У Львові оновлено постійну експозицію меморіального музею Леопольда Левицького
13 червня відбудеться презентація оновленої експозиції Художньо-меморіального музею Леопольда Левицького, розташованого на вул. Устияновича, 10 у колишньому помешканні визначного українського художника, громадського та культурного діяча, якому належить вагомий внесок у формування традицій львівської школи графіки ХХ століття, - повідомили ZAXID.NET в НМЛ ім. А.Шептицького
Музей було створено 1984 р. заходами громадськості та стараннями дружини митця Ґені Левицької.
У трьох просторих кімнатах ХММ Леопольда Левицького поряд із меморіальними предметами та особистими речами художника представлено 110 творів графіки та 28 живописних полотен, які репрезентують творчий спадок Л.І. Левицького у ретроспективі 1930-1970-х рр.; до них долучається низка архівних матеріалів, світлин із родинного архіву.
Леопольд Левицький народився 7 серпня 1906 р. у с. Бурдяківці на Тернопільщині. По закінченні гімназії у м. Чорткові навчався в Академії Красних мистецтв у Кракові, де став одним із учасників прогресивної мистецької організації “Краківська група”. У 1939-1941 роках працював у м. Чорткові в газеті “Нова Україна”. Під час Другої світової війни евакуювався з дружиною у Середню Азію. Повернувся в Україну 1945 р., замешкав у Львові, відтоді став активним учасником мистецького життя галицької столиці. Ранній період у творчості Л.Левицького - час студіювання у Кракові та Парижі - представлений офортами 1931-1935 рр. (“Замріяна”, “Водяний млин”, “Студент”, “Будують дім”, “Пожежа”, “Демонстрація”) та ранніми живописними роботами (“Автопортрет” (1935), “Кольорова композиція” (1935), “Композиція” (1930-1936) та ін.).
1940-1950-ті рр. - період творчого утвердження митця - репрезентують графічні цикли: “Спогади мого батька”, “Мої спогади”. На окрему увагу заслуговує серія зарисовок узбецьких селян та військових, створена 1944 р. під час евакуації у Середню Азію (пропонується до огляду вперше). 1950-1960-ті рр. стали особливо плідними у творчості художника. Це - час активних експериментувань у різних графічних техніках - лінориті, монотипії, автолітографії, сухій голці, а також акварелі. Так до експозиції увійшов новий розділ, який представляє акварелі художника 1950-х рр. Як відомо, у цей період Л. Левицький активно працює над книжковими ілюстраціями. Його ілюстрації до творів І. Франка, І. Ольбрахта продовжують і розвивають основні теми й мотиви його станкових серій. У 1950-1960-х рр. власноруч створює вітальні листівки, найчастіше новорічні, і підписує своїм друзям. Як правило, на них художник з гумором зображає себе і дружину.Самобутніми є здобутки митця у малярстві. Сприяла цьому блискуча освіта, яку здобув, навчаючись у відомих польських живописців К. Сіхульського, В. Яроцького, Ф. Паутча. В експозиції представлено камерні портрети: “Мої батьки” (1969), “Хлопчик з півником” (1948), “Портрет дружини” (1950-ті рр.); також пейзажі: “У Косові” (1950-ті рр.), “Місто” (1960-ті рр.) та ін. Цей період репрезентують також монотипії “Сім’я” (1953), “Вулиця” (1960), “Більярд” (1960), “Півень” (1960) та ін.
На початку 1970-х років художник віднайшов новий індивідуальний стиль графічної мови, побудований на поєднанні лаконічних ліній та плям: “Дружина” (1970), “Геологи” (1973), “Сутінки” (1970-ті рр.) та ін., вписавши нову яскраву сторінку до мистецької скарбниці української графічної культури.
Л. Левицький помер 14 травня 1973 року у своєму помешканні за роботою. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ми використовуємо