Демократія Святої Інквізиції. Хроніки маразму

Дрогобицькі демократи здивували Царство Небесне. Члени Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини обурено засудили (добре, що ще камінням не закидали) директора музею "Дрогобиччина".

Зеновія Бервецького. За виставку Гриці Ерде "Самки та яйцекладки: жінки з культури".

Традиційно і прогнозовано не здивувала Церква. В такий епохальний для Галичини період, коли скандальна виставка "ображає національну гідність, християнські цінності і мораль громади", Церква дозволяє собі мовчати. Жодних заяв.

Вони не хочуть з цим зв'язуватись. Найкращий вихід з усіх небуденних ситуацій, напрацьовано роками - замовчувати будь-який негатив. Вони ж розуміють, що всі ті дрогобицькі зібрання далекі від тверезої думки. Від будь-якої думки взагалі. А підтримати обмежене коло дрогобицьких демократів - це не їх масштаб (занадто локальний) і проблем ще буде, до піцурового дня. Якщо не ще далі.

Це ж не фільм "Код да Вінчі", який з огляду на певні нюанси, аналіз недомовленості та реакцій на нього, можна сміливо назвати хитромудрим піаром самої Римо-Католицької Церкви. Занадто, аж якось дивно, минулого року мовчали православні.

Якщо згадати бешені протести православних у Москві проти фільму Скорцезе "Остання спокуса Христа" та те, що грецьким священикам було заборонено наближатися до мертвого тіла Нікоса Казандзакіса, то ніби то "неочікувано демократична" реакція православного світу виглядала дивною. Масовано протестував тільки католицький, греко-католицький світ, протестантизм на маргінесах (Філіппіни, Індія).

Минулого літа вулицями Львова ходили плакати про те, що цей фільм - це породження сатани, що Браун здивував пекло і теде. Якийсь побожний чоловік клявся стояти і голодувати до останньої краплини крові. Але несподівано все дуже стихло. Фільм зник з прокату і все. Мовчання. А книга продавалась ще за рік до того. Куди дивилась доблесна міліція? Чому, коли через місяць у прокаті йшов "Омен 666", не було жодної реакції? Жодної. Невигідно? Не було вказівки зверху? Дивно це все.

На світі існує просто шикарний стьоб Кристофера Мура "Агнець". Таке собі Євангеліє від Шмяка, друга дитинства Христа. В книзі класно, з розумом, з думкою обстьобано євангельські події і не тільки.

Серйозні "Код да Вінчі" і навіть "Остання спокуса Христа" - вифлиємські немовлята у порівнянні з тим гумором, що є на сторінках "Агнця". Її взагалі не можна читати ортодоксам, вони цього не зрозуміють. Почнуть спалювати. Чому ж вони проти такого не протестують і не обурюються?

Львів (=Галичина) остаточно докотився до побутового християнства в капцях з рожевими кроликами. Тут постійно говорять про міфи Львова, про міфи галицького патріотизму, завжди забуваючи сказати про міфи псевдохристиянства. Про міфи найпобожнішого міста у світі, де постійно вбивають якихось авторитетів, директорів, чиновників і теде. Ще від Пьюзо відомо - всі хрещені батьки "Коза Ностри" були ревними католиками.

В центрі міста ставлять хрест (без дозволу) і здійснюють молитовну показуху. Якщо ж хтось почне заважати (ненароком) відчитувати вервичку чи ще там щось, то побожні бабусі можуть так послати, самі знаєте куди, що сихівські чи левандівські гопи сховаються.

В найпобожнішому місті світу - найбільший відсоток зрадників (пальцем показувати не будемо, хто має очі, той бачить). Це закономірно. Тільки от, щось той відсоток почав занадто зашкалювати. Юда хоч мав сміливість і силу повіситись, а ці спокійно собі живуть, точніше, існують, бо назвати це життям дуже важко. Плодять дітей, брешуть усе своє життя собі і всім навколишнім. Називають себе ревними християнами і чомусь бояться смерті. Тільки чому?

Похід галицької одновимірної маси до церкви вже давно перетворився на відкритий показ мод у обновках з "Південного". Приходять на людей подивитись і себе показати. Все так гарно, пазітівно, гламурно. Всі такі милі, усміхнені, люблячі, що аж вивертає.

А коли Андрухович щось там про Антонича написав, Гриця Ерде намалювала, так миролюбиві вівці Господні, ці порядні львівські мамаші і папаші перетворюються на демонів. Звичайних демонів, які готові розтерзати всіх і вся, хто тільки заважає їм спокійно та ортодоксально існувати.

Скільки за останні роки на Львівщині згоріло дерев'яних церков? І який відсоток з них згоріло природньо, а не за допомогою різних чудотворців? Поляки приїздять до Львова на аборти, бо в Польщі то заборонено. Чому ця Координаційна рада Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини цим не обурюється? Чому нічого не засуджує?

Церква вийшла з підпілля тільки на словах, а насправді ж такі її представники ще й досі сидять у підвалі. І павутиння на вологій стелі їхнього льоху їм здається вершиною мистецтва, а шарудіння сонних мишей - то ангельський хор. Читайте Василя Симоненка і чужого не цурайтесь.

Фото з сайту zhurnal.lib.ru