Львів і Москва: спільна боротьба проти Великої України

Я не знаю, хто у Львова є справжнім genius loci – генієм місця. Але, напевно, це мусить бути якийсь «подонок». Львів – місто чудове та навіть фантастичне, але, як би то сказали раніше, ще у Середні віки, – нечисте. Бо містерія його заснування пов’язана не з апостольським пророцтвом, а зі зрадництвом і віровідступництвом.

Вважається, що Львів і Москва - то є довічні антиподи та ненависники: для львів'ян жителі російської столиці - то жахливі москалі, тоталітаристи, азіати, яким би тільки познущатися з усього українського. Для москвичів львів'яни - то «бандеровцы», «националисты», генетичні «враги всего русского», які періодично підпалюють Товариство російської культури імені Пушкіна (цю «мулю» придумав, до речі, один московський політтехнолог). Але вони навіть не підозрюють, як багато їх поєднує! І як багато їх усіх роз'єднує зі східними українцями.

І не тому, що західні українці та росіяни мають багато спільного у духовній та матеріальній культурі - приміром, традиційне дерев'яне житло - на відміну від східноукраїнських глиняних хат-мазанок.            

І не тому, що слов'янські предки росіян Центральних та Північних областей нинішньої Росії є вихідцями переважно з Галичини та Волині: є галицький Галич Івано-Франківської області і є Галіч Костромської області, є Володимир-Волинський і є Володимир-на-Клязьмі. І ще багато-багато міст та містечок, назви яких повторюються в Західній Україні та Центральній і Північній Росії.

І не тому, що у західних українців та росіян традиційні родини патріархальні - без сильного жіночого начала, як то є у східних українців та російських казаків.

І не тому, що в більшості політичних свар московсько-володимиро-суздальські князі, а також князі тверські та новгородські, знаходили спільну мову з галицько-волинськими проти київських князів - скажімо, ще колись галицький князь Володимирко був прибічником фундатора Москви князя Юрія Долгорукого - у тому числі в боротьбі з київським князем Ізяславом.

І не тому, що російська культура в її сучасному вигляді інспірована саме західними українцями - починаючи з граматики російської літературної мови, що бере початок од «Граматики» Мелетія Смотрицького та спрощеного кириличного алфавіту - «гражданского шрифта», що запровадило Львівське Успенське братство. Навіть перший російський дисидент - князь Андрій Курбський - утік від Івана Грозного саме в ці землі.

І навіть не тому, що львів'яни та росіяни борються за Порядок і страшенно бояться Хаосу, а східні українці породжують Хаос, здатні в ньому виживати і навіть навчилися, як змусити його працювати на себе.

Москва має свій усталений віками есхатологізм - теорію про себе, як Третій Рим. Львів насправді не має есхатологічного виміру - він повністю позбавлений уявлення про власну історичну місію і про історичну місію України. Проте львів'яни постійно натякають, що саме вони є «духовною столицею», «українським П'ємонтом», «еталоном українства». Після розпаду Радянського Союзу впродовж 1990-х років галицькі інтелектуали намагалися усій Україні прищепити львівсько-діаспорну українську ідею. Але не прищепилося, бо львівський дискурс базується на лімітрофному самовідчутті. Львівські ідеологи здебільше тішаться з того, що змодельована ними Україна не є якоюсь абсолютною твердинею, а є лімітрофом - болотом, нестійким поясом між різними цивілізаціями. Тому, навіть незважаючи на велику релігійність західних українців, Галичина позбавлена почуття власної обраності, провіденційної місії, есхатологічного формату самовідчуття. Східна Україна з розтріпаною релігійністю, з порозтрощеними церквами та засиллям сект має хоча б якісь виміри есхатологічних надій. Східна Україна має Київ - Другий Єрусалим і технотронні Харків і Дніпропетровськ, в яких створювався урбаністичний дискурс української авангардної культури та український hi-teach.

В містичному і сакрально-географічному відношенні Львів - мертве місто. І не лише тому, що його найвідомішими уродженцями на сьогодні вважаються Леопольд Захер-Мазох, Григорій Явлінський, Роман Віктюк та Анжеліка Варум.

Один із сценаріїв «обнулення» України - сценарій федералізації - розроблявся паралельно в Москві та у Львові. І там, і там мріють про створення Західноукраїнської (Галицької) республіки. Галичани-федералісти говорять, що в такий спосіб вони скоріше інтегруються до Центральної Європи. Москалі тихо між собою говорять, а найчастіше - мовчать, що в такий спосіб Україна розвалиться, тож східноукраїнські території можна буде приєднати до Росії. Східні українці лише сумно зітхають і нічого не говорять. І в Москві, і у Львові робитимуть усе, аби Східна Україна стала несуб'єктною.

На думку одних, Україна має бути ще однією центральноєвропейською дрібною, зручною та комфортною країною - другою Польщею, другою Словаччиною, другою Чехією, другою Угорщиною. Це означає усунутися від історичної суб'єктності і не мислити в категоріях власної відповідальності перед найвищими інстанціями буття. Західна Україна принципово неесхатологічна (чи не єдиний натяк на інше - Почаївська Лавра), як неесхатологічним є центральноєвропейський вектор симпатій галицької інтелігенції. Тож Львів так і не виробив ніякої універсальної національної ідеї.

На думку других, Україна має стати Малою Росією - такою собі екзотичною провінцією горілки, сала та придуркуватих хохлів-свиножерів, здатних стати кадровим ресурсом для Росії Великої.

Але обидві ці України не повинні бути суб'єктами та мати жодної універсальної великої місії. Просто не передбачається, аби такі України могли щось собі думати про порятунок людства. Про порятунок людства мають думати інші достойні - Об'єднана Європа, Велика Росія, Сполучені Штати Америки.

І Львів, і Москва намагаються мінімалізувати Україну, знищити її в максимальному вимірі.

Львів є генератором України-як-антиРосії, Москва (в історичній ретроспективі - Санкт-Петербург) є генератором України-як-Малоросії.

Тож українське майбутнє об'єктивно залежить од того, чи здатна Східна Україна на будь-який максималізм, суб'єктність та генерацію універсальних ідей?

Довідка ZAXID.NET

Андрій Окара - соціальний філософ, політексперт, політичний технолог (Москва).