Як заспівати літературу: поради від Цукренка, Чеха та Vivienne Mort

У межах літературного фестивалю «Фронтера» у Луцьку відбулась дискусія «Як звучить література». Про це говорили музикант, журналіст, учасник гурту «Хамерман Знищує Віруси» Альберт Цукренко, письменник Артем Чех та співачка Даніела Заюшкіна (Vivienne Mort).

ZAXID.NET обрав найцікавіше з цієї розмови, а також створив добірку тих композицій, про які у ній йшлося, та доповнив її, виходячи із власних вподобань. Було водночас ностальгійно та актуально, літературно та музично.

Класики та сучасники

Альберт Цукренко: Наприкінці 80-х та у 90-х створювалося багато пісень на вірші, які переважно були давно написані. Музиканти використовували тексти більш-менш старі в написанні своїх пісень. Потім це десь поділося, цього не було дуже довго. І от зараз цей тренд повернувся. Зараз знову пишуться пісні на вірші наших класиків і більш-менш сучасних поетів.

Артем Чех: Це закономірно, бо кінець 80-х був сплеском такого собі внутрішнього визвольного руху. Очевидно, що ми зверталися до наших класиків. Зараз, схоже, той самий період, той самий етап боротьби за нашу незалежність, за нашу свободу. І ми знову ж таки звертаємося до наших класиків, до нашого коріння. Тим більше, що зараз ми маємо багато сучасників не менш достойних. І нам хочеться поширювати це.

Vivienne Mort: Мені пощастило давно знати Максима Кривцова. Я з ним познайомилася, коли він був нашим слухачем. І вже пізніше дізналася, що він чудовий поет. Час від часу ми листувалися. Він надсилав вірші і фото.

Але жодного разу ми з ним не побачилися офлайн через мою відлюдкуватість. І я про це дуже шкодую. Ми побачилися усього лише раз, коли проводжали його від Михайлівського собору до Майдану Незалежності стежкою, якою в Києві вшановують героїв. Там я познайомилася з найближчим оточенням Максима. Мені його подруга сказала, що він би хотів, щоб я написала музику на його вірш.

Я прийшла додому, вже озброївшись його збіркою. Сіла за фортепіано, перший вірш просто прочитала, не зʼявилася пісня, а другий уже проспівала – і все. Це важливий для мене момент, що я пісню не вимучувала, не виштовхувала, вона зʼявилася дуже легко, за 10 хвилин була готова, і я потім нічого в ній не змінювала.

Текстоцентрична музика?

Альберт Цукренко: Друзі, чи не здається вам, що в українській інді та навіть у популярній музиці слово важить більше, ніж у музиці наших, скажімо так, більш щасливих сусідів по Європі?

Артем Чех: Я думаю, що в нас більше проблем, ми більше всього переживаємо і нам хочеться не тільки милуватися та насолоджуватися музикою, сприймати її, як гедоністи, а ще щось сказати. Нам ще важливо щось висловити. Навіть на конкурсі «Євробачення».

Vivienne Mort: Але скрізь є люди, які відчувають несправедливість світу. Є проблеми людства, є проблеми українців. Просто ми маємо і ті, і ті проблеми разом.

Альберт Цукренко: Очевидно, що Україна зараз переживає такий певний літературний бум. Власне, цей фестиваль теж одне зі свідчень тому. Чи можна сказати, що українці – це літературоцентрична нація? Чи це просто, можливо, час такий? Ми всі перебуваємо в маленькій бульбашці, і наш фокус спрямований туди. І нам здається, що зараз тут, в Луцьку, на цій площі зібралися всі українці, які читають, і яким не байдужа українська література. Але варто нам вийти за межі цієї бульбашки, подивитися на світ, ми зрозуміємо, що є мільйони цих бульбашок. Іноді варто більш тверезо дивитися на якісь речі.

Артем Чех: Іноді, коли я слухаю пісню, я не знаю, що першим народилося – музика, поезія, це пісняр чи якийсь боєць. Колись у Харкові був гурт Luk. І я захоплювався ним на початку 2000-х. Саме тоді в мене зʼявилося і зацікавлення у сучасній українській літературі.

