«Ми довго вивчали історію камʼяниці – і вона нас винагородила»

Під шарами побілки, у замурованих нішах і навіть у дерев’яних балках львівської кам’яниці знайшли сліди понад 500 років міської історії. Тут збереглися готичні елементи XV століття, кахлі із зображенням короля, ренесансні розписи, вірменські написи та речі людей, які переховувалися в будинку під час двох світових вoєн.

ZAXID.NET побував у кам’яниці на вул. Вірменській, 17, яку нині реставрують, і розповідає про її історію та цікаві знахідки. Екскурсію під час Днів європейської спадщини провів власник будинку, співзасновник девелоперського бюро «Будинки та люди» Олексій Курилишин.

Архітектурно-історичний ребус

Зовні ця двоповерхова камʼяниця поруч із легендарною кавʼярнею «Вірменка» виглядає доволі скромно. Її фасад майже позбавлений декору, якщо не рахувати красивого кутого балкона. Уже п’ять років будинок закритий риштуванням: тут триває капітальна реконструкція.

Фасад будинку на Вірменській, 17 зараз також реставрують (фото бюро «Будинки та люди»)

Фахівці рятують автентичні елементи, досліджують історію будинку, а в процесі робіт знаходять сенсаційні знахідки. Ренесансом у Львові вже нікого не здивуєш. Та тут виявили залишки ще й готичних оздоб. Як з’ясувалося, кам’яниця XVII ст. стоїть на середньовічних підвалинах, які сягають XV ст. І саме там починаються цікаві несподіванки.

Будинок пережив близько десяти будівельних періодів. Під час кожної перебудови одні елементи використовували повторно, інші викидали або залишали на місці. Сьогодні такі будівельні «смітники» стають цінним джерелом для дослідників архітектури.

Різночасові елементи будівлі (фото ZAXID.NET)

Ренесансна камʼяниця на готичних підвалинах

За висновком керівника досліджень, доктора архітектури Олега Рибчинського, історія будинку почалася щонайменше у XV столітті. Тоді він був одноповерховим, зі стрімким дахом і двома фасадними вікнами. Праворуч від нього проходив провулок до сучасної вул. Лесі Українки, яку раніше називали Нижньою Вірменською.

Від середньовічного будинку збереглися кам’яні портали, основи склепіння з нервюрами та залишки системи опалення – гіпокаусту. Ця система передбачала нагрівання приміщень теплим повітрям, яке проходило спеціальними каналами. Нею користувалися ще давні єгиптяни та римляни, а згодом вона була поширена і в Середньовіччі. На Вірменській, 17 від неї залишилися піч, вентиляційні канали, якими тепле повітря піднімалося на вищі поверхи, а також фрагмент плитки XV ст. на підлозі.

Плитка XV ст. та отвори гіпокауста (фото ZAXID.NET)

Ще один важливий артефакт – обгоріла дерев’яна балка у стіні. Ймовірно, вона пов’язана з пожежею 1527 року, коли Львів майже повністю вигорів. Нині вона як свідок тих подій, що наче застряг у міжчассі.

«Ця балка підсумовує завершення періоду готичної архітектури і є провісником нової архітектури – Ренесансу», – зазначає Олексій Курилишин.

Обгоріла балка часів середньовічного Львова (фото ZAXID.NET)

Кахлі із портретом короля

Під час досліджень у будинку знайшли пічні кахлі XV–XVIII століть. Одна з них містила портрет короля. Олег Рибчинський виявив схожу кахлю в археологічному музеї краківського Вавелю.

«Ми робимо висновок, що ці кахлі були зроблені або з тої самої форми, або в тому самому місці, де й кахлі, які колись використовувалися для печей на Вавельському замку. На одній з них є зображення лику короля Сигізмунда І Старого. Найімовірніше, в XVI столітті цей будинок виконував якусь особливу роль, тут могли жити люди, які мали відношення до влади чи управління державою», – припускає Олексій Курилишин.

Кахлі з Еміновичівської камʼяниці та їхні репліки (фото ZAXID.NET із реставраційної майстерні Львівської політехніки)

Будинок заможних вірменських купців

У 1638 році кам’яницю придбала вірменська родина купців Еміновичів, яка походила з території сучасної Туреччини. Це були заможні люди, які торгували товарами зі Сходу.

Батько родини Мурад Емінович був серед львів’ян, які збирали гроші на відкуп війську Богдана Хмельницького. Його син Стефан займався майновими справами короля Яна Собеського та був управителем замку. За ці заслуги родина отримала шляхетний титул.

Замуровані вікна та підпис майстра

У XVII столітті кам’яницю суттєво перебудували й розширили. Вікна, які раніше виходили на бічний фасад, згодом стали непотрібними: у центральній частині міста будинки щільно примикали один до одного, економлячи простір. Так вікна перетворилися на замуровані ніші.

Загалом історія вікон у цьому будинку нагадує архітектурний квест. Їх неодноразово розширювали, зменшували, змінювали форму, стиль і призначення. А один із найдавніших дверних порталів містить ґмерк – вирізьблений знак або підпис майстра.

Одне із замурованих вікон (фото ZAXID.NET)

Сьогодні до будинку заходять через прохід під бочковим склепінням XVII століття. Там у стіні ліворуч виявили замуроване віконечко, з якого, ймовірно, могли торгувати вірменські купці. А за кілька метрів від нього – вже готичний портал, датований 1470–1480 роками.

