Андрій Садовий: Львів – одна з регіональних столиць Європи

Андрій Садовий має місію для себе і Львова. Ця місія – перетворити Львів у східну столицю Європи. Садовий переконаний, що це не солодка мрія, а стратегічне завдання, на виконання якого він змусив працювати всю свою адміністрацію. Навіть себе він жартома називає прагматичним романтиком. Про наміри та дії міського голови Львова, стан справ у місті Лева читайте в ексклюзивному інтерв’ю Андрія Садового для ZAXID.NET.

«Турист має побачити Львів, який йому усміхається ...»

- Окресліть основні напрями розвитку Львова на найближчі роки?

- Про стратегію розвитку Львова я почав думати ще у двотисячному році, коли ми заснували Інститут розвитку міста. Тоді ми провели цілу низку серйозних наукових семінарів, у яких брала участь чи не вся активна частина нашого політикуму, наукового середовища. Ми запрезентували концепцію розвитку Львова. Проте, коли я став міським головою, подивився на це все дещо під іншим кутом, більш реалістичним.

Чесно кажучи, ми не стали вигадувати велосипед. Адже грамотна стратегія - це серйозний документ, що базується на певних нормах, їх треба витримати. На сьогодні сформована й активно працює робоча група. Я думаю, на початок наступного року ми зробимо канву цього документа, яку роздамо на обговорення політичним партіям, громадським організаціям, депутатам. Потім стратегія розвитку міста буде прийнята на сесії міської ради.

Проаналізувавши всі міста, які є дружними до нас - чеські, польські, австрійські, німецькі, - ми зупинилися на Вільнюсі.

Вільнюс - місто, дуже подібне до Львова: і за кількістю населення, і за проблематикою, яка була. Маю на увазі соціально-економічне становище. Вони ще пам'ятають, що було у них 5-10 років тому. Наша команда виїжджала туди знайомитися з їхнім досвідом.

Що означав для них вступ у Євросоюз? Вони встановили перед собою горизонт, і мають дотягтися до певних стандартів: у безпеці, освіті, медицині, транспорті, інженерії, ставленні до людини у захисті її прав, стосунках з системою правоохоронних органів, судів.

Я бачу Львів як місто, що ці стандарти має виконати. І тут унікальну можливість нам дає Євро-2012. Інспектори, що приїжджали минулого місяця, хотіли переконатися, чи розуміємо ми, з чим маємо справу. Ми показали своє бачення, і вони сказали: «Молодці, працюйте!»

- Чи достатніми є темпи підготовки до єврочемпіонату?

- Місто робить дуже багато. Є проблема загальнодержавного сприйняття. Держава ще до кінця не зрозуміла, що чемпіонат з футболу прийматиме 4-6 міст.

Відвідувачі приїдуть у місто. І місто має відремонтувати дороги, зробити нові транспортні розв'язки, збудувати новий стадіон, новий термінал аеропорту, нову лікарню. На це потрібні кошти.

Держава пропонувала, що буде виділяти гроші, а місто буде нести за них відповідальність. Так не буває. Нехай держава мені скаже: ми самі все зробимо, і тоді я відходжу в бік; або хай не заважає. А не заважати - означає дати можливість реалізувати власні проекти за ті кошти, які є в місті від зібраних податків.

У вересні головні керівників фінансових управлінь українських міст-учасників Євро-2012 у Львові аналізували це питання. Враховуючи чинне законодавство, бюджетний процес, практику невиконання в Україні жодної державної програми за час незалежності, єдиним надійним способом фінансування визнали використання з міського бюджету 50% надходжень від податку на прибуток. За коштами - це трошки менше, ніж те, що пропонує держава виділяти під програму Євро-2012. У чому ж суть? Коли держава виділяє кошти під програму, то говорить, що розпорядниками коштів будуть міністерства. І мені за тими грошима треба буде оббігати море коридорів, закуліс, отримати гроші в кінці року і думати, як їх використати. У випадку ж неякісного використання винним буде місто, а не держава.

