В останній тиждень виборів ZAXID.NET пропонує нашим читачам цікавий, на редакційний погляд, проект. Впродовж передвиборчої кампанії ми принципово не розмістили на своєму сайті жодного замовного політичного матеріалу. Ми писали про політику, але так, як її бачать наші журналісти – подобається це комусь чи ні. А на завершення цього „політичного вертепу”, який у нас чомусь називається виборами, ми пропонуємо вашій увазі три тексти, які ZAXID.NET замовив представникам БЮТу, коаліції та блоку НУ-НС, котрі є львів’янами чи певною мірою пов’язані зі Львовом. Ці тексти – це спроба ZAXID.NET отримати від політиків відповіді на прості та водночас важливі запитання: чому виборець мав би проголосувати саме за них, що вирізняє їх політичну силу з-поміж інших і чим є для них Львів. Ці тексти вийшли надто різними – за усіма параметрами, але їх автори – сьогоднішній день реальної української політики. Чи стануть вони днем завтрашнім – ви вирішите 30 вересня.
Сьогодні у Блоку Юлії Тимошенко - привабливе обличчя. Звичайно, не тільки тому, що його лідер - гарна і розумна жінка, котра зі смаком вдягається у модні речі. Роль харизматичного керманича для будь-якої політичної сили - це як місія капітана великого корабля у розбурханому тайфуном океані. Є капітан - корабель пливе у тиху гавань, немає - тоне.
В українській політиці штормить постійно, затишних портів тут не буває. Власне, партія „Батьківщина" народжувалась під час розбурханої політичної стихії, коли українське суспільство суцільною пеленою вкрила піна кучмізму. Нептун-Кучма, за прикладом царя Ірода, намагався вбити новонароджений політичний проект ще у колисці. Мабуть, передчував, що на світ з'явився його могильник. У цих умовах до лав партії вливались різні люди: насамперед ті, хто мав мужність боротись з авторитарним режимом Леоніда ІІ; ті, хто не знайшов себе в інших політичних силах або відійшов від них. Серед першої хвилі партійців було небагато представників інтелігенції і надзвичайно мало підприємців - вони боялись репресій. Тому не дивно, що у партію прийшло чимало люмпену. Становлення БЮТу на Львівщині відбувалось болісно. Партійна організація пережила кілька потрясінь, в основному через боротьбу за владу. Як на мене, ці скандали уже позаду. Із тих кадрових проблем львівська обласна організація „Батьківщини" вийшла міцнішою.
Під час виборчої кампанії 2005-2006 рр. ряди партії поповнило чимало представників інтелігенції, малого і середнього бізнесу. Організація стала більш інтелектуальною, а відтак більш привабливою. Хоча було б надто сміливо стверджувати, що у ній немає протиріч, особливо між бізнесовцями і звичайними партійцями. Іноді тут погляди на одне і те ж питання суттєво розбігаються. Проте ці протиріччя не мають надто гострого антагоністичного характеру. В цілому, перемагає, як кажуть, партійна лінія.
Так і в інших регіонах України: з часом ситуація поступово змінювалась. Ідеї і лозунги Юлії Тимошенко знаходили відгуки у все ширшого кола людей, в тому числі - інтелігенції, інтелектуалів, знакових особистостей і, звичайно ж, широких мас. А її перший похід у владу (в ролі віце-прем'єра в уряді Ющенка) засвідчив, що в Україні є сильний політичний гравець, здатний ламати усталені корумповані правила гри, і що в цьому його не зупинить навіть тюремна камера і спроба фізичного знищення. Ні друзі, ні вороги не насміляться заперечити, що Юлія Тимошенко була мотором Помаранчевої революції, натхненником Майдану, берегинею, що не дала конформістам поховати досягнення повсталого люду ще до того, як затихне Хрещатик і „помаранчеві" розійдуться по домівках. На посаді прем'єр-міністра, яка дісталась їй, насамперед, під тиском Майдану, Тимошенко намагалась втілити в життя ті надії і вимоги, які проголосила Помаранчева революція.
На жаль, програмні „десять кроків" Президента назустріч людям сильно відрізнялись від тих кроків, які робили „любі друзі", аби позбутись ненависної їм Юлі.
