Міська рада – ума палата

Депутати Львівської та Тернопільської міських рад продемонстрували всьому світові свій надзвичайний «професіоналізм». Замість того, аби займатись проблемами міста, вони вирішили боротись зі спадком тоталітарного режиму.

Схоже, почалась ланцюгова реакція, і тепер число борців з каменем буде зростати...

10 травня 2007 року, безумовно, увійде в історію міста Лева. Бажання потрапити на сторінки літописів - не нове. Хто з нас не мріяв золотими буквами прописати своє ім'я на сторінках вічності? Тут кожен обирає свій шлях. Персіфон прославився, будуючи храм Артеміди, Герострат - спаливши цей храм. Депутати Львівської міської ради придумали новий, оригінальний спосіб - привселюдно, на весь світ заявивши про свій непрофесіоналізм.

А починалось все так...

У кінці квітня уряд Естонії вирішує демонтувати пам'ятник Радянському солдату в центрі Талліна. Це рішення стає причиною міжнародного скандалу. Дії уряду Естонії обговорюють у всьому світі. Ну як тут радикальним західноукраїнським політикам не попіаритись на такій знаковій події?

Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок вирішує приміряти на себе туніку Герострата. «Знищимо і ми символи імперсько-більшовицького панування», - закликає він.

Якби не естонці, які створили прецедент, хто б у світі знав голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока? А тут одна заява - і пан Тягнибок за день з політика регіонального рівня стає політиком рівня міжнародного.

У межах піар-акції фракція ВО «Свобода» звертається до депутатів міської ради з пропозицією підтримати їх ініціативу...і депутати голосують «за» необхідною більшістю голосів.

Проголосувати то проголосували... Але навіщо? Хіба важко зрозуміти, що весь депутатський корпус у геростратову туніку не влізе? Навіщо міським депутатам пхатись в міжнародний конфлікт? Патріотизм? Знищимо пам'ятники гнобителям і таке інше? Але ж насправді пам'ятники тут ні до чого. Справа в тім, що депутатський корпус Львова до цього часу не розуміє, навіщо він функціонує.

Хіба у міста немає інших проблем, аніж радянська символіка на декількох пам'ятниках? Чи, можливо, від того, що хтось на підставі прийнятого рішення роздовбає кувалдою радянську зірку, у Львові з'явиться вода, зникнуть «корки» на дорогах і місто перетвориться на райський Едем?

На мій погляд, щоб нарешті зрозуміти свої обов'язки, депутатам непогано було б перечитати роман Михайла Булгакова «Собаче серце», зокрема, розмірковування професора Преображенського, який казав: «Якщо я замість того, щоб оперувати кожен вечір, почну в себе у квартирі співати хором, в мене настане руїна...».

Виконували б депутати свої прямі обов'язки, не втрапили б у халепу. А так, висунулись з геніальною ідеєю щодо пам'ятників і відразу отримали по шапці. Віце-спікер Верховної Ради Адам Мартинюк з властивою йому «комуністичною відвертістю» одразу ж заявив, що не виключає можливості розпуску Львівської міської ради у випадку, якщо депутати будуть продовжувати свої дії щодо демонтажу радянських пам'ятників. Навряд чи ця заява зроблена через любов до монументальних споруд радянської епохи. Просто навіть у Верховній Раді розуміють, що своїм рішенням Львівська міська рада створила проблему, яку доведеться вирішувати не у Львові, а на загальнодержавному рівні.

І що тепер? Відмовлятись від своїх слів чи наполягати на демонтажі?

Підкажемо депутатам вихід. Для початку треба визначитись, які ж пам'ятники ображають почуття галичан. Після цього питання про можливість демонтажу варто винести на референдум. У випадку, якщо хоч 10% львів'ян проголосують проти, слід вступити з цими людьми у перемовини, намагаючись переконати їх у своїй правоті. Інакше, яка ж то демократія? Так і до тоталітаризму недалеко.. Якщо переконаєте меншість - теж не поспішайте діяти. Запитайте у керівництва держави, а чи не нашкодить це Україні у відносинах з тією ж Росією, що виллється у чергові газові та інші тиски? І не треба казати, що цього не може бути, оскільки не може бути ніколи. Побудували ж ми цвинтар Орлят, аби владнати з поляками відносини.

Та камінь вже пущено з гори і, як і передбачалось, він породив лавину, у нашому випадку, лавину дурних рішень. Естафету у львівських райців перейняли райці тернопільські. Депутати Тернопільської міської ради, намагаючись не відстати від львівських колег, також прийняли ухвалу про створення комісії, яка повинна визначити ідеологічно ворожі пам'ятники для їх подальшого демонтажу. Яке місто стане наступним? Хто ще не воював з вітряками?