2007. Львів. Вибори. Не в-і-р-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю-ю

Нудно, приречено і байдуже. Ці 3-ри веселі букви, найбільш в'яблучно харакірізують цьогорічну передвиборну агітацію, ситуацію і прострацію. Ще й погода додала до всього над-електорального словоблудства столичних (і не тільки) гастролерів своєї водички дощової та холодного вітру з полонини. Всі ці політолохи та кар'єристи піщаних кар'єрів, веселкового забарвлення та оральної орієнтації, хочуть і ябко з'їсти, і в крісло сісти. Ябко висить високо, але все ж впасти мусить.

Українські політики - не Ньютони, тому закон всесвітнього тяжіння до свого народу вони не відкриють не те що після яблука в голову, але й навіть після цеглини. Всі ці горласті залицяльники хочуть від виборців у весільних суконках лише одного: „подай же дівчино, подай же гарная, на коня рученьку". Що то за кінь і яку він воду п'є - дорослі знають. Діти най затулять вуха.

В центрі Львова та в інших ерогенних зонах і спальних кварталах ніхто особливо не напружується. Ну, стоять там палатки. Ну, хтось там підходить, щось бере і йде. Гриби Безсмертя та Вершини Пурпурових Грибів стоять за філки. Монотонний, буденний амбієнт. Щоночі такого добра у львівських квартирах як масла. Вітер ліниво ганяє листя і кидається каштанами.

Немає жодних провокацій. Ну, в бютівців свиснули футболки і кепки. Ну хіба це скандал? А, ще Сала підсмаженого підкинули на десерт. Але це так, легенько роздрочити львівських патріотів. Любовні ігри. Не більше.

Слово „роздрочити" взято з українського перекладу Біблії, зробленого професором Іваном Огієнком, він же - митрополит Канади Іларіон (видавництво Британського і Закордонного Біблійного Товариства, Лондон, року Божого 1962), а також з 5-ї частини „Енеїди" Івана Котляревського. Так що вибачайте, шановні галицькі патріоти та високоморальні дяді і тьоті.

Ніхто особливо не їздить, щоб навернути електорат на путь істинну. А якщо й їздить, то так, для галочки (Симоненко, Луценко, Піскун, Шевченко). Всіх їх і так знають, як облуплених. На що там ще дивитись? Це те саме, що на півхвилини зупинитись на софтовій порнушці на одному з нічних каналів. На 31 секунді можна катулятись зі сміху від того, що відбувається на екрані.

Фальшоімітатори та послідовні фанатики їх пролонгованих дій придумають різні парламентизми, регіоналізми, помаранчизми, бютизми, комунізми, соціалізми та інші онанізми і кишенькові симфонії. Хоча й так відомо, що ідеолохія у всіх одна - бабло перемагає зло.

Політики, які проклаксонили Майдан, й далі чешуть пургу. Говорять про якісь зміни, але в них самих нічого не змінюється. Хіба що к-ть лаве на банківському рахунку. Говорять лише те, що вигідно їх продасть, а не те, що є насправді. Дружинам потрібна шуба та інша жіноча хутряндія. Цікаво спостерігати за цими партійними кобелями на гламурних повідочках своїх розпальцьованих дружин. Куди тільки заникується їх ораторська потенція і оченята, які палали справедливістю і високою моральністю.

На театралізовані мітинги (Яценюк, Луценко, ВО „Свобода"), які штиняють мезозойською ерою, приходять лише підірвані бабусі і молодняк за бабулін. Це у Львові. В тому ж Червонограді ще море людей вірить Ющенку і молиться на його пожмакані штани.

Політики розуміють, що все буде вирішувати адмінресурс, і тому жодні там любовні кільця, насадки, помпи, мереживна білизна, кульки і ланцюжки не допоможуть. Всі то добре розуміють, і тому й не витрачають особливо фра[и]кційних сил на пропаганду вічних цінностей.

Утопічні біл-борди висять чим далі центру і чим ближче до спальних районів. Ближче до електорату, який в переважній своїй більшості не обтяжений розумом. Це так думають піарні контори тих партій, які так себе рекламують. Але й біл-борди нічим особливим не відрізняють. Креативу - нуль, ідей - нуль.

Відзначились вільні демократи зі своїм „Примусимо ублюдків бути чесними". Ні ума, ні фантазії, ні логіки. Ублюдок апріорі не може бути чесним. І заставити його таким бути - неможливо. Хіба що, як в Китаї, рубати руки. Але це вже кардинальний захід, тобто - схід. Чи вартує економічний розквіт Китаю відрубаних рук хабарників? Мейбі.

Ну, але який народ - така й реклама. В Польщі в „Матрасах" продають книги. Але мізки Бродського далі матрасної фірми „Veneto" так і не еволюціонували.

Дубову рекламу Литвина, яка (реклама) цілуватись ненавчена, хитають два вітри ой на горі. Це й зрозуміло, Литвин - Чужий (Інший) на українському святі життя

Юлька ще щось там рипається з екстрімом і хардкором, але далі depeche mode уява її піарщиків не семплюється. Хоча плакат, де Юлька закошена під японську анімешку, - так ніччо.

Їй там виділили фігурку. Вигини_округлості_овали, всяка там еротіка. Тьола розуміє, що потрібно втулити піплу, на відміну від фуфла вічносерйозного хвилювальника за долю трипільних горщиків і колорадських бджіл. Батька нації зі своїми капітуляційними ініціативами.

Ну дуже круті політологи по тєліку щось там намагаються спізанити розумне, але їх кістяні слонячі башні настільки нахилились в заказушну соціологію і прогнозування, що ці інтерв'ю на стометрівці, де промишляють індустріальні путани, можуть сприймати серйозно тільки села без сільради.

Розпочалось навчання в універах. На вулицях катастрофічно збільшилась к-ть гарних дівчат. І тут якось вже не до виборів.

Політики питають мене, чому я не люблю політиків і тих, хто їм співчуває. А чому я взагалі маю їх любити? Я люблю дівчат. А з політиків можна тільки стібатись. Над їх симулякрами та галімо склепаною віртуальною реальністю.

Їм не вірить Станіславський, і я не зобов'язаний. Хай краще тренуються на кішках. До цього речення може придертись комітет з захисту тварин, для яких я урочисто заявляю, що це не заклик до знущання над тваринами, а лише поетично-кіношний образ.

З класною поезією, а тим більше з гарним кіном, в Україні страшенний напряг. Мильно-попсянкові серіали українських політиків можуть дивитись лише самі юні орли після потрійної дози віагри, ласкаючи своє марнославство і шматочок однохвилинної слави. Не будемо їм заважати у цьому творчому процесі. Може намедитують на хоч якесь натхнення.

Я тут ніяк не можу додивитись „Внутрішню імперію" Лінча. Оце проблема. А ви кажете - позачергові вибори. Це - зовнішнє. Потрібно невтомно плекати свою духовну красу та іншу сюрреалістичну гармонію. Enjoy The Silence.

Фото з сайту lenta.ru