Тому я сподіваюся на розуміння нового уряду, на те, що новий віце-прем'єр, який буде ці питання курувати, зануриться в цю проблему і зрозуміє її.

Сьогодні цю проблему зрозуміли тільки мери міст, які мають приймати чемпіонат, і голова ФФУ Григорій Суркіс. Фактично він все це тягне на своїх плечах, одна людина зі своєю невеликою командою, що має займатися українським футболом, займається усім Євро-2012.

- Що з підготовки Львова до Євро-2012 є найскладнішим у реалізації?

- Найскладніше - це люди. Навіть гроші, і ті можна знайти. Зміни, які потрібно зробити, - масштабні. І ці амбіції потребують адекватних людей для їх реалізації. Тому ми й запрошуємо багато людей з інших міст, з інших компаній, які є успішними. І цей успіх вони приносять у місто, вони вибудовують свою стратегію в місті, базуючись на простій тезі: «Всі речі можна зробити, якщо є бажання».

- Чим, на Вашу думку, може запам'ятатися Львів гостям Євро-2012?

- Насправді, сьогодні тут ще нема великих інвесторів. Тому що інвестори йдуть туди, де є гарантії. Сьогодні інвестори мають можливість заробляти в Чехії, Польщі, Прибалтиці. Тому основні інвестиції йдуть туди. Якби Україна отримала сигнальчик, що через 10 років ми будемо в Євросоюзі, тоді була б лавина інвестицій.

До нас поки що ідуть тільки ті, хто може полюбити це місто. Гроші дають не фірмам, не містам, а людям. Сьогодні до Львова приїжджає дуже багато відомих людей. Часто для того, щоб просто погуляти, подивитися на наші перспективи. Мені доводиться витрачати багато часу на спілкування. Гості говорять: туристичний бум переживає Прага, Краків. Але далі нічого немає, крім Львова! Львів за своєю красою є пишнішим, ніж Краків. Зрозуміло, що його треба відмити, підфарбувати, напарфумити, додати блиску. Ми повинні до того готуватися. Турист, який приїде, має побачити Львів, який йому усміхається, який його запрошує.

Ці 30, 40, 50 тисяч людей, що приїдуть на Євро-2012, потім приведуть за собою інших. Я очікую, що після Євро-2012 ми почнемо заробляти реальні гроші на туризмі. До того ж, ми маємо намір претендувати на номінацію культурної столиці Європи у 2016 році.

У середні віки були війни за землі, міста. Сьогодні існує інша конкуренція. Конкуренція між містами, між країнами, конкуренція за події, можливість прийняти велику кількість гостей. Це мобілізує людей. Отже, ми повинні завжди бути єдині. Щоб реалізувати усі ці ідеї, ми повинні бути єдині! Тому мені так залежить на тому, щоб у місті була політична стабільність. Щоб політикум зрозумів, що є вищі інтереси - інтереси міста. Бо попередні 15 років місто ґвалтували, хто хотів, як хотів і де хотів.

- Успішна підготовка до Євро-2012 - гарантія Вашого переобрання на другий термін. Ви погоджуєтеся з таким твердженням?

- Людям подобаються успішні люди і успішні проекти. Сьогодні для мене ця перспектива Львова є дуже і дуже важливою. Моє завдання - зробити все, що від мене залежить, щоб все було добре. А вибори будуть. Вони можуть бути наступного року, через два роки, через п'ять. Тому пов'язувати такі речі... Вибори в Україні відбуваються регулярно, а наступний чемпіонат Європи, можливо, буде в Україні років за 40, за 50. Тому Євро-2012 - історична мить, і не можна її сплюндрувати.

«Мудрих людей є мало...»

- Чи можете сьогодні сказати, що команда Андрія Садового повністю сформована? Які напрями потребують «підсилення»?

- Команда не сформована до кінця, команда формується. Я думаю, що цей процес триватиме ще достатньо довго. Тому що є дуже багато напрямів. Люди відходять, не витримуючи таких навантажень, на їх місце приходять нові. Я дякую тим, хто до цього часу працював у ЛМР. Усі, кожен у міру своїх можливостей робили добрі справи. Приходять ті, хто, можливо, більш активні.

