перспективи має судова реформа, проголошена в Україні.

У зв'язці з шахраями

Моніторинг ЗМІ показав, що суддя Бобровник нівроку наслідив в інформпросторі України. Так, журналісти агентства «Антикор» три з гаком місяці тому оприлюднили результати вельми драматичного розслідування. Згідно з ним, восени 2013 року у квартиру 67-річного київського пенсіонера Олександра Кучерявенка, колишнього співробітника Інституту Патона, прибув наряд міліції. Людину виштовхали за двері й відвезли спершу до Солом'янського, а потім – до Подільського райвідділу столиці. В останньому стали залякувати: «Ми тебе посадимо». Однак висунути затриманому «правоохоронці» нічого не змогли і під вечір відпустили. Добравшись додому, Кучерявенко зрозумів, у чому причина: його квартира виявилася замкнена на нові броньовані двері.

Історія досить банальна. За останні роки в Києві при потуранні влади сотні людей позбулися свого житла внаслідок дій бандитів і шахраїв. У цьому випадку все сталося з подачі якоїсь А. Б-тко з Полтавської області. Дамочка раптом згадала, що з 2000 по 2005 рік вона нібито проживала «однією сім'єю» з тіткою Кучерявенка, за заповітом якої він і отримав квартиру у власність. Кучерявенко, за його словами, за майже 30 років, що жив у цій квартирі з родичами, ніякої А. Б-тко там не бачив. Обман міг бути з легкістю виявлений в Солом'янському райсуді, куди звернулася любителька чужої нерухомості. Однак суддя Бобровник навіть не спромігся її вислухати. Він розглянув справу за відсутності сумнівної заявниці і з легкістю визнав вказаний заповіт недійсним.

Світ не без добрих людей. Завдяки наполегливості адвоката Олега Левицького брехня була викрита і скасована в апеляційній інстанції. Однак інша сторона повторно подала позов до Солом'янського райсуду з тією ж вимогою, і справа... знову потрапила до судді Бобровника. Так би, напевно, і довелося пенсіонеру змиритися з роллю бомжа, але в цю історію, на щастя, втрутилася Генпрокуратура України. За словами захисника потерпілого, нещодавно там розглядали питання про відкриття кримінального провадження за фактами «завідомо неправосудних рішень і відібрання власності у Кучерявенка».

Виходить, що на момент прийняття рішення про запобіжні заходи для Насірова і Мартиненка суддя Бобровник був «на гачку» ГПУ. Раніше він прославився тим, що прийняв рішення про закриття кримінального провадження щодо одного з найближчих соратників Януковича – Юрія Іванющенка, більш відомого як «Юра Єнакіївський». І ще один факт. За даними ЗМІ, свого часу саме суддя Бобровник відмовив НАБУ проводити низку слідчих дій на Одеському припортовому заводі, де в корупційних угодах засвітилися персонажі з оточення президента Петра Порошенка.

«Хтось, можу стверджувати, десь дуже високо, покриває негідника Бобровника», – зробив фаховий висновок адвокат Левицький.

Спільнота брудних мантій

Чому в суддівському корпусі України досі існують такі «судді», як Бобровник? Це можна зрозуміти, відчувши атмосферу, яка панує всередині суддівської спільноти країни. Її завсідники, судячи з усього, звиклися з забрудненими мантіями. Ось кілька типових фактів зі ЗМІ. У березні 2016 року детективи НАБУ спільно з працівниками Нацполіції викрили одного зі суддів Малинівського райсуду Одеси на одержанні неправомірної вигоди на суму 500 тисяч гривень... У жовтні того ж року НАБУ спільно з Департаментом внутрішньої безпеки Нацполіції викрили суддю Вадима Галича з Жовтневого райсуду міста Дніпра, який вимагав та отримав хабар у розмірі 10 тисяч доларів... у січні поточного року детективи НАБУ зловили помічницю судді Апеляційного суду України на спробі отримання хабара на суму 23 тисячі доларів... Того ж місяця Головне слідче управління ГПУ спільно з СБУ викрили в отриманні хабара розміром три тисячі доларів адвоката і суддю районного суду міста Кропивницький... Зрозуміло, це далеко не повний перелік «досягнень» українських суддів на ниві корупції.

