Коротка, але надзвичайно насичена виборча кампанія добігла кінця. І партії, і кандидати в мажоритарних округах зробили все, що могли. Тепер їм залишається лише чекати рішення, яке українські виборці приймуть у неділю. Сьогодні поговоримо про їхні шанси потрапити до Верховної Ради з керівницею відомої львівської соціологічної компанії «FAMA» Мар’яною Малачівською. Доброго вечора, пані Мар’яно.
Доброго вечора.
Я пропонував би почати з загальноукраїнських тенденцій, а пізніше поговорити про фаворитів у львівських мажоритарних округах – це, думаю, буде дуже цікаво. Згодні?
Гаразд.
Добре. Отже, чи здивують нас результати виборів на загальнонаціональному рівні?
Вони є достатньо прогнозованими. Головні тенденції, які ми зараз бачимо, – це те, що фаворитом, лідером залишається пропрезидентська партія «Слуга народу». Якщо подивитися на динаміку змін їхніх рейтингів, то з часу президентської кампанії до зараз їхній рейтинг зріс.
Зріс?
Тоді він був на рівні 26%. Зараз ми бачимо, що це 40+%.
Тобто ви розділяєте рейтинг партії і рейтинг Зеленського?
Так, власне це зараз не про рейтинг Зеленського. Ми в той же ж час заміряли рейтинг партії «Слуга народу» – і він був десь на рівні 26%.
Тобто тоді лише третина від виборців Зеленського була готова голосувати за його партію – а тепер, я так розумію, більше половини?
Так, більше половини. Другим, але з великим відривом, за лідером йде «Опозиційна платформа – За життя». Ті політичні сили, які висували своїх кандидатів для участі в президентських виборах, але вони не пройшли, – ми зараз фіксуємо падіння. Це «Батьківщина», це «Європейська солідарність», це «Громадянська позиція», це «Самопоміч», це партія Ляшка.
Важливий момент: «Слуга народу», за вашими прогнозами, набирає більше 50%?
Згідно з нашими дослідженнями, які ми робили десь у середині липня, то потенціал їхнього росту є десь до 47–48%. Майже досягає, але ще є частка невизначених, і можна десь гіпотетично припускати, що вони теж примкнуть до лідерської групи.
А до речі, ця частка невизначених – вона ж так ділиться, як правило, пропорційно, як і інші виборці? Тобто якщо хтось є лідером, то з тих невизначених він більшість і отримає – чи так не є?
Ну, частково так, але не зовсім. Можуть бути й інші зміни насправді. Все залежить ще від того (ну, вже майже часу не залишилося, але від часу нашого дослідження ще був тиждень активної передвиборчої кампанії), звичайно ж, люди слухають телевізор, реагують на події – різне може бути.
Феномен партії «Голос» ви можете якось пояснити? Її ще не було на президентських виборах, а зараз проходить до парламенту ця партія.
Нова політична сила. Українці люблять голосувати за нові політичні сили. Тобто відразу свіжа кров – вона отримує великий дивіденд довіри. Відповідно, ми зараз бачимо це по рейтингах.
Ви кажете – люблять за нові партії голосувати. Тоді, можливо, ви поясните. Була партія БПП, яка стала «Європейською солідарністю». Оця зміна назви – з соціологічної точки зору… Ви якось відстежували? Для чого це було? Що це ніби як нова партія, чи що?
Насправді важко сказати, спрацював ребрендинг чи ні, бо треба було б поміряти рейтинг, якби не було цього ребрендингу. Але, з іншого боку, ми бачимо, що, за нашими дослідженнями, перед президентськими виборами «Солідарність» мала 15% – а згідно з теперішніми даними вона на рівні 7–8%.
Все-таки знизився рейтинг?
Знизився.
Але незрозуміло, чи за рахунок зміни назви, чи за рахунок якихось інших факторів.
Власне, так. І ми не знаємо, яким би він був, якби не було цього ребрендингу. Можливо, рейтинг би був ще нижчим.
Але ми з вами перед ефіром розмовляли, і ви казали, що зараз багатьох партій (старіших партій) оці бренди партійні шкодять кандидатам-мажоритарникам. До людини ніби позитивне ставлення як до політика, але за рахунок бренду – «а ні, це поганий бренд».
Тут насправді важко сказати. З одного боку, ми бачимо, що справді є багато кандидатів-мажоритарників, які відійшли від своїх політичних брендів. Вони беруть участь у цій кампанії поза політичними брендами, з якими мали асоціацію ще буквально декілька місяців тому.