Як правило, я беру на роботу тих людей, які ніколи не горіли бажанням працювати в органах місцевого самоврядування, тим більше у Львові. Я їх переконую. Місто, яке сконцентрує максимальну кількість мудрих людей, матиме успіх. Для мене не важливо, звідки людина, важливими є вміння цінувати і поважати людей, любити Львів. Багато з тих, хто переїхав працювати до Львова, люблять його більше, ніж ті міста, де працювали раніше. А Львів, якщо ти його любиш, віддає цю любов сторицею.

- Вам закидали, що в мерію прийшло чимало «чужаків». Запрошення чиновників з інших регіонів виправдало себе?

- Думаю, що так. Давайте проаналізуємо. Олег Синютка (перший заступник міського голови, переїхав до Львова з Івано-Франківська - Авт.) - просто трудоголік, часом його треба виганяти з роботи додому. Щодо Володимира Зуба (начальник управління охорони здоров'я, переїхав до Львова з Чернігова - Авт.), то інспектори УЄФА сказали, що кращої підготовки і розуміння медичної тематики не бачили в жодному місті України і Польщі, які мають приймати Євро-2012. Я від Зуба вимагатиму ще більше.

Олег Іщук (директор Департаменту фінансів, переїхав до Львова з Луцька - Авт.) підсилив фінансовий департамент. Хоча я вважаю, що робота фінансового департаменту під керівництвом Любові Максимович була дуже грамотно організована. Я маю особисту повагу до неї. Олег Іщук до призначення активно працював в Асоціації міст, і з цих двох керівників вийшла прекрасна команда, вони підсилюють одне одного.

Якщо взяти Тетяну Семенюк (начальник управління інженерного господарства, переїхала до Львова з Луцька - Авт.), то, мабуть, сьогодні їй найскладніше, адже відповідає за складний блок інженерії. Для цього треба добре знати місто. Я бачу, що з кожним днем вона всмоктує все більше інформації. Це керівник, який має стержень.

Сергій Бабак (в.о. директора Департаменту житлово-комунального господарства, переїхав до Львова з Києва - Авт.) отримав дуже серйозний вишкіл у київських структурах, у Міністерстві палива та енергетики. Він вміє чітко ставити завдання й контролювати його виконання.

Олег Засадний (директор Департаменту Євро-2012, переїхав до Львова з Києва - Авт.) теж має неоціненний досвід роботи топ-менеджером у транснаціональній компанії «Нестле».

Отож, люди є дуже важливі, бо мудрих людей є мало. Сьогоднішня Європа конкурує за мудрих людей. І якщо я бачу мудру людину, зроблю все, щоб переманити її на роботу в міську раду.

- Ви порівнювали для себе ступінь власної самореалізації до і після призначення?

- Я завжди, коли працював раніше, - чи очолював спостережну раду «Південьзахіделектромережбуду», чи очолював Інститут розвитку міста, чи займався «Самопоміччю», чи не був байдужим до медіа - займався багатьма справами. Мені цікаво займатися різними справами.

Робота міського голови дає мені можливість легітимно займатися і одним, і другим, і третім. Але, перш за все, звичайно, я маю займатися мешканцями, щоб комфорт проживання, їх гідність були поціновані. Найскладніше донести до працівників, наприклад, ЖЕКів, що вони мають почати любити людей. Нам потрібні люди, які чужі проблеми готові сприймати як свої.

«Міська рада - це служба побуту...»

- Депутатський корпус регулярно дає оцінку роботі виконавчих органів міста. Оцініть, будь-ласка, роботу депутатського корпусу Львівської міськради за 2007 рік.

- Депутатський корпус є активний. У своїй більшості - це прагматичні люди, з якими можна швидко порозумітися. Дуже сильні керівники фракцій, це виважені люди: Василь Трач, Юрій Гудима, Юрій Кужелюк, Василь Павлюк, Петро Адамик, Олег Бас. Також відзначу якісну роботу Володимира Квурта. Йому часом доводиться бути між молотом і наковальнею, але завдяки своїм здібностям він «витягує» такі ситуації.