Тоді ж прозвучало ім’я Сергія Жадана. Вперше я познайомився з ним як з прозаїком. І раптом для мене стало відкриттям, що гурт Luk використовує його поетичні тексти для своїх пісень.

Для мене стало також відкриттям, що може існувати одна культурна сфера, у якій все зійшлося. І це була радість впізнання знайомих авторів, знайомої музики.

Альберт Цукренко: Жадан – один із тих сучасних поетів, чиї твори досить часто стають піснями. Навіть гурт є «Жадан і Собаки», який постійно виконує пісні цього автора.

Vivienne Mort: Я памʼятаю, що була вражена поетичним даром Олега Скрипки в його перших альбомах. Це дуже красиво, і вишукано. Також мені дуже подобається поетичний дар Наталі Дзеньків (Лама) у пісні «Знаєш, як болить». Там дуже красиво сплітається текст з мелодією.

Альберт Цукренко: У тому, як ти говориш, як ти дивишся на світ, дуже багато теплого і розумного гумору. І отак мало бути в твоїх піснях.

Vivienne Mort: No comments. Ну, це мені в житті тепер теж нити? Хіба я винна, що з дитинства драматично бачу світ. Я у 2024 році свою першу пісню в мажорі написала.

З чого усе починалось

Артем Чех: Мої спогади про пісні моєї юності не дуже пасують до українського літературного фестивалю. Це були якісь барди, вибачте за це слово.

Моїм першим знайомством з такою поезією була, вибачте, кончена Жанна Бічевська і ці платівки, які слухала моя мама. Це жахливо. Потім довго доводилося це все видовбувати і викидати зі свідомості, з памʼяті, загалом з культурної прошивки.

А пізніше вже зʼявилася західна музика, коли тато почав їздити на початку 90-х за кордон і провозити записи на касетах. Серед них були і текстоцентричні виконавці, такі як Боб Ділан, Леонард Коен наприклад.

Ці барди також впліталися у мій культурний код. Я зрозумів, що будь-який бард – поет, але добре, що не будь-який поет – бард. Тому можна любити літературу окремо, а літературу в музиці також окремо.

Альберт Цукренко: У часи розквіту української естради, «вусатого фанку» музику писав композитор, текст писав поет, а виконував це все співак чи співачка. На вашу думку, чому це змінилося? Які є плюси і мінуси в тій і іншій моделі?

Vivienne Mort: Можливо, більше стали цінувати щирість, і тому важливо, щоб людина, яка співає, відчувала це. Раніше більше картинка цінувалася і виконавське мистецтво.

Альберт Цукренко: Зараз мода на ретро, і в українській естрадній музиці того часу, 60–70-х років, мова вирізняється поетичністю, пишністю. Пізніше зʼявилися музиканти, які співають приземлено, ближче до вуличної мови, в них вона сленгова, брутальна. Як вам здається, чи повинна музика підіймати слухача до більш високого рівня, ніж та мова, якою він послуговується у звичайному житті?

Vivienne Mort: Якщо є можливість та сили трошки цю форму відшліфовувати і робити доскональнішою. Є багато людей, які можуть вивчити 4 акорди і від щирого серця все виспівати. І це буде круто, щиро, по-справжньому.

І набагато менше людей, які будуть сидіти, трудитися, роками років робити свій альбом для того, щоб це було вишукано, складно. І це майстерність. Вона все-таки для чогось набувається. Але загалом немає такої загальної мети робити красиво. Це вже трошки, мені здається, пережитки минулого. Як ходили діти в білих колготках та з бантами. Вже їх немає.

Артем Чех: Під кожну музику є свій настрій, під кожну пісню є свій певний стан. Іноді хочеться щось інтелектуальне та складне, а іноді хочеться банальний тук-тук і дуже прості якісь слова. Я за те, щоб було, якомога більше різного. Музика нікому нічого не мусить. А у нас є вибір, слава Богу. Ми можемо обрати все, що завгодно в цьому величезному океані музичних напрямів.

