Чоловік на фронті, а життя триває: чому жінці військового стає важко спілкуватися з іншими

Для жінки військового спілкування з іншими людьми іноді стає складним випробуванням. Поки хтось планує відпустку, купує квартиру чи просто ввечері гуляє всією сім’єю, вона живе в постійному очікуванні, тривозі та невизначеності.

Психолог Світлана Чумакова пояснює, чому під час війни може з’являтися відчуття прірви між власним життям і життям інших людей та як не втратити зв’язок із близькими.

Коли твоє життя змінилося, а світ навколо – ні

Для дружин військових під час війни може особливо гостро відчуватися, що люди живуть в інших реальностях.

Хтось увечері повертається додому до чоловіка. Хтось планує разом відпустку, комусь чоловік допомагає нести важкі пакети, хтось обімйається. А жінка, яка чекає чоловіка з війни, може дивитися на це і думати: «У моєму житті цього зараз немає».

За словами Світлани Чумакової, найважчим може бути не лише те, що цього зараз немає, а й невизначеність щодо майбутнього. Невідомо, коли ситуація зміниться – через місяць, через рік, після війни чи коли-небудь взагалі.

У такому стані поступово може ставати складніше спілкуватися з іншими людьми.

Чому не хочеться відповідати навіть на просте «Як ти?»

Людині, яка не живе в такій самій ситуації, складно за кілька хвилин пояснити, що означає постійно чекати, боятися і не знати, коли чоловік повернеться.

Через це жінка може почати рідше телефонувати, менше зустрічатися і навіть не хотіти відповідати на запитання «Ну як ти?».

Психологиня зазначає, що людина в такому стані може сприймати себе як «нересурсну». Але це не обов’язково означає, що з нею щось не так. Її нервова система може просто жити в іншій реальності.

Світлана Чумакова наголошує, що люди по-різному проживають війну. Хтось може відокремити її від повсякденного життя, а хтось не вміє жити так, ніби війни немає. Це не означає, що хтось із них робить неправильно.

Чекання чоловіка впливає на щоденне життя. Фото ілюстративне

Люди, які вас не розуміють

За словами психологині, є небезпека надовго залишитися лише у своїй реальності. Спочатку може здаватися: «Мені так легше». Потім з’являється думка: «Мені нема про що з ними говорити». А згодом можна запитати себе: «А з ким я взагалі спілкуюся?»

Тому важливо не вимагати від інших людей повного розуміння. Вони не можуть відчути те саме, що й жінка, яка чекає чоловіка з війни. Вони не знають, як це – чекати дзвінка та коли чоловік повернеться.

Але це не означає, що вони байдужі. Вони просто не живуть цим досвідом.

Що потрібно від близьких насправді

Психологиня наголошує: не обов’язково шукати людей, які повністю зрозуміють вашу реальність. Набагато важливіше мати поруч тих, із ким не потрібно робити вигляд, що все добре.

Можна прямо сказати:

• «Сьогодні мені важко».
• «Я не хочу говорити про війну».
• «Я не можу порадіти разом із тобою».
• «Просто побудь зі мною».

Людині не обов’язково переживати те саме, що й вам, або знаходити правильні слова. Іноді достатньо просто слухати.

Чому може бути боляче дивитися на інших чоловіків

Для жінок військових окремим складним переживанням може бути реакція на звичайні події з життя інших сімей.

Іноді важко дивитися на чоловіка, який забирає дитину, несе пакети, стоїть поруч із дружиною чи просто обіймає її.

За словами Світлани Чумакової, у такі моменти можна відчувати не злість, а тугу. За тим, що для когось є звичайним, а для тебе стало майже розкішшю.

Водночас важливо пам’ятати: помічати інших чоловіків не означає зраджувати свого чоловіка. Потребувати допомоги не означає менше його любити. Хотіти людського тепла не означає бути слабкою.

Можна сумувати за чоловіком і водночас потребувати, щоб хтось просто був поруч.

Хотіти тепла й турботи — природно. Хотіти тепла й турботи — природно–

Чи можна дозволяти собі радість під час війни

Психологиня наголошує, що не потрібно змушувати себе жити так, ніби війни немає. Але й повністю відмовлятися від звичайного життя також не обов’язково.

Можна сумувати за чоловіком і водночас пити каву з подругою. Можна боятися і будувати плани. Можна плакати і дивитися комедію. Можна дозволяти собі маленькі радощі.

За словами Світлани Чумакової, це не означає байдужість до війни. Це спосіб залишатися живою.

Як не втратити зв’язок із близькими

Головне – не вимагати від близьких повністю зрозуміти ваш досвід і водночас не віддалятися від усіх, хто його не проживає.

Можна сказати, коли вам важко, попросити не говорити про війну або просто попросити побути поруч. Не всі зможуть зрозуміти, що саме ви відчуваєте, але це не означає, що вони не можуть підтримати.

Повернути спілкування можна з простих речей: зателефонувати близькій людині, зустрітися на каву, вийти разом на прогулянку чи просто чесно розповісти про свій стан.

Як зазначає психологиня, люди можуть жити в абсолютно різних реальностях і все одно залишатися близькими.