Звичайно, у кожній фракції є люди, які прийшли з бізнесу і намагаються накладати бізнесові уявлення до проблем міста. Я, можливо, також мав такі ілюзії. Однак, попрацювавши на цій посаді рік і вісім місяців, я зрозумів, що завдання для міської адміністрації - не лише наповнення бюджету, але й якісне обслуговування мешканців. Міська рада - це служба побуту.

Поки що я задоволений співпрацею з депутатським корпусом. Звичайно, у нас бувають конструктивні дебати, ми можемо сперечатися до крику, але я дуже радий, що здоровий глузд перемагає, і рішення приймаються компромісно.

- Ви готові працювати в умовах опозиції депутатського корпусу?

- На самому початку, коли мене тільки обрали, була пропозиція від однієї політичної сили створити більшість. Я відмовився. Потім була аналогічна пропозиція від іншої сили. З самого початку пропонувався варіант створити більшість і меншість. Але я не можу львів'ян ділити на більшість і меншість. В умовах більшості-меншості легше працювати, але це дорога неправильна. Я обрав дорогу набагато складнішу - дорогу пошуку компромісів, і вважаю, що це правильно. Якщо ми - сильне місто, сильна громада, ми з честю це перейдемо. Ми маємо любити всіх однаково, а це набагато складніше.

- Чому фракції БЮТ, «Нашої України» та «Пори» вимагають реформування виконкому?

- У тих чи інших фракціях завжди є люди, які хочуть чогось більшого. Фракція «Батьківщини» має у виконкомі ЛМР двох своїх членів, це - Василь Білоус та Володимир Костик. Я їм сказав: «Ви хочете їх поміняти? Я їх роботою задоволений». Василь Білоус керує районом, який вийшов на перше місце в місті. Це людина з великим управлінським досвідом. Дві каденції був секретарем ради, був заступником міського голови. Володимир Костик - також активний. Я сказав, що буду відстоювати усіх нинішніх членів виконкому, бо це люди мудрі і фахові, а виконком працює публічно і прозоро. Якщо запропонують більш фахових - будемо дебатувати. Виконком - це публічний орган. Я за те, щоб відносини були відкритими.

- Коли Львів отримає новий Генеральний план?

- Ми очікуємо на новий Генплан у наступному році. Робота ведеться дуже активно. Його готує інститут «Містопроект». Я дивився проміжний варіант - дуже якісний. Мене дуже тішить робота керівників і заступників майстерень.

Я робив пропозицію прийняти «Містопроект» у комунальну власність. Перш за все, це означає дати їм максимальне фінансове підсилення. Це те, що ми побачили у Вільнюсі, на прикладі їх «Вільнюсплану». Нам треба буде виконати дуже багато проектів. Якщо керівництво Інституту має іншу думку на цю тему - шкода. Якщо певні сили цього не захочуть, мені доведеться створювати окрему структуру. Тим не менше, пропозиція зараз залишається в силі.

- Управління земельних ресурсів веде роботу з розширення меж міста. Що вдалося зробити? Чи реально долучити до Львова землі довколишніх сільрад?

- Місто - це самоврядна громада. Так само і село. Я не хотів би, щоб хтось говорив, що місто хоче щось забрати. Я зараз стою на тому, що ми спільно повинні планувати ці території. Наше завдання - затвердити Генпланом забудови цієї території і спільно їх реалізовувати, оскільки це вигідно усім сторонам.

- Чи поділяють ваше бачення голови сільрад?

- Ця дискусія зараз почалася і ведеться достатньо активно. А проблема є в тому, що деякі нехороші люди дивляться на село як на землю, яку треба продати. Я кажу «стоп», якщо йдеться про відчуження землі, потрібно робити це максимально прозоро, і кошти від продажу мають надходити в бюджети міста, села, а не приватні кишені. Я за те, щоб у земельних питаннях був порядок.

