Полковник УНР, який врятував Варшаву від більшовиків і відмовився від польського ордена

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга запропонував Польщі включити генерал-хорунжого армії УНР Марка Безручка до Українського національного пантеону. Про цю ініціативу першим повідомило польське видання Wirtualna Polska, посилаючись на власні джерела в дипломатичних колах.

Постать Марка Безручка вважають символом українсько-польського військового союзу 1920 року та спільної боротьби проти більшовицької армії. Саме він очолював оборону польського міста Замостя, яка стала одним із ключових епізодів війни та допомогла зірвати наступ більшовиків на Варшаву – ці події відомі в історії як «Диво над Віслою».

Від учителя до генерала Армії УНР

Як розповіли в Українському інституті національної памʼяті, Марко Безручко народився на Запоріжжі – 31 жовтня 1883 року у місті Великий Токмак. Спочатку навчався у вчительській семінарії в Переяславі, однак згодом обрав військову карʼєру, закінчивши Одеське піхотне юнкерське училище та Миколаївську військову академію.

Бойовий досвід здобув під час Першої світової війни, де був начальником штабу піхотної дивізії армії Російської імперії. Після поранення у 1918 році повернувся до України та долучився до розбудови українського війська.

Штаб 11-ї дивізії Січових Стрільців, Шепетівка, 1919 рік. Безручко сидить третій ліворуч, поруч – Євген Коновалець (фото з Вікіпедії)

«Це був час розпаду імперій та боротьби націй за становлення національних держав. Тривала Українська революція й відбувалося творення української державності. Безручко долучився до розбудови української армії. За часів гетьмана Павла Скоропадського він входив до оперативного відділу Головного управління Генерального штабу. З кінця 1918-го очолив Генштаб Армії Української Народної Республіки. А на початку 1919 року – штаб Корпусу Січових Стрільців. Корпус брав участь у боях з більшовиками під Бердичевом та більшовиками й білогвардійцями на Поділлі», – розповіли в УІНП.

Похід на Київ і оборона Замостя

Після підписання 1920 року Варшавського договору між Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським українські й польські війська розпочали спільний наступ проти більшовиків. Полковник Марко Безручко сформував 6-ту Січову стрілецьку дивізію та командував нею під час походу на Київ. Союзники зайняли українську столицю 7 травня 1920 року, однак уже через кілька тижнів Червона армія перейшла у контрнаступ.

Звільнення Києва від більшовиків 1920 року (фото з сайту УІНП)

Влітку 1920 року більшовицькі війська рушили на Варшаву. Вирішальною стала оборона Замостя, де українські та польські підрозділи під командуванням Безручка майже три дні стримували штурм Першої кінної армії Будьонного. 31 серпня облогу міста зняли.

Учасник тих подій генерал-хорунжий Олександр Удовиченко згодом згадував, що «залога Замостя уперто боронилася, але із заходу будьоновцям пощастило дійти до дротяних перешкод і знищити їх та майже увірватись в Замостя. Однак остання резерва – українська сотня, контратакою відкинула ворога. Біля 70 ворожих гармат розвинули пекельний вогонь, на який обережно (зберігаючи набої), але влучно, відповідали 12 українських гармат. І ця атака для армії Буденного скінчилася неуспішно... Штурм Замостя, під яким Будьонний поніс великі втрати, остаточно зламав йому зуби й ослабив його. Він не в силах був продовжувати свій рейд до Варшави».

Фрагмент комікса про оборону Замостя від більшовиків

Оборона Замостя не дозволила армії Будьонного приєднатися до більшовицького наступу на Варшаву. Це, за оцінками істориків, стало одним із чинників перемоги Війська Польського. Перемогу польського та українського війська над Червоною армією в серпні 1920 року називають «Дивом над Віслою». За успішну оборону Замостя Марко Безручко та його заступник Всеволод Змієнко отримали звання генерал-хорунжих.

Всеволод Змієнко та Марко Безручко в таборі для інтернованих українців у Польщі

Союз із Польщею завершився перемирʼям із більшовиками

Докторка гуманітарних наук, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк зазначає, що після успішного контрнаступу українські та польські війська восени 1920 року повернули контроль над Поділлям і вийшли до Дніпра.

Однак, за її словами, без погодження з українською стороною Польща уклала перемирʼя з більшовиками. Унаслідок цього Армія УНР залишилася сам на сам із радянською Росією та восени 1920 року була змушена відступити за Збруч.

Уряд Директорії та вище командування Армії УНР у листопаді 1920 р. Безручко позначений числом 12 (фото з Вікіпедії)

«Цей контрнаступ вже здавався трагічним апофеозом усього, що було раніше: перетинаючи річку на польському кордоні, українські солдати кидали свою зброю в річку, навмисно пошкоджуючи пістолети та кулемети, щоб запобігти їх повторному використанню», – розповідає Олеся Ісаюк.

Історик визвольних змагань

Після поразки Української революції Марко Безручко залишився в еміграції. Він був військовим міністром уряду УНР в екзилі, входив до складу Вищої військової ради УНР, очолював Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві та редагував військово-історичний збірник про національно-визвольні змагання 1917–1921 років «За Державу».

Під час відзначення 20-річчя відновлення незалежності Польщі влада країни вирішила нагородити його найвищою військовою відзнакою – орденом Virtuti Militari. Втім, генерал відмовився приймати нагороду, заявивши: «Я воював за Україну, а не за Польщу».

Марко Безручко у 1934 році (фото з Вікіпедії)

Провідний науковий співробітник Національного музею історії України Олександр Іщук звертає увагу, що свою книгу «Українські січові стрільці в боротьбі за державність» Безручко завершив словами: «Сильна армія – це право на існування нації».

Памʼять про Марка Безручка

Марко Безручко помер 10 лютого 1944 року у Варшаві. Його поховали на православній частині цвинтаря «Воля» поруч із бойовим побратимом Всеволодом Змієнком. Це один з небагатьох українців, на честь якого у Польщі названі урбаноніми: імʼя Безручка носить кругове перехрестя (рондо) у Вроцлаві.

Могила Марка Безручка у Варшаві (фото з Вікіпедії)

У сучасній Україні його імʼя носить 110-та окрема механізована бригада, яка отримала почесне найменування генерал-хорунжого Армії УНР 24 серпня 2022 року.

Подіям оборони Замостя також присвятили окремий історичний комікс, що розповідає про спільну боротьбу українських і польських військових проти більшовицької армії.