Сьогодні важко знайти в Україні такого політичного діяча, який би міг зрівнятися з Юлією Тимошенко у послідовності слів і вчинків, у твердості волі, далекоглядності і безмежній вірі в правоті проголошених ідей. Ще на початку 2007 року мало хто вірив (зокрема, і серед найближчого оточення Юлії Володимирівни), що дострокові вибори можливі. І лише вона не тільки була переконана в цьому, а й зуміла знайти стопроцентні конституційні підстави для законності цих виборів.
Без сумніву, у "Батьківщині" - міцна дисципліна, але й демократизму не бракує. Скажімо, усі кандидати на посади голів парламентських комітетів пройшли процедуру таємного голосування. Далеко не завжди Юлія Володимирівна іде після засідання політради чи бютівської фракції з такою самою думкою, як приходить. Якщо є переконливі аргументи - вона погоджується. Мені імпонує, що вона людина слова. Пригадую одну розмову з нею у вересні 2005 року. Тоді мова зайшла про деяких кандидатів у народні депутати від БЮТ. Вона зітхнула і сказала:
- Я знаю, що частина людей мене зрадить.
- Для чого ж ви берете їх у список? - питаю.
- Я їм обіцяла. Усім, хто був у нашій фракції... Може, я і помиляюсь. Якщо вже так має статися, то нехай вони зрадять мене, але не я їх.
Як відомо, 26 нардепів таки зрадили. Але 103 - ні! Юлія Тимошенко пообіцяла тим людям, котрі не проміняли свій політичний капітал на крихту капіталу Клюєва чи Ахметова і добровільно склали депутатські повноваження, що вони залишаться у прохідній частині списку на дострокових виборах. І знову слова дотримала! На відміну від інших політичних лідерів.
Бютівська програма „Український прорив: до справедливої і конкурентноспроможної країни" досить суттєво відрізняється від програм інших політичних сил. Насамперед, чітко сформульованою метою, зрозумілою кожній людині, дохідливою структурою, що виокремлює-описує наявні суспільні проблеми, і визначеними шляхами їх вирішення. Як визначають соціологи, на цих виборах, на відміну від попередніх, величезну вагу має не тільки постать лідера політичної сили, а й її програма. Це може свідчити про наближення українського суспільства до європейських стандартів у виборі критеріїв під час голосування.
Очевидно, через це БЮТ здобуває переконливу перемогу у західних і центральних теренах держави та значною мірою перебирає до себе колишніх прихильників Партії регіонів. По-суті, ми єдина сила, яка ефективно протистоїть „регіонам" в інших східних вотчинах. Бездарна, недолуга політика уряду Януковича-Азарова, котрий не може справитись з ростом інфляції та цін, переконує виборця, що уряд Тимошенко працював значно грамотніше й ефективніше, хоч і дуже коротко. Тоді життя справді поліпшувалось не тільки на словах. Люди розуміють, що звинувачувати опозицію у зростанні цін, як це робить Азаров, це все одно, що пояснювати ріст злочинності і корупції сьогодні тим, що Янукович колись знімав шапки у людей... Хоча в тому щось є.
Зараз маю багато зустрічей з людьми. Здається, вони усвідомлюють, що маємо третій шанс повернутись до здійснення хоча б частини ідеалів, проголошених на Майдані. Приємно, що більшість із них пов'язують свої надії з БЮТ.
...Недавно побував у найменшому місті України - Угнові. І найближчому до Європи. Воно стоїть біля польсько-українського кордону. Відвідав там церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Прекрасний храм, гарні фрески. Частина із них - замальовані. Як пояснив місцевий парох, в радянські часи комусь не сподобалися постаті Т.Шевченка і М.Грушевського. Щоправда, „художник" залишив у спокої фігуру митрополита Шептицького, може, не знав, хто то такий. „Совіти" зробили в церкві склад міндобрив і гербіцидів. Тому внизу осипається штукатурка. Спало на думку, що ця церква чимось нагадує Україну. З одного боку, вона прекрасна. З другого, із замальованою злочинною рукою історією, з отруєною свідомістю, з обдертими шатами, з приниженою мовою...
Як багато треба мати сили волі, аби Україна постала в усій своїй красі і силі. Дай нам, Боже, тої сили!
Довідка ZAXID.NET
Степан Курпіль - народний депутат Верховної Ради України V демократичного скликання від Блоку Юлії Тимошенко, колишній головний редактор львівської газети „Високий Замок".
На дострокових виборах посідає у списках БЮТ 36 місце.