«Я проти того, щоб підвищувати тарифи...»

- Скільки доріг у місті потребує ремонту? Скільки потрібно коштів і часу на їх капітальний ремонт?

- Простіше сказати, які дороги не потрібно ремонтувати. Дорога не робиться навічно. Дороги треба ремонтувати кожних 8, 10, 15 років. Одні швидше потребують модернізації, інші - пізніше. На це потрібні мільярди. Це підтверджує правомірність ідеї про те, щоб залишати 50% зібраного податку на прибуток у міському бюджеті. Нам є на що ці кошти витратити.

Друга проблема, яку тут маємо, - це якість наших структур, що виконують ці ремонти. Коли цього року на Словацького іноземці клали бруківку, наші підтягнулися за ними, і почали на Галицькій теж краще класти. З іноземцями немає жодних проблем: підписали угоду, вказали суму, еталон якості, гарантійний термін, штрафні санкції - і вони зробили. Але багато кому поява таких конкурентів не дуже подобається. Бачили, скільки галасу піднялося після того? Спробували зразу їх очорнити.

А якість робіт буде видно вже навесні. Чи новий асфальт зійде зі снігом, як після «наших» ремонтів, чи залишиться якісним? Якщо якість буде підтверджена, я за те, щоб максимально запрошувати іноземні компанії і надалі. Лише з однією умовою, щоб як мінімум 70% субпідряду мали львівські компанії.

- Коли можна очікувати остаточного впорядкування дорожнього господарства: закриття центру Львова для руху транспорту, стоянки для пасажирського транспорту міського та приміського курсування, паркінги?

- У місті, в регіоні виникла дуже велика проблема. Фонд Державного майна України продав все, що можна було. Продали автостанції. Автовокзал на Стрийській - це приватна власність. У нас дилема - або збудувати нові автостанції, або йти якимось іншим шляхом.

Щодо закриття центру, то ми впроваджуємо це поступово. Цього року закрили вул. Галицьку і Краківську. І то, поки не поставили лавочки, по забороненій частині не перестали їздити.

Німці, що приїжджали вивчати наші транспортні потоки, були шоковані: 40% водіїв порушують правила дорожнього руху. Я дуже сподіваюсь, що Президент серед першочергових внесе на розгляд Верховної Ради законопроект про підсилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Маємо п'ять евакуаторів, і вони усім, як кістка в горлі. Евакуатори беруть машини і представників силових структур, й інших серйозних людей. А ті потім видають різні постанови про протизаконність евакуаторів. Просто серйозні люди повинні зрозуміти, що ми робимо справу для міста. Кожна поважна людина має показувати приклад для інших. Я жодного разу своєю машиною на площу Ринок від часу заборони не проїхав, іду пішки, навіть якщо дуже поспішаю. І я ніколи цього не зроблю.

- Чи вдалося налагодити співпрацю з ДАІ?

- Добре те, що ДАІ відновило свою роботу в місті. Це перший крок. Поки що я маю багато критичних зауважень до їх роботи, і вони дуже гострі. Це не персональні претензії, це те, що львів'яни бачать щодня. Коли по вул. І.Франка, де не можна паркуватися, посеред вулиці стоїть кавалькада машин, а працівників ДАІ нема, я цього зрозуміти не можу. Я з розумінням ставлюся до них, але і вони повинні зрозуміти нас.

Я не можу мешканцям пояснити, що це структури, які мають вертикальне підпорядкування. На сьогодні наша спільна робота набагато активніша, але цей процес ще потребує серйозних змін. І я сподіваюся, що держава поділиться своїм впливом із місцевими органами самоврядування щодо таких структур, які мають мати подвійне підпорядкування.

- Що вдалося змінити у сфері ЖКГ?

- Сьогодні я максимально витискаю з ЖЕКів, що можна. Ми проводимо наради, ревізії, почали скорочувати так звані «мертві душі». До кінця року кожен двірник отримає спецодяг, інвентар. Виділяємо кошти на техніку, трактори, інше.