Вражаюча продажність української Феміди призвела, перш за все, до фатального падіння довіри і поваги до неї суспільства. І не всі люди в мантіях виявилися здатними боротися за очищення свого професійного середовища. За три роки, за даними Мін'юсту, добровільно звільнилося близько 1600 суддів і помічників суддів. Заповнення суддівських лав практично не відбувається. В результаті, як і до Революції гідності, однією з вимог якої була радикальна судова реформа, у багатьох судах, як і раніше, засідають люди старої закваски. Більшість із них проходила професійне становлення в умовах колишньої «правопохоронної» системи з її повальним кумівством і зневагою до законності.

Сподіватися, що в осяжному майбутньому відбуватиметься самоочищення суддівських лав, було б, на мою думку, наївним і малоперспективним з тієї простої причини, що проголошена судова реформа – це навіть не «напівреформа», як висловився один з експертів, а типова імітація реформи. Псевдозміни просто неможливо не зауважити. Так, раніше в Україні існувала Вища рада юстиції (ВРЮ), яка була «приручена» керівництвом країни і фактично гальмувала навіть звільнення суддів, викритих у прийнятті неправосудних рішень проти учасників Євромайдану. З п’ятого січня ц.р. в Україні набув чинності Закон «Про Вищу раду правосуддя» (ВРП). Тепер вона матиме повноваження відстороняти, звільняти суддів, вносити президентові подання про їхнє призначення, притягати суддів, котрі проштрафилися, до дисциплінарної відповідальності. Крім того, ВРП має повноваження позбавляти недоторканності суддів, підозрюваних у кримінальних злочинах.

Здавалося б, поступ є. Але вся справа в тому, що ВРП створена шляхом реорганізації ВРЮ. Нову будівлю поставили на прогнилий фундамент. До ВРП буде входити 21 член. Десятьох із них обирають на з'їзді суддів, ще по два призначають президент, Верховна Рада, з'їзд адвокатів, всеукраїнська конференція прокурорів і з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Пріснопам'ятний квотний принцип – це міна уповільненої дії. Адже в сьогоднішній Україні з усього перерахованого лише адвокатська спільнота володіє незалежністю від президентської гілки влади, та й то відносної. Все інше можна звести до Адміністрації президента або особисто президента. А останні три роки чітко засвідчили, що від них важко очікувати великої зацікавленості у зламі кланово-олігархічної системи, яка гальмує розвиток країни.

Чи зміниться сума від зміни місць доданків

Бажання президентської гілки влади зберегти вплив на ВРП виявилося, зокрема, і в тому, що Порошенко зумів провести через парламент дворічний перехідний період. Протягом цього терміну за ним фактично залишається право переводити суддів з однієї посади на іншу та з одного суду до іншого. Тобто кар'єра людей у мантіях – дуже важливий для них момент – знову підвішена «на гачок» впливового чиновника, причому адепта непотизму.

Ще одну можливість для маніпулювання новим органом, як зауважив головний експерт групи з проведення судової реформи Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков, додатково створює те, що Громадська рада доброчесності в контролі за переатестацією і оцінкою роботи суддів має досить «церемоніальну функцію». Адже її висновки щодо доброчесності того чи іншого судді мають лише рекомендаційний характер і не впливають на рішення ВРП про прийняття на роботу або звільнення.

Що ж, як бачимо, історія повторюється. Ставши президентом, Петро Олексійович зробив усе, щоб до Верховної Ради пройшло чимало колишніх «регіоналів», олігархів і потенційно «підкупних» осіб. Нині вони є його опорою при проведенні «потрібних» законопроектів. ВРП теж створена так, щоб у ній могли засідати, наприклад, такі заможні особи, як суддя Вадим Нежура.

