Транспорт по-львівськи: змінити не можна залишити?

У європейських столицях жителі не користуються машинами для добирання на роботу – громадським транспортом це зробити і простіше, і дешевше, і швидше.

Колись це можна було зробити фіакром. Як пересуватимуться Львовом наші внуки? В радянські часи, наскільки я їх пригадую, транспортне сполучення у Львові було далеким від задовільного. Транспорту доводилося довго чекати, його уже тоді було мало (відповідно, він ходив постійно забитий), та й іти від і до зупинок було неблизько. Хоча і ходив він до пізнішого часу, і певна регулярність таки була...

Убогі дев'яності цілком змінили транспортну ситуацію Львова - тролейбуси і трамваї проїжджали зупинки, бо не могли вмістити всіх пасажирів, і часто легше було пішки годину пройтись, аніж чекати на переповненій зупинці. Щастило тільки тим, хто сідав на кінцевій. «Пежо», що з'явилися після 1996-го, були сприйняті як порятунок - хоча вони і коштували на 20 копійок дорожче, але зупинялися всюди, де тільки захочеш, і доїжджали інколи під самі двері, куди від транспорту ще з 15 хвилин іти треба було. Зручно, холєра ясна...

Халепа стала очевидною після 2000-го: маршрутки, при всій своїй зручності, не «вигрібали» той пасажиропотік, котрий вони перехопили у старого міського транспорту. Бажання втиснути побільше пасажирів на один квадратний метр (платять всі однаково), відсутність нормальних умов (від кондиціонерів і адекватної висоти стелі до банального місця на дитячий візочок), себто концентрація саме на грошах, а не на якості сервісу - народ охрестив цей феномен «скотовозами». Незрозумілий графік руху, неочевидні принципи зупинки (інколи водіям можна й по півгодини ручкою махати), хамська поведінка водіїв, що курять в салоні, - очевидно, що маршрутки перестали бути панацеєю.

Що маємо зараз? Закоркований і загазований центр міста з «третього світу», переповнений незручний транспорт, котрий в спеку нагадує пекло. Подобається?

Пригадую свій побут у Бонні, де трамваї виконують магістральну функцію для міста і для передмість, а автобуси довозять в найбільш віддалені його кутки. Всюди висять розклади прибуття транспорту - і можна бути певним, що добратися, наприклад, на вокзал, можна буде вчасно. Чому Львів не може бути таким же ж зручним містом для життя?

Є 4 різні львівські транспортні зони, котрі вимагають 4-х різних транспортних підходів:

1. Середньовічний Львів (район між проспектом Свободи, площами Галицькою, Митною, вулицями Підвальною-Гонти і далі до Оперного). Це - пішохідна зона, серце туристичного Львова. Є сенс поширити його і на передгір'я Високого Замку (вверх від трамвайної колії) - від церкви Марії Сніжної до монастирського комплексу Онуфрія. Єдиний транспорт, котрий тут доцільний - це трамвай.

2. Модерний Львів (часів довоєнної забудови), котрий наразі непогано пронизаний транспортними артеріями - чи то трамвайними (як вулиця Коновальця чи верх Личаківської), чи тролейбусними (район вулиці Зеленої). Це - туристичний Львів найближчого майбутнього.

3. Львів забудови після Другої світової. Це - «спальні» райони. Тролейбуси і трамваї можуть з'єднувати їхні магістральні об'єкти з центром, а маршрути у віддалені райони варто віддати маршруткам.

4. Особняковий Львів, анклави якого є як ближче до центру (наприклад, в районі кінця Замарстинівської - біля початку вулиці Мазепи), так і геть далеко (Солонка-Білогорща). Саме такий район найдоцільніше обслуговувати маршрутками, котрі зможуть добратися у найвіддаленіші куточки, дорогою зачіпаючи також і квартали третьої зони.

Отже, трамвай, котрий з'єднає Рясне і Майорівку, Сихів і Збоїща, довозячи людей крізь центр міста до околиць, має бути основою транспортної системи міста. Варто відновити трамвайний маршрут зі Стрийського парку (по Івана Франка) на Високий Замок (по вулиці Кривоноса), почерез самісінький центр - проспекти Шевченка і Свободи, так, як це було в довоєнні часи. Це мав би бути найтуристичніший маршрут Львова.

За тролейбусом залишатимуться інші достатньо масові напрямки, зокрема «центр-околиця», де не прокладена трамвайна колія, а також між критично важливими об'єктами міста, що розташовані не в центрі - аеропортом і автовокзалом. Проте центром міста (зони 1 і 2) мав би ходити ВИКЛЮЧНО муніципальний електротранспорт, що зробить його прибутковим.

Маршрутки ж повинні залишитись як транспорт для добирання у найбільш віддалені кінці міста - в його передмістя і на околиці. Для цього необхідно створити хаби - пересадкові вузли на межі другої і третьої зони. Маршрутки не повинні ні заїжджати в старе місто, ні проїжджати його наскрізь, проте могли б об'їжджати його по периметру. Львів став надто великим, щоб промаршруткуватись наскрізь.

У випадку, якщо громадський транспорт ходитиме якісно, ми зможемо позбутися заторів у центрі міста. У громадян буде сенс тримати свою машину не під будинком, а на стоянці у зручнішому місці віддалік - наші тротуари перестануть бути суцільним паркінгом.

Зазвичай у європейських столицях жителі не користуються машинами для добирання на роботу - громадським транспортом це зробити і простіше (не треба вишукувати місце на паркування), і дешевше (мінус витрати на бензин), і швидше (не треба стояти в заторі). Для дотримання графіку треба буде просто виділити окрему смугу для трамваїв (заборонити заїжджати на колію) і тролейбусів. Це також допоможе максимально обмежити вуличний рух крізь центр міста. На вулицях залишаться лише ті машини, котрі рухаються ними в робочому циклі (таксі, ремонтні машини, постачальники товарів тощо).

Звичайно ж, можна продовжувати і надалі так жити, дусячи один одного в мікроавтобусах, запарковуючи бляшанками кожен вільний квадратний сантиметр, дихаючи викидними газами в корках. Центр і надалі може бути суцільною транспортною розвилкою, шумною і забрудненою. Шлях у транспортне божевілля «успішно» торує Київ - невже ми хочемо такої ж долі для нашого міста?

Євро-2012 дає Львову шанс на кардинальну зміну транспортної системи, на справжню й успішну реформу, на європеїзацію міста. Не упустімо його!

Фото зі сайту www.gazeta.lviv.ua