Зараз ми обговорюємо створення загальноміської телефонної лінії для усіх служб. Щоб міська служба 112 працювала з МНС, міліцією, «Львівобленерго», «Львівгаз». Це підсилить нашу роботу. Я хочу, щоб інформація про виклики містила час, коли надійшов дзвінок; опис проблеми; час, коли виїхала аварійна бригада і коли вона закінчила роботу; чи мешканець має претензії до виконаних робіт тощо. Крок за кроком ми до цього підходимо.

- Наскільки послідовною є тарифна політика ЛМР?

- Вона є дуже ліберальною до мешканців. Є нарікання на тарифи на воду, мовляв, у Києві платять менше. Але Київ бере воду в Києві, а не за 100 км, і до того ж, левову частку тарифу складає ціна на електроенергію. Натомість інші тарифи у нас нижчі за середні в Україні.

До слова, мені дуже цікаво почути думку нового уряду, як бути з новою ціною на газ. Я чекаю на те, яку формулу він запропонує. Особисто я проти того, щоб підвищувати тарифи. Люди не можуть терпіти такі фінансові навантаження. Але це, перш за все, має зрозуміти уряд, який встановлює ціни на газ.

- Чи готова концепція модернізації мережі теплопостачання Львова? Яке майбутнє у «Львівтеплоенерго»?

- Інститут «Львівтеплоелектропроект» працює над схемою теплопостачання. Думаю, у першому кварталі наступного року ми будемо мати готовий проект. Маємо проблеми через котельню «Кінескопу». Через її відчуження було завдано великих збитків міській господарці. Сихівський масив був «недогрітий». Зараз цю проблему ми ліквідовуємо.

Я переконаний, що «Львівтеплоенерго» та «Залізничнетеплоенерго» на 100% мають залишатися в комунальній власності. Доти, поки наша законодавча база не буде доведена до європейських стандартів. Я дуже радий, що, зокрема, Юлія Тимошенко не підтримує концесій комунальних теплопостачальних підприємств, про що вона сказала в інтерв'ю «Високому Замку». Це заспокоїло деяких агітаторів за концесію.

- Чому загальмувалася робота з проблем Грибовицького сміттєзвалища?

- Вона не загальмувалася. На рекультивацію Грибовицького полігону був оголошений конкурс. Але Антимонопольний комітет висловив багато застережень до положення про конкурс. Тому ми сьогодні доопрацьовуємо це положення. Коли воно буде затверджене, ми оголосимо два конкурси, розділимо проект на дві частини: одна частина - рекультивація полігону (це хоч не так прибутково, але є підприємства, які, маючи державну підтримку, зможуть це зробити), а друга частина - вибір організацій, які займатиметься збором сміття.

Я також дякую головам сільрад за розуміння. Ми з ними працюватимемо в тісному контакті. Я вважаю, що місто, яке смітило там 60 років, має навести лад.

«У місті має бути порядок ...»

- Що спричинило конфлікт міської влади з колективом газети «Ратуша» та її редактором Миколою Савельєвим? Це виробничий конфлікт чи в ньому є частка особистого?

- Конфліктом назвати це важко. Є моя чітка позиція, що засоби масової інформації мають бути позбавлені впливу влади і міста, і держави. Тоді вони будуть незалежними. У нас склався парадокс - є одне видання, яке отримує бюджетні кошти. Чому ми маємо сотні тисяч гривень витрачати на нього? Тому що воно має окрему позицію? Але всі засоби масової інформації можуть мати свою позицію. Це єдиний чинник, який мене хвилює. Ми повинні фінансувати медицину, освіту, культуру, а ЗМІ мають бути незалежними.

- Які у Вас відносини з Петром Димінським? Конфлікт, який виник, вичерпано, чи триває?

- Не думаю, що у мене був конфлікт з Димінським. Я цю людину мало знаю. Було дві зустрічі тут, у кабінеті міського голови, і ще три зустрічі в стінах Ратуші.

Мені подобається відвідувати футбольні матчі. Є лише бажання, щоб футбольний клуб «Карпати» розвивався активно.

