У Львові, напевно, небагато людей, які ніколи не чули про Форум видавців. Цей Форум справді став певним феноменом не тільки книжкового ринку, а й культурного середовища загалом.
Якою є правда про книжковий ринок України?
Я не хочу вдаватися до детального аналізу причин, чому так сталося, і, сподіваюся, що дослідники розвитку книжкової справи дуже скоро класифікують і розтлумачать, якими були передумови виникнення Форуму, які чинники сприяли його популярності, які геніальні менеджерські рішення дозволили йому розвиватися, а які недолугі - завадили зростати ще швидшими темпами. Я сподіваюся на таке дослідження й аналіз, але вже пишучи ці рядки, знаю - якщо це станеться, аналіз все одно буде неповним, неточним або взагалі викривленим. Причина? Та сама, яка 15 років заважає нам зробити достовірний аналіз ситуації на книжковому ринку, яка заважає орієнтуватися та приймати правильні рішення в багатьох сферах нашого життя - брак достовірної інформації.
Власне, я давно знала цю просту істину щодо українського книжкового ринку: нема статистики, не проводяться дослідження, все базується тільки на експертних оцінках. Але те, що Форум для непосвячених може видаватися дещо інакшим, принаймні в кількісних показниках, ніж бачать його організатори та учасники, стало для мене відкриттям недавнім. Якось до нас завітала студентка і принесла на рецензію свою дипломну роботу, присвячену аналізу книжкових ярмарків в Україні. Досліджуючи цю тему, вона жодного разу не навідалася до нас, не просила ніякої інформації і її робота базувалася тільки на зовнішніх джерелах, тобто на публікаціях преси.
Всього в Україні відбувається кільканадцять книжкових ярмарків на рік, вони мають переважно регіональне значення, але є кілька дійсно відомих. Це, передусім, київський ярмарок, який проводиться в листопаді і справді досить динамічно розвивається, квітневий харківський та літній одеський. Якщо спитати видавців, що бувають на всіх перелічених ярмарках, а ми таке опитування проводимо регулярно, який ярмарок є найбільшим і найвагомішим для них, переважна більшість відповідає - Львівський форум. А от студентка вважала інакше: на перше місце слід поставити зовсім занепадаючий одеський, за ним - харківський, і тільки на третє місце - Форум видавців. Вона не бувала на жодному з них, можливо, навіть на форумі (хоча в цьому не призналася). У публікаціях ЗМІ, які вона принесла на мою обурену вимогу, і справді кількість відвідувачів була вказана просто вражаюча - 150 тисяч в Одесі і 100 тисяч в Харкові. Львів зі своїми п'ятдесятьма тисячами виглядав жалюгідно.
І тут я хочу сказати про відповідальність організаторів за подання недостовірної інформації, а також про безвідповідальність журналістів, які подають такі цифри, споглядаючи на порожні зали. Я закликаю своїх колег - і організаторів ярмарків, і видавців - давайте скажемо нарешті правду, принаймні в своєму професійному середовищі, про наші справжні показники, про кількості, обсяги, обороти та прибутки, про частку на ринку та про обсяг державних дотацій, тому що тільки усвідомивши реальні позиції книги в житті українського суспільства, ми можемо змінити ситуацію на краще.
Понад 50 тисяч відвідувачів Форуму видавців - це теж певна умовність, оскільки ми не продаємо квитків, але, гадаю, ця цифра недалека від істини. Якщо хтось підкаже, а краще допоможе виявити справжню кількість - буду щиро вдячна. Чому це важливо? Це єдиний показник, який є свідченням соціальної важливості ярмарку для міста чи країни.
Як організовують книжкові ярмарки за кордоном?
В інших країнах, де я бувала, міська влада активно допомагає цей показник збільшувати: учням дають чіткі вказівки відвідати ярмарок, тому що наступного дня відбудеться обговорення нових книжок; в школах в дні ярмарку оголошуються уроки читання; подекуди учням видають безкоштовні вхідні квитки, які під час книжкових форумів у німецьких містах слугують також квитками на громадський транспорт. Це важливо, тому що, як правило, ярмаркові павільйони розташовані далеко від центру. В Лейпцигу учням видають бони, які використовуються для часткової оплати за книжки, а видавцям потім ці кошти відшкодовуються за рахунок муніципального бюджету. Крім того, часто організатори ярмарку отримують від міста дотацію на оплату оренди виставкової площі. Якщо ж в рамках ярмарку відбуваються культурні чи просвітницькі заходи, тоді будь-які муніципальні приміщення для проведення цих заходів - музеї, галереї, концерні зали - надаються безкоштовно.
На Форумі багато приїжджих. Тільки через наш офіс поселяється в готелях понад 800 учасників, а ще більше влаштовуються самостійно. Ці люди чотири дні витрачають свої гроші у Львові, але не можуть розраховувати на належний сервіс. Ще жодного разу ми не змогли випросити не те що безкоштовного поселення наших поважних гостей, а й навіть звичайної знижки, яку отримує будь-яка туристична фірма, а замість хорошого прийому в ресторанах - постійно маємо брак місць, несмачну кухню, повільне обслуговування і нарікання на надмір відвідувачів!
Чи намагається міська влада заохочувати людей відвідувати ярмарок?
