До геріатричного центру потрапляють люди з різними долями
Свято для матерів
До геріатричного центру потрапляють люди з різними долями. Більшість з них позбавлені уваги своїх дітей. Хтось - через життєві обставини, а хтось - через байдужість тих, кому вони подарували життя.
Пані Надя каже: за 20 років роботи тут бачила всяке. Та попри життєві історії кожен із мешканців пансіону прагне не матеріальних статків, а лише доброго слова та уваги.
Пані Юля - старожил, вона у цьому пансіоні вже 11років. Жінка - одна з тих, до кого часто приходять рідні. Гостей чекає не лише на День матері, а й на ювілей. Каже - щаслива, бо не має на що жалітися.
А це - місцеві зірки - пані Катерина та пані Анна. Вони мешкають в одній кімнаті і мають однакову пристрасть до співу. Вони одна одній - рідня, адже кровні родичі не приходять: в однієї їх просто нема, а другої - відреклися. Кажуть, завжди одна одну і утішать, і розрадять.
До жінок з рідних ніхто не приходить. Пані Анна, хоч і має доньку, та з нею не спілкується. Каже, на День матері також не чекає привітань. Та й зла на свою дитину не тримає.
Жінки, попри нелегкі життєві долі, не впадають у відчай. Шукають розради у пісні. І ще - моляться, адже впевнені, що немає нічого сильнішого за материнську молитву.