Коли оголошували умови конкурсу для інвесторів на будівництво нового стадіону, я наполіг записати там одну обов'язкову умову - про безоплатне право проводити матчі на новому стадіоні для львівських команд вищої ліги. Незважаючи на те, як ситуація розгортатиметься в наступні роки, сьогодні є гарантії, що ФК «Карпати» з 2010 буде виступати на новому стадіоні. Я вважав це за свій обов'язок.

- Від намагання впорядкувати вуличну торгівлю залишилося багато невдоволених підприємців. Чому не розглядалася ідея вирішити цю проблему, домовившись із однією із суміжних зі Львовом сільрад і створити на її території щось на кшталт одеського «7-го кілометру»?

- Хто схоче торгувати там? Всі хочуть торгувати в центрі Львова, де інтенсивний трафік, багато туристів. В останні роки Львів мало не перетворили на село. Бракувало ще почати торгувати невідомо чим біля Ратуші чи Оперного. Я теж люблю домашнє молоко, домашній сир, але він має продаватися на ринках, у відведених для цього місцях. Ми зробили максимально можливе і забезпечили додаткові вільні місця на ринках. Питання впорядкування торгівлі ще не вирішене по вул. Шпитальній. Звідти маємо сотні скарг мешканців про жахливий стан під'їздів і неможливість нормально пройти до будинку.

Звичайно, ця ситуація до певної міри конфліктна. Хтось страждає, але виграє громада в цілому. У місті має бути порядок.

- Чим займається сьогодні «Самопоміч»? Її діяльність перетинається із відповідними напрямами роботи міської ради?

- «Самопоміч» - це громадська організація, яка і надалі активно працює. Щоправда, потік людей суттєво зменшився, і це логічно. Люди обрали мене міським головою і вважають, що ті проблеми, які вирішувала «Самопоміч», зараз має вирішувати мер і його працівники. І це, погодьтеся, логічно. Багато людей із «Самопомочі» перейшли працювати у міську раду, і вони принесли сюди дух самопомочі, коли кожну чужу проблему сприймають як свою. Це дуже хороший приклад іншим. Якщо усі чиновники будуть так діяти, буде дуже добре, буде порядок.

- Злі язики говорять, що у Вас достатньо складні відносини з головою облдержадміністрації Петром Олійником? Чи можете назвати співпрацю влади міста й області ефективною?

- Це б так хтось хотів, щоб наші відносини були поганими, але відносини хороші, робочі, конструктивні. Раз у два тижні, раз у тиждень у нас бувають зустрічі. Дай Боже, щоб така співпраця була в інших регіонах, як у нас. Я вважаю, що Петро Олійник - хороший, якісний губернатор. Він дуже багато зробив для області. Я підтримую усі його позитивні починання і бажаю йому працювати на посаді губернатора ще з десяток років.

- Вам закидають, що міський голова боїться проводити повноцінні прес-конференції, обмежуючись короткими брифінгами...

- Масштабні прес-конференції проводить Президент. Масштабні прес-конференції проводить прем'єр-міністр. Міський голова проводить брифінги про конкретні справи. Медіа чекають почути про результати, а не те, щоб їм розказували про процес. Мені потрібен час для роботи. Проте я думаю, кількість контактів зі ЗМІ у мене значно більша, ніж це є в інших містах. Я за пряме спілкування. Після закінчення сесії чи засідання виконкому я знаю, що підійдуть журналісти із запитаннями, і не було такого питання, щоб я відмовив у коментарі.

- Що відчуває Андрій Садовий, коли його пікетують?

- По-різному це сприймаю. Як жива людина. Бувають сплановані речі. Коли ти щось робиш, то завжди комусь наступаєш на п'яти. За цей час багато людей втратили свої економічні, фінансові здобутки, які вони заробили не дуже чесно. Вони не можуть із цим змиритися. Пробують бунтувати, підкручують. Це я сприймаю спокійно.