Але паралельно ми бачимо, що якщо подивитися на округи у Львові, оцей ефект політичного бренду – він впливає на результати, на електоральні преференції людей. Ми бачимо, що, наприклад, по партії «Голос» чи по партії «Слуга народу» – це нові політичні бренди, і вони гарантують достатньо високий рівень підтримки по різних округах. І він десь на рівні.
Це, власне, нові. Але я маю на увазі старі партії. В партії важливою є все-таки певна системність, певна історія. Чому опитування показують на загальноукраїнському рівні, що провалюються «Громадянська позиція», «Самопоміч». Навіть Радикальна партія Ляшка: мені незрозуміло, чого вона досі була в політиці, але факт є фактом – вона випадає. Чому?
Що ви маєте на увазі? Тобто чому політичний бренд понижує рейтинг?
Так, так.
Тут, бачите, залежить від регіону.
Бренди нових партій підвищують, працюють на мажоритарників. Бренди старих партій працюють проти мажоритарників.
Частково – так. Тому що нові бренди дають зі старту високий кредит довіри. І незалежно від особистісних характеристик, ми бачимо, що партійний бренд – він гарантує певний рівень підтримки. Ну, наприклад, якщо ми говоримо про «Голос», то незалежно від рівня впізнаваності кандидата, його політичної історії на округах по Львову це є плюс-мінус до 30%.
Це особливість Львова – чи це так по Україні?
Власне, з цим політичним брендом – це ми тільки про Львів говоримо, навіть не про Львівщину. По Львівщині ми зможемо порівняти: рівень підтримки мажоритарників від «Голосу» є нижчим, ніж самої політичної сили. Те саме – зі «Слугою народу». Ми бачимо, що по округах по Львову політична партія набирає, орієнтовно, плюс-мінус 10–12%, і десь той самий показник мають кандидати-мажоритарники. Якщо ми згадаємо результати Володимира Зеленського по першому туру, то він теж набрав 12%, якщо не помиляюся.
По Львову?
По Львову, власне тільки по Львову. І ми можемо припускати, що це десь оця частка людей, які проголосували за Зеленського, зараз підтримують партію і мажоритарників.
Ще один феномен нових партій – «Сила і честь» Ігоря Смешка, який якось несподівано на президентських виборах з’явився. Всі пророкували, що вони точно заходять у парламент. Зараз останні опитування (сьогодні, здається, "Рейтинг" оприлюднив) показують, що не проходять. Ваші дані?
За нашими дослідженнями в середині липня – теж не проходять.
Не проходять?
Не проходять, так.
Тобто тут феномен нової партії не спрацював. Ще щось має бути?
Думаю, що в даному випадку – ні. Насправді їхній показник на президентських виборах здивував більшість соціологів, тому що не передбачили цей результат. Але насправді під питанням, чи таким же буде результат на парламентських виборах. Моя суб’єктивна думка – що ні.
А які результати може мати «Українська стратегія Гройсмана» ? В нас завжди прем’єр – це такий важковаговик у політиці. Зараз опитування показують, що не дуже.
Власне по них – так, це невеликі показники. І зважаючи на те, що час кампанії обмежений (по суті, ми з вами говоримо в останній день активної агітації) – так. Я не думаю, що там будуть якісь суттєві зміни. А якщо, наприклад, говорити про мажоритарників…
Тобто люди вже не ведуться на підвищення пенсій – те, чим завжди були сильні українські прем’єри? Вони ж можуть впливати, так?
Так, але ми зараз бачимо монополізацію уваги виборців Володимиром Зеленським, «Слугою народу». Він набрав, дуже успішно переміг у ході президентської кампанії. Пройшло дуже мало часу, щоби відбулося певне розчарування в людей. Ми бачимо перенос цієї популярності, захопленості на парламентські вибори. Вони, по суті, зараз забирають половину відсотків голосів – і я не думаю, що воно дуже сильно зміниться.
З вашого досвіду – це ж суспільна думка міняється. Скільки часу пройде до розчарування? От зараз є зачарування виборців, а от до розчарування – тим же Зеленським? Тому що такий успіх, постійно бути на гребені хвилі – ну, навряд чи довго можна.
Однозначно, що так. Ви знаєте, ми інколи собі жартуємо, що день інавгурації президента є останнім днем, коли українці люблять свого президента.
Десь так.
Десь так воно і є. В даному випадку, тут в нас пройшло вже скільки часу?