Розписи з панорамами Львова

На першому поверсі більшість розписів втрачена: пізніше стіни вкрили цементним розчином. Однак у закритій ніші виявили поліхромію, яка може датуватися періодом пізньої готики – раннього Ренесансу.

На другому поверсі збереглися елементи стінопису ренесансної та пізніших епох. В одній із кімнат над дверима зображене місто і замок, а на вежі – вартовий із мушкетом. Над іншими дверима – ставок із човнами. Тут також є сюжетні та декоративні розписи XVIII–XIX століть.

Різночасові розписи стін (фото ZAXID.NET)

Балки із вірменськими написами і благословенням

Цікаві знахідки виявили на стелі другого поверху. Під звичайною побілкою відкрили розпис із розетою, а під ним – ще старіші дерев’яні балки. Щоб зберегти і розпис, і конструкцію, фахівці Karp Restorer зробили трансфер стелі. Тепер її оздоби можна буде оглянути на спеціальній площині в іншому місці.

Перенесений розпис зі стелі (фото ZAXID.NET)

Дерев’яні балки законсервували й залишили відкритими для огляду. Цікаво, що у них знайшли металеві наконечники стріл. Очевидно, такими були розваги у XVII ст. – стріляти у стелю.

Знайдені у балках наконечники стріл XVII ст. (фото ZAXID.NET)

«Балки були прогнилі. Щоб дістатися до них зверху, ми розібрали підлогу на горищі, вичистили середину, заповнили її спеціальною сумішшю, а зовні законсервували. Зараз вони не несуть конструктивного навантаження», – розповів власник будинку.

Конструкцію підтримує поперечна 10-метрова центральна балка зі смереки. На ній є різьблені написи вірменською, які поки не вдалося прочитати. Пізніше на ній зобразили символ Еміновичів, зафіксували рік – 1654 – і латинський напис із благословенням: «BENEDIK DOMINE … HABITATIONEM ISTAM».

Балка із благословенням (фото ZAXID.NET)

Завдяки тому, що пізніші стелі були нижче, вони закрили давні конструкції і водночас уберегли фриз із меандрами.

Русалочка на камʼяній колоні

У цій самій кімнаті є розкішно оздоблена кам’яна колона, датована 1635–1640 роками. Свого часу її замурували цеглою. Коли колону відкрили, на ній побачили двохвосту русалку – Мелюзіну, міфологічний образ, пов’язаний із духом прісної води. Сьогодні цей персонаж, зокрема, відомий як символ компанії Starbucks.

Різьблення колони із Мелюзіною (фото ZAXID.NET)

Різьблення доповнюють грона винограду, птахи та квіти як символи достатку.

У цій же кімнаті відновили оригінальну підлогу XVII століття. Вона складається з модринових щитів, обрамлених дубом.

Таємниці мешканців камʼяниці

Та найцікавішою є історія людей, що жили в цьому будинку впродовж його 500-річної історії. Після купців Еміновичів, у XVIII ст. він належав вірменському єпископу Якубу Стефану Августиновичу. Ним володів королівський ловчий, який суттєво перебудував згідно з тодішньою новою модою – вже бароковою.

У балці на горищі виявили два сховані значки січових стрільців, загорнуті у газету 1916 року. Дослідники припускають, що їх могли сховати під час пацифікації, коли відбувалися облави.

Значок українського січового стрільця, знайдений на балці горища (фото Бюро спадщини)

А в одній із замурованих ніш підвалу під час реконструкції виявили посуд і столові прибори. Як зʼясувалося, тут в Другу світову війну переховувалася єврейська сімʼя Бакфайнів, яка раніше проживала у цьому будинку на другому поверсі. Із п’ятьох членів родини – двох батьків, дитини, дідуся та бабусі – Голокост пережили лише жінки та дворічний хлопчик Север. Нині він живе в Ізраїлі.

Місце сховку єврейської родини (фото ZAXID.NET)

Останні мешканці жили в будинку до 2020 року. Коли теперішні власники купували кам’яницю, вона була поділена на сім квартир.

«На момент придбання ми до кінця не розуміли, що будемо з ним робити. Думали, що перетворимо його на якийсь об’єкт громадського використання – можливо, кав’ярню чи ресторан. Але коли почали реставрацію, присвятили дуже багато часу дослідженню цього будинку. І ця історія нас винагородила, бо ми віднайшли надзвичайно важливі артефакти, про існування яких ані Львів, ані історія досі не знали», – розповідає Олексій Курилишин.

Нова місія будинку

Нині найбільшим викликом для власників є вибір нової функції будинку, щоб розкрити його потенціал якнайповніше.

«Завжди постає питання, в якому стилі робити приміщення, який шар відкривати, а інші забирати. Але нема історії красивішої чи гіршої. Ми хочемо показати її всю – 550 років цього будинку. Тому ми все залишили в такому вигляді, як є. Нехай глядачі фантазують, як воно могло бути в різні епохи. Всі елементи, які ми знайшли тут, будуть видимі», – міркує Олексій Курилишин.

Олексій Курилишин та перелік усіх дотичних до реставрації і дослідження камʼяниці (фото ZAXID.NET)

Щоб краще візуалізувати інтер’єрну моду різних періодів, які пережила кам’яниця, планують створити цифрові моделі. Також власники хочуть видати книжку про історію будинку.

Відкрити оновлений простір планують наприкінці весни – на початку літа 2027 року.