Для цього треба не просто домовитися про знижки, для цього треба сприяти будівництву нових готелів і бажано не бізнес-класу, а економічного чи туристичного, щоб таку поїздку могли собі дозволити студенти чи працівники бюджетної сфери. Не менш важливим є одночасне планування кількох цікавих подій. Скажімо, якоїсь унікальної художньої виставки, театральний фестиваль чи довгоочікувана і розрекламована прем'єра, концерти «зірок», фестиваль пива чи морозива, повітряна регата - це я вже фантазую. Ми робимо літературний фестиваль і читання з вежі міської Ратуші. Це збільшило кількість приїжджих. А якби під час Форуму була «Ніч відкритих музеїв», як у Варшаві, подивитися на це з'їхались би зі всієї України і не тільки. Перебуваючи у Польщі, я спостерігала, як магічно діє ця акція: було враження, що в нічний похід музеями вирушило пів Варшави.
Врешті, Форум вже багато років є подією, яка приваблює все більше, не тільки львівських, а й загальноукраїнських ЗМІ. Приїжджають, навіть, журналісти з дуже віддалених від Львова регіонів. Це ж чудова нагода, щоб розповісти й показати, як ми тут у Львові живемо, чим можемо похвалитися і як чекаємо на гостей. Чи можна привабити ще більше журналістів? Звісно, адже можна придумати в дні Форуму якусь спеціальну програму для медіа та для керівників ЗМІ, скажімо, готичну вечірку в одному з замків, чи екстремальний похід підземеллями Львова. Я готова придумувати й організовувати, але хтось мав би взяти на себе фінансовий тягар.
Що Форум видавців потребує від міста для подальшого росту?
Те, що Львову потрібен виставковий центр, - не новина. Потрібні готелі, туристична інфраструктура, транспорт, вода... Але все це потрібно містові більше, ніж Форумові. Форум потребує сприяння і фінансової підтримки. На щастя, тут щось зрушилося. З міським головою Львова я вже двічі мала дуже поважні зустрічі, на яких обговорювались питання подальшого розвитку Форуму. Жоден з його попередників не знайшов часу не тільки зустрітися, а навіть відвідати Форум! Виділене цього року бюджетне фінансування вже дозволяє провести більший літературний фестиваль. Воно поки що недостатнє, щоб втілити всі задуми, але є шанси, що в наступні роки грошей виділятимуть більше. Щоправда, це залежить і від рішення ради, певна частина якої вважає, що Львів має більші проблеми, ніж якісь там книжки.
З цим важко не погодитися. Важко думати про книжки, коли у вас дірявий дах. Проте, якби й міська влада, і кожен з нас на своєму місці спочатку подбали про розвиток освіти й культури, неодмінним атрибутом і носієм яких є книжки, можливо, тоді не було б комунальних проблем та ошаленілих маршруток? Адже люди культури, люди з високим інтелектом та доброю освітою відзначаються здатністю бачити проблеми глобально і вміють вирішувати їх нестандартно й ефективно. Ці люди не схильні нищити своє середовище, тому що в стані передбачити, якою жорстокою буде помста. Витрати бюджету на Форум і на інші культурні заходи у Львові є мізерними (про область навіть не кажу), але ефект від них буде дуже значним. Не завтра, і не через рік, але ж ми хочемо, щоб наші діти й онуки жили в цьому місті й у цій країні? Чому ж не докластися до того, щоб їх життя тут було приємним? Ця заувага стосується, звісно, не тільки міської влади, а й бізнесменів. Панове, підтримайте освіту й культуру, вам воздасться сторицею! Освічені й культурні люди будуть кращими працівниками, надійнішими партнерами і відданими клієнтами.
Чи здатен львівський Форум змінювати ситуацію на книжковому ринку України?
Ніхто не знає, яким би був український книжковий ринок, місто, країна без Форуму. Інакшими, навряд чи кращими.
Чи здатен Львів подати іншим містам України приклад в зміні ситуації на ринку україномовної книжки? Вже з кількох міст до мене зверталися з пропозиціями щодо проведення «такого же форума как у вас, он нам о-о-очень нужен» (рос.).
Чи це не відповідь на поставлене у заголовку запитання?
Довідка ZAXID.NET
Олександра Коваль - президентка Форуму видавців.
Народилася у Львові. Закінчила Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю „інженер-механік деревообробної промисловості". Ніколи, окрім інститутської практики, не підходила до жодного деревообробного підприємства ближче, ніж на 1 км.
Разом з кількома знайомими створила один з перших в СССР кооперативів, який займався проектуванням та випуском аеростатичної техніки, займалася видавничою діяльністю в товаристві «Просвіта», потім власною, аж поки „Форум видавців" не почав вимагати більшої уваги. Живе в Києві, де не має ні офісу, ні штату, тому що на нього ще не заробила.
Приїжджає до Львова щомісяця, щоб давати інтерв'ю. Квартири у Львові не має, живе в друзів, за що їм безмежно вдячна.
Не має відзнак та нагород, крім шкільної золотої медалі та „Галицького лицаря".
Любить своїх друзів і ще кількох людей, серед яких Карпу і Жадана, тишу, шум, гарячі дні й холодні ночі, дикі танці, кухню „ф'южн", самотність, хорошу компанію, Шнітке, Тернера, Пруста, Бріттена, Мак'юена, Кортасара, Бертолуччі, книжку про короля Мацюся, розмови з друзями про сенс життя, „Три кольори", Нью-Йорк, Лондон і містечко Лука біля Флоренції, тому що там є діюча друкарня, яка з 1494 року знаходиться на тому ж місці і належить тій самій родині.