Небагато, два місяці.
Десь 50 днів, два місці. Достатньо мало часу для того, аби відреагувати. Я думаю, що ця популярність може протриматися ще до кінця року. Знову ж таки, питання подальших кроків: будуть у нас місцеві вибори, не будуть… З цим питанням заграють, і немає визначеності.
Давайте до Львівщини повернемося, давайте про львівські округи. От 115 округ – які там дані? Сихів, Винники…
Я спершу спробую узагальнити: що ми бачимо на цих виборчих кампаніях по львівських округах? В нас є по кожному округу 4–5 сильних, справді конкурентних кандидатів, які мають 10%+ і вище.
І насправді боротьба є дуже жорсткою, а питання лідерства зараз дуже інтригуюче. І ми розуміємо, що можуть бути зміни. Ми бачимо, що йде змагання партійних брендів, знову ж таки. Тобто мажоритарка – вона не є тією мажоритарною, це не змагання особистостей.
З одного боку, це змагання партійних лідерів, коли респонденти точно не знають імені кандидата, але вони голосують за представника певної політичної партії. З іншого боку, по кожному округу є такий кандидат, самовисуванець-зірка, який зараз на цій кампанії йде як самовисуванець, непричетний до жодного політичного бренду, хоча й має політичне минуле, пов’язане з політичними силами. І вони досить активно ведуть кампанію й борються за лідерство.
Давайте з прізвищами: 115-й.
По кожному з округів кандидати від «Голосу» показують сильні позиції. Самовисуванці, по суті, їх наздоганяють.
Добре, по цьому округу: «Голос» – це Піпа, самовисуванець – це ви кого маєте на увазі? Квурт?
Якщо я не помиляюся, Михальчишин, здається, теж іде самовисуванцем.
Михальчишин має серйозні шанси на перемогу в цьому окрузі?
У Михальчишина досить потужні позиції.
В якому співвідношенні – він в трійці, лідер?
Він у трійці лідерів, так.
Добре, давайте 116-й округ. Трійку лідерів можете назвати? Окей, не будемо говорити, хто перший, хто другий, хто третій – але хоча б так…
Насправді борються кандидат від «Голосу» [Марта Романяк] і кандидат від «Європейської солідарності» – це, по суті, єдиний кандидат, який висунутий цією партією по львівських округах.
Маєте на увазі Миколу Княжицького?
Так, так.
Ну так, він був від «Народного фронту», а тепер від «Європейської солідарності».
Так, так. І там – власне, ми цей округ декілька разів заміряли – ведеться така активна боротьба між цими двома кандидатами.
Лише двома? Тобто пані Фаріон, пані Подоляк, Веремчук?..
По суті, в них як: у когось більші, в когось менші позиції. Але насправді найбільші показники – це по цих двох кандидатах, і вони то збільшуються, то зменшуються. Але якщо врахувати показник похибки (про що дуже часто забувають журналісти, політики і, мабуть, читачі), то, мабуть, цей розрив буде не дуже суттєвим.
Тобто це можуть бути несподівані результати?
Можуть бути несподівані результати. І насправді можуть бути несподівані результати по будь-якому з округів. Ще потрібно врахувати те, що частка невизначених є достатньо великою. І частка невизначених людей – тих, які не знають, за якого кандидата проголосувати в порівнянні з вибором партії – є більшою. В середньому, це є 20-30% виборців по округу. Вони на момент опитування не знали, за кого віддати свій голос.
Я хотів би, щоби ви пояснили – ви не називаєте конкретних цифр, я так розумію, бо замовники вам не дали дозволу? Замовники соціологічного опитування.
Дивіться, ми проводили по всіх округах дослідження.
Тобто ви знаєте точні цифри, але не можете їх сказати?
Ми знаємо точні цифри, але, власне, ми проводили при оцій кампанії таке дослідження, яке називається «омнібус». «Омнібус» – це коли об’єднується кілька замовників, вони спільно проплачують це дослідження і спільно використовують. Тобто, відповідно, для того, щоб оприлюднити ці дані, нам потрібна згода всіх учасників-замовників.
А я так розумію, ті, в кого не дуже добрі показники, не дуже хочуть публікувати їх, так?
Ну, десь так.
Бо лідерам якраз це вигідно оприлюднити, очевидно. Якщо ви по 116-му завершили, цікавим було би питання – феномен Зінкевича як кандидата, який дуже активний в інтернеті. Як це впливає на реальне життя?
