Так от, цю фразу можна дещо відредагувати, бо якщо з пшеницею ще сяк-так і медом ми ділимося зі світом, то молока тепер у нас нема. В Україну ввозять дедалі більше молочних продуктів, а ті, які є, зросли в ціні в кілька разів.

Вам відома фраза про те, що Україна – це європейська житниця, країна, де ріками тече молоко і мед?

Якщо пройтися між рядами молочної продукції, то можна помітити, що все частіше на полицях з'являються іноземні йогурти, сметана, вершки і навіть молоко. Хоча ще донедавна найбільше привозили з ЄС сирів. Останні дані Milk Market Observatory свідчать про активне зростання експорту сиру з ЄС до України.

Отож, уже скоро українці їстимуть лише іноземний сир. Хоча донедавна ми виробляли молока більше, ніж могли спожити й були нетто-експортером молока та молочних продуктів. У наступні роки ситуація може змінитися: експорт молока буде дорівнювати імпорту.

Та погані новини на цьому не закінчуються. Наступного року експерти прогнозують рекордне зниження обсягів находження сировини.

«Дефіцит молочної сировини на внутрішньому ринку несе в собі системні загрози. Адже сучасний глобальний продовольчий ринок дуже швидко реагує на виникнення дефіциту на будь-який продукт, намагаючись заповнити його імпортом та заробити при цьому», – застерігає Ольга Козак, науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки».

«Для успішного входження на ці ринки українським молочникам потрібно розпочати випуск нової лінійки продукції з фокусом на глибокій переробці сировини. Крім того, потрібно скасувати митні обмеження для української молочки в країнах MENA та врешті-решт створити держпрограму з просування української продукції на зовнішні ринки», – підсумував Вадим Чагаровський.

Та селяни від такої ідеї не в захопленні. За 85 кілометрів від Львова розташоване село Брахів. Цей населений пункт є селом, хоча за кількістю мешканців, які тут проживають, він радше нагадує великий хутір. Він розміщений далеко від траси і фактично захований у лісі. Тут постійно мешкає близько 50 осіб – це приблизно 25-30 будинків, а решта хат або пустує, або їх викупили під дачні ділянки. Вік населення – переважно 50-60 років і більше. У кожному дворі тримають по одній-дві корови. У селі немає газу і нормального водопостачання. Ті господарства, які мають надлишок молока, возять його електричкою до Львова на продаж. Звичайно, збувають у пластиковій тарі. Коли почули про ідентифікацію худоби, відразу збентежилися. Адже, на їхню думку, це означає, що худоба має мати ветпаспорт, у який будуть систематично вносити інформацію про щеплення, за які треба платити. Ще одне категоричне «ні» селян із Брахова через побоювання, що за кількість худоби доведеться теж сплачувати податок.

Хоча в кооперативи вірять не всі експерти. Наприклад, Вадим Чагаровський панацеї для населення в цьому не бачить. На відміну від іншого експерта в цій галузі Івана Стефанишина, який власне стверджує, що активізувати населення і покращити якість молока можна завдяки кооперативам. Але це має бути не єдина точка опори, а один із засобів порятунку молочної галузі України.