А коли приходить колектив із проблемою, то це не пікет, вони приходять розказати про проблему. Я виходжу і спілкуюся. Як правило, ми ці питання врегульовуємо. Створюємо робочі групи. Це моя робота - вирішувати проблеми.

«Моє завдання - відновити славу Львова...»

- Яким є Львів Андрія Садового?

- Це Львів, у якому хочеться жити. Львів відкритий до світу. Львів, у якому мешканець захищений, його права поважають. Львів, де немає байдужих. Львів комфортний.

- Що, на Ваш погляд, сьогодні визначає специфіку, «львівськість» Львова?

- Перш за все, це - історія міста. Про поважні компанії часто зазначають, що вони є на ринку 50, 80 років. У такому випадку Львів на ринку є уже понад 750 років. Це місто, яке формувалося багатьма культурами, воно всмоктало енергію багатьох мудрих людей і віддає цю енергію тисячам львів'ян. Ця аура формує львівськість.

- У Вас є амбіції вписати свою сторінку в історію міста?

- Кожен із нас пише історію. Питання в тому, чи це буде сторінка, чи лише невеликий запис. Від кожного з нас це залежить. Якщо ми робимо добрі справи, то вони запам'ятовуються наступним поколінням, так само, як і недобрі речі запам'ятовується. Враховуючи те, що часу мало, а справ багато, треба концентруватися на добрих справах, щоб ішла добра енергетика. Добро має здатність притягувати добро.

- За час мерства у Вас з'явилося більше друзів чи ворогів?

- Важко сказати, кого з'явилося більше. Я більше пізнав людей. І, як правило, хочу бачити в людині добро, вірю, що вона налаштована на добрі речі. Коли допоміг вирішити проблему, то отримую задоволення. А як мене сприймають - однозначно оцінити не можна.

- Від реалізації яких передвиборчих ідей Ви відмовилися?

- Я проаналізував і, в принципі, не знайшов ніякого пункту, від якого відмовився. Просто реальність вносить корективи у часовому вимірі щодо виконання тих чи інших задумів. Як максималіст, я хочу зробити все негайно, зразу. Однак часом те, що планував зробити за місяць, вдається за півроку, однак інколи - навпаки: те, що планували зробити за чотири роки, може вдатися за два. Життя вносить свої корективи.

- Що може змусити Вас самому скласти повноваження міського голови?

- Якщо я побачу людину, яка буде це робити краще за мене. Я стану біля неї, буду їй допомагати.

- У Вас виникали думки на кшталт: «І нащо мені це здалося»?

- Ця робота - велика відповідальність перед сьогоднішнім і завтрашнім днем. Бо багато з того, що ми започатковуємо сьогодні, дасть ефект через 5, 10, 15 років.

Мешканці міста Львова мені повірили. Вони довірили найбільше, що мають - місто. Я дуже обережно ставлюся до цієї довіри. Ніхто ніколи мене не зрозумів би, якщо б я вчинив так, щоб образити цю довіру. Я хочу зробити все, щоб виправдати її.

Місто допомогло мені дивитися на багато речей по-іншому. Коли у 1998 році я став депутатом, а з того часу уже скоро мине 10 років, я закохався в місто по-новому. Виникло велике бажання вирішувати існуючі проблеми. Я вже озвучував думку про те, що міська влада - це служба побуту. Це - базовий рівень. А ще: міський голова має визначати ідеологію міста, куди і як рухатися громаді.

Я розглядаю Львів як одну з регіональних столиць Європи. Я переконаний, що років за двадцять у Європі люди не будуть говорити, з якої вони країни, говоритимуть, з якого міста. Це буде й у нас.

Львів для України має дуже велике значення. 10% міст України зосереджені у Львівській області, а іншого успішного варіанту розвитку в нашій державі, ніж опертя на міста, - нема. Є «вузлові» міста, які об'єднують державу. У 90-х роках від Львова чекали особливого «месіджа». На превеликий жаль, він його не дав. І міф про Львів почав затиратися. Львів почав маргіналізуватися. Моє завдання - відновити славу Львова. А це - щоденна праця.