Ну, в нього теж достатньо непогані показники – це є, орієнтовно, до 10%.
Але все ж він не входить в двійку чи трійку лідерів?
Ні. Бачите, тут важко говорити про двійку-трійку лідерів, тому що є частка невизначених, похибка…
Це зрозуміло, так.
І насправді є багато сильних кандидатів, які дуже активно між собою конкурують. Тому для нас залишається інтригою. Я, відверто, дуже…
І по цьому округу?
Насправді по всіх округах. Ми чекаємо результатів виборів – нам цікаво подивитися, як зреагує громадська думка на кампанію.
Наші глядачі не пробачать, якщо ми ще два округи пропустимо. 117-й – Рущишин, Юринець, Стецьків...
Так, по цьому округу теж є четверо-п’ятеро активних кандидатів. Це Ярослав Рущишин від «Голосу», це Оксана Юринець – чинний депутат, самовисуванець, це Тарас Стецьків, це Андрій Шевців. Здається, я нікого не забула… Власне, основна боротьба ведеться між Ярославом Рущишином і Оксаною Юринець. Хоча коли ми заміряли дослідженням ще на початку липня, то Ярослав Рущишин лідирував.
Так, ви публікували ці дані. Але там розрив був 10% – а пізніше інші ваші колеги з Соціоінформу показували, що зовсім інші дані.
Дивіться, от тут я би ще хотіла на чому акцентувати увагу: тому що 10% – це так на перший погляд здається. Якщо ми врахуємо похибку для одного показника і для другого, то ми розуміємо, що там реальний розрив на рівні 4-5%.
Але це все ж розрив…
Це розрив, це суттєвий розрив. Але, з іншого боку, це було ще не на старті, а, по суті, посередині кампанії. Після цього Оксана Юринець – вона досить активно включилася.
А ви вважаєте, сама виборча кампанія і взагалі діяльність кандидатів… Я розумію, що вони повинні вести кампанію, доносити свої ідеї. Наскільки воно взагалі впливає на те, як я вирішив голосувати? Якщо я собі вирішив, що цей мені подобається, а цей не подобається – агітуй, не агітуй…
Ну, з одного боку – так. Тому що справді виборці емоційно голосують. Раціонально дуже складно донести певні меседжі до виборців. З іншого боку, політичні бренди – вони справді мають значення.
Але от дії конкретних кандидатів – вони можуть якось вплинути? І на яку частку – на 10% потенційних виборців, на 20%? На 100%, може?
Я вам приклад наведу. Десь от на початку парламентської кампанії не по Львівщині, а по інших регіонах України ми проводили дослідження рейтингів мажоритарників. І на цей момент невідомо було, хто буде конкретним кандидатом від політичної сили «Слуга народу». Ну, ми не знали – і насправді ми не знали, як дослідження проводити, кого в список ставити. І ми просто писали «Слуга народу», більше не називали імені. То цей фіктивний, по суті, кандидат, якого ще нема, якого це не знають, – він інколи просто на п’яти наступав чинному депутатові, який працює по цьому окрузі активно, давно, веде свою кампанію.
Я це розумію, але коли вже починається реальна кампанія і з’являється цей кандидат і говорить дурниці чи навпаки говорить якісь розумні речі – це якось змінює цифри?
Це залежить від округу до округу. Але політичний бренд – він є сильнішим. І ми це бачимо.
Зрозуміло. Давайте 118-й округ. Це цікаво – там Дубневич, чинний депутат, дуже популярний в окрузі. Але ви оприлюднювали дані (ваша компанія), де кандидат від «Голосу» на відсоток трошки вище.
Вони, по суті, на однакових позиціях. Але, що цікаво, цей округ – він не зовсім львівський, він включає частину Львова й частину Пустомитівського району. І якщо подивитися по показниках, то по львівській частині округу лідирує кандидат від «Голосу» Галина Васильченко, а від Пустомитівського округу лідирує Богдан Дубневич.
Тобто я правильно розумію: сільські райони вибирають Дубневича, міські – це зовсім інші критерії вибору?
Так, і власне ми проводили паралельно дослідження по 120-му округу, де кандидує брат Богдана Дубневича Ярослав Дубневич. То там явна перевага Ярослава Дубневича.
На жаль, вже час наш вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE була Мар’яна Малачівська – керівниця львівської соціологічної компанії «FAMA». Мене звати Олег Онисько. В неділю йдіть на вибори і зробіть правильний вибір.