Альберт Цукренко: Якщо читати певні тексти, то це просто жах. А з музикою виходить чудова пісня. Наприклад, «Мить весни» Руслани. Чи треба до текстів пісень і застосовувати ті самі критерії і якості, що і до літературного твору до душі? Я думаю, що ні. Вони на то і пісня.

Vivienne Mort: Це заспіваний текст, він зовсім інакше сприймається. Можна сказати щось дуже просте, але коли воно буде проспіване, воно може в саму душу потрапити. Тому, думаю, по-різному треба судити.

Артем Чех: Абсолютно погоджуюсь. Але є певні тексти, які я не сприймаю як текст, а сприймаю як поезію. Можливо, навіть з хорошою музикою.

П’ять пісень на вірші українських поетів минулого

Ми й собі вирішили долучитись до цікавої розмови та пригадати вдало заспівані вірші українських класиків, поетів, що жили колись, але стали піснями нового покоління. Насправді таких прикладів можна навести безліч. Ми обрали не надто очевидні приклади.

Віталій Козловський та Іван Франко

Здавалося б, у цьому тандемі не може бути нічого спільного. Проте один із хітів Віталія Козловського – написаний на вірш Івана Франка «Чого являєшся мені у сні?». Вона вийшла на початку 2000-х, у розпал слави співака. Цікаво, чи підозрювали шанувальниці, що текст вони могли б вивчати у шкільній програмі?

У 2025 році Віталій Козловський та співачка й бандуристка Марина Круть представили спільне виконання пісні. Зйомки відбулися на нещодавно розмінованому полі на Київщині.

⁠Kozak System та Василь Симоненко

За основу пісні «Не моя» взято короткий вірш Василя Симоненка, якого вистачило лише на один куплет. Музиканти шукали поета, який міг би доповнити текст, але ніхто не наважувався дописувати рядки за Симоненком. Тоді лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський написав другий куплет, сприймаючи це не як дописування, а як спільний проєкт-натхнення. Музику написав гурт Kozak System, а премʼєра треку та експериментального лірик-відео відбулася у 2016 році.

Олександр Положинський та Михайль Семенко

Олександр Положинський, лідер гуртів «Тартак», «Був’є», «Ол.Ів.’Є», автор і виконавець власних пісень, військовий ЗСУ до нового альбому «Був’є» включив пісню «Бронзове тіло» на вірш Михайля Семенка, поета-футуриста, представника «Розстріляного відродження». Трек увійшов до третього альбому гурту, який вийшов 21 жовтня 2022 року. Композиція є частиною музичного проєкту на вірші поетів «Розстріляного відродження».

«Мертвий Півень» та Олекса Стефанович

Цей гурт, мабуть, найбільше працює з українською поезією різного часу. В «півнів» є пісні на вірші Максима Рильського, Тараса Шевченка, Майка Йогансена, Юрка Андруховича, Сергія Жадана, Юрка Іздрика тощо. Пропонуємо пісню, написану на текст менш відомого поета Олекси Стефановичи «Прага». Формально він не належить до «Розстріляного відродження», жив у Празі, встиг врятуватись від Червоної армії, емігрувавши до Німеччини, а потім до США.

«Пиріг і батіг» та Павло Тичина

Записав альбом на вірші поетів Розстріляного відродження також львівський гурт «Пиріг і Батіг». Пісня на вірш Павла Тичини «Гаї шумлять» практично миттєво стала хітом. А ще у репертуарі гурту є пісні на вірші Євгена Плужника, Миколи Вороного, Григорія Чупринки тощо. З пісень Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино» на вірш Івана Франка та «Гаї шумлять» і розпочалась розмова на «Фронтері». Спікери навіть запропонували слухачам заспівати їх разом. Вийшло непогано.

Нагадаємо, організатор фестивалю – літературна платформа «Фронтера». Фестиваль відбувається за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Флагманські події», Посольства Іспанії в Україні, Фундації ЗМІN та сприяння Луцької міської ради. Стратегічний партнер – платформа «Алгоритм дій».