Про Росію і повагу

Ви усі напевне знаєте, що 4 червня ц.р. Державна Дума Російської Федерації, за результатами парламентських слухань «Стан українсько-російських відносин та виконання зобов'язань за Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 31 травня 1997 року», прийняла звернення до російського президента та прем’єр-міністра. Рішення неординарне і скандальне.

Я переконаний, що задекларовані у цьому документі заклики щодо виходу з «Договору...» в разі приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО можуть мати незворотні негативні наслідки для двосторонніх відносин, які будуються на засадах добросусідства, поваги до суверенітету та національних інтересів обох країн, а також для міжнародної безпеки в цілому.

Мене, як політика і громадянина України, особливо непокоять рекомендації Думи своєму президенту та прем'єру не виконувати міжнародні зобов'язання Росії, зафіксовані, зокрема, у базових угодах щодо тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, що є відвертим порушенням норм міжнародного права.

Тому я хочу наголосити: Україна має розцінити прийняте звернення як сплановану політичну акцію, що є спробою здійснити пряме втручання у внутрішні справи нашої держави і спрямована на нагнітання напруги в суспільстві, підрив добросусідських відносин і стратегічного партнерства між Україною та Росією.

Я вважаю, що готовність Росії зробити свій внесок у забезпечення безпеки України могла б знайти втілення як у повазі права нашої держави самостійно визначати свої зовнішньополітичні пріоритети, так і у врегулюванні проблемних питань двосторонніх відносин на взаємовигідній основі, шляхом взаємних компромісів, поваги до партнера, без застосування сторонніх заходів тиску.

Саме це, на моє глибоке переконання, може сприяти «зміцненню взаєморозуміння між нашими державами та їх просуванню шляхом стратегічного партнерства».