Павел Коваль: Криза примусить Україну зробити чіткий вибір

Думаю, краще, щоб Європарламент займався тими речами, для яких він призначений. Але ми – поляки, українці – маємо відкрито говорити про нашу історію. А це значить, що не можна вдавати, ніби немає політичної відповідальності Степана Бандери за політику ОУН-УПА і за те, що відбувалося в українському націоналістичному таборі під час Другої світової війни.

Визначення зовнішньополітичного вектора залишається стратегічним питанням для України. Нова влада говорить про прагматичний підхід у визначення зовнішнього курсу держави, переважна більшість експертів – про повернення на російську орбіту. Європейські політики, які є прихильниками України, активно говорять про те, що ЄС має зробити крок на зустріч нашій державі, зокрема у контексті угоди про асоціацію. Водночас найбільшою проблемою для пересічного українця у його відносинах з ЄС є візовий режим. Про свій погляд на майбутні відносини між Україною та ЄС, про перспективи скасування візового режиму та наслідки ухвалення  Європарламентом резолюції щодо Україні в інтерв’ю ZAXID.NET розповів депутат ЄП, співголова Комітету парламентської співпраці «ЄС-Україна» Павел Коваль, який називає себе адвокатом інтересів України.

– Після візиту Президента України Віктора Януковича до Брюсселя Ви зазначали, що його політика буде збалансованою між ЄС і Росією. На що опирається Ваша впевненість?

– Зараз важко сказати, якою точно буде політика Президента Віктора Януковича. Моє перше враження після його інавгурації і візиту до Брюсселя було дуже позитивне. Я побачив, що його оточення, як і він сам, бачать модель співпраці, діалогу з Європейським Парламентом, європейськими інституціями. Особливо це стосується контексту скасування візового режиму. На мою думку, активізація роботи президента у цьому напрямку є надзвичайно позитивним кроком. Як ви знаєте, не так давно змінився склад Європейської Комісії, тепер вона прагне більш чіткого визначення у діалозі Україна–ЄС. Президент Янукович відчув цей момент.

– Водночас під час візиту до Росії від Президента України звучали інші заяви…

– Я розумію, що ви маєте на увазі заяви про Митний союз. Проте у мене склалося враження, що Президент Янукович усвідомлює, що неможливо поєднати це питання із подальшою інтеграцією до ЄС, посиленої співпраці в сфері торгівлі. Всі ці моменти накладатимуть на Україну певні зобов’язання.

На сьогодні і Президент Янукович, і новий уряд мають найважливіше завдання – подолання економічної кризи. Криза може бути чинником, який примусить робити чіткий вибір щодо зовнішньої політики, Україна буде змушена обирати, чи йде вона до Європи. Не буде можливості балансу, як за Кучми. На мою думку, країна має використати цю кризу.

Втім додам, що жодна мудра людина не виступатиме проти дружніх відносин України з Росією. Важливо, щоб ці відносини були рівноправними, щоб Україна почувалася партнером щодо Росії. У мене склалося враження, що позиція Президента Януковича великою мірою виражає таке бачення, це можна було побачити в його жестах.

Зрештою, я б не хотів оцінювати Президента України, це не моя роль. Відзначу лише кілька моментів. Я позитивно налаштований після того, що побачив у кроках Президента,  після зустрічей з представниками Партії регіонів. Мені здається, що склад нового уряду України демонструє, що Президент вирішив взяти відповідальність за проведення реформ, взяв курс на антикризові дії.

– Охарактеризуйте стан відносин Україна – ЄС. На Вашу думку, чи на повну міру використовується проект «Східне партнерство»?

- «Східне партнерство» є недозрілим проектом, я критично налаштований щодо нього, але цей проект є великим кроком вперед, який значною мірою змінює ставлення ЄС до східних сусідів, а особливо України.

Мушу відзначити, що внутрішні зміни в Україні в останні роки не проходили легко, політичний конфлікт всередині України цьому не сприяв. Я, від себе, можу говорити про те, що належить до компетенції Європейського Парламенту. З цієї точки зору останні тижні є дуже оптимістичні. Але не потрібно створювати враження, що все для України залагодить Брюссель. Візьмімо, наприклад, візи. У цьому напрямку є чіткий рух. Щоразу більше людей говорить про те, що треба скасувати візи. Дуже багато сигналів йде з Брюсселя, але ніхто, крім України, не проведе реформи. Реформи у роботі прикордонної системи, не проведе делімітації кордону і так далі. Ці речі давно відомі. Нехай кожен говорить про те, за що він відповідає. Я відповідаю за те, щоб політичні питання України були представлені в Європейському парламенті. Я переконаний, що це виконується.

Я думаю, що зараз українська політика стає більш прагматичною. У демократичній країні кожен політик хоче досягнути успіху, бо хоче бути вибраним на наступну каденцію. І я через цю призму дивлюся на нову команду в Києві. Це не лише справа емоцій. Це справа конкретних намірів з метою переобрання. Думаю, що команда Януковича, а я знаю багато осіб з його кола, буде прагнути показати, що Партія регіонів може чимало зробити для євроінтеграції. Скажу більше, за Януковичем стоять конкретні дії з періоду, коли він був прем’єром. Він тоді серйозно підходив до реалізації планів співпраці з Євросоюзом.