За даними ЗМІ, доходи Нежура і дружини щорічно в сумі становлять близько 500 тис. грн. При цьому, як визначили експерти видання «Репортер», нерухомості у них – на мільйони, і майже все записано на дружину. Загалом – шість квартир: п'ять в Києві і одна на Львівщині, в курортному Трускавці. Крім того, у Київській області у подружжя є два будинки. Вартість деяких об'єктів просто вражає. Наприклад, квартира в елітному комплексі Riviera Riverside ріелтерами оцінюється на суму понад 7 млн грн. Для придбання такої нерухомості пара мусила б 10 років обходитися без їжі і не купувати нового одягу. Інші їхні об'єкти могли б пролонгувати «голодний» період ще майже вдвічі, якщо б доходи пари були адекватними її витратам.

Є в ВРП й інші схожі персонажі, котрі роками нібито нічого не їли і ходили в лахмітті, щоб придбати елітну нерухомість. Тепер ці люди, відібрані президентом, стежитимуть за кадровим наповненням судової системи країни. Повіримо їм?

Особисто я б видав цим панам певний аванс довіри на півроку-рік. Але ж вони з перших днів функціонування ВРП так завзято кинулися її дискредитувати, що беруть великі сумніви: чи буде в коня овес? Чи не дарма українці платитимуть таким сумнівним персонажам зарплати, які перевищують середню по країні ледь не в сто разів?

Наведу лише один факт, що не налаштовує на особливий оптимізм щодо боротьби з корупцією в судах за такої ВРП. В кінці січня був затриманий під час отримання хабара суддя того ж Солом'янського райсуду столиці Сергій Зінченко. Правда, вже через три дні його випустили зі зали суду... під особисте зобов'язання. Це зробив Галицький райсуд Львова. Своє рішення він мотивував, зокрема, позицією ВРП, яка вказала, що без її дозволу заарештовувати суддю не можна.

На думку заступника голови правління Центру політико-правових реформ Романа Куйбіди, у цьому випадку ВРП знехтувала Основним Законом України. «Там зазначено, що, якщо суддя затриманий на місці вчинення або відразу після скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину, то згода на затримання, арешт або взяття під варту не потрібна. Але вони розтлумачили все так, що на затримання – не потрібна, а ось щоб заарештувати – потрібна згода Вищої ради правосуддя. Це повністю суперечить змісту Конституції», – зазначив експерт.

А ВРП тільки-тільки ж почала функціонувати...

«Чи посадять» Мартиненка?

Пам'ятаєте, з якою помпою затримали екс-главу ДФС? Деякі оглядачі навіть поспішили оголосити, що в боротьбі з корупцією в Україні настав довгоочікуваний перелом. І де тепер Насіров? Чекає суду в камері? Ні, він красується на телеекранах. Його навіть обрали головою Федерації дзюдо України.

Цікаві події відбуватися і після затримання Мартиненка. Наприклад, майже відразу ж у ЗМІ з'явилася розшифровка його бесіди з екс-нардепом-втікачем Олександром Онищенком. Останній і надав аудіозапис журналістам.

Колишні нардепи, крім усього іншого, згадували і про факти, які свідчать про причетність до корупційних діянь президента Порошенка. Поява такої розшифровки – недвозначний сигнал нинішньому главі держави. Вражаюче за своїм цинізмом звільнення Мартиненка може свідчити про те, що сигнал почуто.

Ось приблизно на такі випадки, здається, і тримають в судах таких «суддів», як Бобровник. Скажи такому телефоном: «Ти там, дивись, Юру (Рому, Колю) не ображай» – і він з радістю, підвівшись зі стільця, відкарбує: «Слухаюсь, Ваша величносте!».

З половинчастою судовою реформою в багатьох українських судах, вважаю, ще довго будуть існувати «бобровники». Щоб їх скоріше вивести і щоб вся українська юстиція одужувала максимально швидкими темпами, зовнішні зміни, які проводяться, слід наповнити змістом, який кардинально змінив би обличчя Феміди. Почати, можливо, варто з того, щоб домагатися зміни повноважень Громадської ради доброчесності при ВРП. Чи варто активістам бути «весільними генералами» на показушних заходах корумпованих чиновників та імітаторів реформ?

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук
; ; ;