Так, зараз є очевидною проблема вступу України до ЄС. Але вже давно існує дилема: чи говорити про вступ України до Євросоюзу, чи застосовувати стратегію малих кроків.  Тобто вирішувати питання щодо віз поступово для різних груп, студентів, підприємців. Є й інша концепція, яка наголошує, що у повільному вирішенні цього питання немає сенсу. Натомість Янукович знайшов своє рішення – зосередитись на візах. Це була б конкретна справа, яка одночасно стосується всіх українців, є сигналом для кожного українця, що співпраця з Євросоюзом має сенс, що Україна не приречена на вічне чекання в коридорі.

– Ви мали презентувати в Європарламенті рапорт про візові проблеми України. Розкажіть про його основні моменти.

– Цей документ готовий. Його вже розглянули та прийняли. У понеділок і вівторок відбулось засідання спільної комісії з питань співпраці Україна–ЄС. З українського боку керівником цієї комісії є Борис Тарасюк. У документі йдеться про те, що наша мета – скасування візового режиму. Я з власної ініціативи підготував розгорнуту доповідь, у якій представлено всі аспекти візового режиму між ЄС і Україною. На практиці це значною мірою стосується перетину кордону між Україною і Польщею. З доповіді ясно видно – найбільшою перешкодою в наших відносинах є візи. І Польща є тією країною, яка в жодному випадку не може собі дозволити збудувати стіну на східному кордоні Євросоюзу. Якщо не ми, то хто цим займеться. Можна сказати, що це як за Горбачова (сміється). За нас цього не зробить ні Іспанія, ні Португалія. Ми повинні прагнути до того, щоб швидко лібералізувати візовий режим, і якнайшвидше після виконання відповідних умов урядом України і підписання відповідних домовленостей, скасувати візовий режим. Немає жодної причини, щоб утримувати візи і щоб ви стояли перед консульствами в українських містах.

Водночас треба, щоб громадськість, ЗМІ тиснули на Європейську комісію, але також варто сказати, що українська преса має чинити відповідний тиск на ВАШ уряд. Адже цю справу можна вирішити тільки у двосторонньому порядку. Я вже говорив, що Україна має зробити конкретні кроки, наприклад, реформа прикордонної служби, делімітація кордону, підготовка відповідних систем МВС. Тут ключовим є Міністерство внутрішніх справ i Міністерство закордонних справ.

– Ви приїхали цього разу до Львова, щоб взяти участь у дискусії: «Резолюція Європарламенту щодо України і перезавантаження відносин України і ЄС». У Львові постійно звучить теза, що п.20 цієї резолюції – це  пряме втручанням у внутрішні справи України  і він суперечить п.19 цієї ж резолюції.

– На мою думку, оцінювати історичну політику ані країн-членів, ані сусідів ЄС не є завданням Європейського парламенту. Думаю, краще, щоб Європарламент займався тими речами, для яких він призначений. Але ми – поляки, українці – маємо відкрито говорити про нашу історію. А це значить, що не можна вдавати, що немає політичної відповідальності Степана Бандери за політику ОУН-УПА і за те, що відбувалося в українському націоналістичному таборі під час Другої світової війни.

Проте це два різні моменти. Вважаю, що справи між поляками і українцями повинні вирішуватися між поляками і українцями, але наголошую, що ми маємо бути готовими, маємо хотіти про це говорити і нічого не приховувати. Якщо почнемо вдавати, якщо почнемо так "по-європейськи" оминати важкі теми, то за кілька років опинимося в дуже складній ситуації. Але сьогодні стосунки між Польщею і Україною не є такі складні, щоб ми мусіли шукати допомоги в розв’язанні цих справ деінде. Думаю, що ми здатні на розмову на цю тему, навіть якщо не будемо погоджуватися один з одним, і це заздалегідь відомо, що в багатьох питаннях не будемо погоджуватися. Але цей діалог треба вести.

– Європейський парламент висловив сподівання, що Віктор Янукович перегляне рішення щодо присвоєння звання Героя України Степанові Бандері. Чи нереагування України може якось перешкодити інтеграції Україні до ЄС?

– Це внутрішня справа України. Україна не може бути предметом натиску третіх держав. Україна має право приймати самостійні політичні рішення. Проте у мене склалося враження, що з українського боку переоцінюється роль 20 пункту. Я не вважаю, що цей пункт був ключовим. В резолюції ясно сказано, що Україна може чекати підтримки. Чому ніхто в Україні про це не говорить? Це акцентування на 20 пункті є доказом того, що він насправді переоцінюється. Думаю, що треба сказати всім українцям, яким є його місце у цій Резолюції. Це на сьогодні не найважливіша справа. Документ стосується юридичних аспектів можливості вступу України до ЄС. Ось це важливо. Європарламент – єдина інституція, яка з часу Помаранчевої революції говорить ясно – Україна має бути в Європі.

Довідка ZAXID.NET 

Павел Коваль народився 1975 року в Жешуві. Здобув освіту на факультеті історії Ягеллонського університету. Обрався до Сейму від партії «Право та справедливість». Працював заступником міністра закордонних справ. Депутат Європарламенту. Голова делегації комісії Європарламенту зі співпраці «ЄС-Україна». Україна відзначила Павла Коваля орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.