«Глянь-но: ніяких тобі «хлопок», «деликатная стирка» чи «полоскание». Натомість «бавовна», «делікатний режим прання» та «ополіскування», - тішуся пралці, придбаній на Чорну п'ятницю. Тоді я не знала, що бренд «LG» лише 4 роки тому почав маркувати свої пральні машини українською. І ще більше здивувалась, коли зрозуміла: «солов’їні» інструкції — заслуга львівського активіста й борця за мову Святослава Літинського.

Понад 50 судових справ, частина незгідних відповідачів, мирові угоди та рішення на користь української. В інтерв'ю для Zaxid.net львів'янин розповідає, із чого почався захист мови, чому це хобі переросло у благородну справу і які з компаній, що судилися зі Святославом, всерйоз задумались про права споживачів.

Українську мову Святослав Літинський відстоює вже 16 років. Все почалося з часів Помаранчевої революції. Тоді лунав заклик не купувати товари російського виробництва, адже ця країна підтримувала режим Януковича. «Я заходив у магазин, брав два товари, промарковані російською, і запитував себе: «Який із них виробили в Росії? Який з України? Незрозуміло. Треба читати штрих-коди, вчити їх напам'ять, знати, що «46» — Росія, а «482» — Україна. Вирішив: товари без українського маркування не куплятиму. Це був мій індивідуальний протест», - розповідає він.


Пізніше активіста додали у Facebook-групу «И так поймут». Спочатку він не прийняв запрошення, другого разу теж. Потім, зайшовши туди, зрозумів, що творці й учасники спільноти — однодумці: вони також бойкотують російське маркування. Цей рух набирав обертів. Підігріло ініціативу ухвалення в 2012 році Закону «Про засади державної мовної політики» у редакції Ківалова-Колесніченка. Документ звужував використання української мови, натомість розширював права регіональних. «Тоді в магазинах було нуль пралок із нашим маркуванням, ви не могли купити ноутбуків з українською клавіатурою. Але у прийнятому Законі про регіональні мови все ж була вимога маркувати товари державною мовою. Пригадую, з дружиною якраз переселялись на нову квартиру і купили в Інтернеті пральну машинку. Мабуть, через маленькі малюнки недогледіли, які саме написи вона має. Привезли нам ту пралку, ми побачили інструкцію іноземною, тобто російською. Я звернувся до продавця, а вони: «Не можемо такого усунути», - згадує наш співрозмовник.

Відтак Святослав повернув техніку, йому натомість віддали гроші. Але після цього львів'янин подав позов до «Samsung Electronics Україна», озброївшись вимогою маркувати товари українською з того ж таки документа Ківалова-Колесніченка. Суд ухвалив рішення не на користь бренду. «Проте через майже рік «Samsung» завезли пральні машини із українськими написами. З аналогічним зверненням ми пішли до компанії «LG» яка також взялась перемарковувати свої пралки та печі. Це був 2016 рік», - каже Літинський.

Святослав Літинський

vs

Українські суди

Кілька років походів українськими судами розвинули в Святослава вміння бачити, хто із відповідачів грає чесно, а хто провадить брудні забави. «Завжди неприємно, коли у суді протилежна сторона бреше в очі і каже, що сайт російською — не їхній. А потім з'являється свідок, який підходить під присягу й каже: «Я купував саме у цього інтернет-магазину, за такою-то адресою замовляв, ось вам чек». В тому чеку ж написана назва підприємства нашого відповідача», - зазначає активіст.

«А потім приходять свідки, витягують чек і кажуть, що купували товар саме на цьому сайті»

Один з найскладніших та тривалих судів був із власниками «Modna kasta» (зараз — «Kasta»). «Людина декларує, що підтримує українську, але говорить: «Ви гірші за податкову. Та приходить до нас по хабар. Теж, напевно, матеріально зацікавлені?». А я їм: «Друже, в позові 0 гривень. Хочу лише, щоб ваш сайт надавав мені інформацію про товари рідною мовою». Вони вперлися: не перекладемо. Програли першу інстанцію, подали апеляцію, відтак пообіцяли, що таки створять сторінку державною. Минає час, заходимо туди, а там — іноземна. Нам довелось тиснути політично. Власник цієї мережі магазинів став свого часу спонсором однієї із партій. Ми звернулись до її керівників та повідомили: їх фінансує той, хто не виконав рішення суду. Політсила дослухалась й витягнула з нашого відповідача обіцянку в переддень виборів перекласти сайт українською. Так і сталося», - розповідає Святослав Літинський.

Адвокат Олександр Золотухін захищає Святослава в судах уже чотири роки. Із ним він працював у понад 50 справах. Тому за цей час може порівнювати роботу різних суддів.


«У Львові служителі Феміди ретельніше вивчають таку практику, звертаються по поради до своїх колег і ухвалюють рішення в контексті прав людини у загальному. Натомість в районних центрах до таких позовів ставляться обережно, часто вагаються. Однак найменше часу ми очікували на рішення від Трускавецького райсуду — відповідь отримали через два з половиною місяці. Здебільшого чекаємо судових рішень рік, з апеляцією буває і півтора», - каже він.

Щоб обґрунтувати свої вимоги, Олександр зі Святославом користувались Законом «Про захист прав споживачів» та рішенням Вищого спеціалізованого суду, в якому йдеться, що клієнт не зобов'язаний знати іноземну мову, аби ознайомлюватися з товарами. Так вдалось виграти позови проти інтернет-магазинів «Алло», «MOYO», «Антошка», «Цитрус», «Суперстеп», «Ів Роше» й інших, змусивши їх перекласти свої сайти українською.


Останній подібний процес відбувся у 2018 в Києві. Тоді позивач, отримавши ноутбук «Lenovo», виявив: той не має української клавіатури. Відсутніми на ній були букви «І», «Ї», «И», «Є» та «Ґ». У результаті суд задовольнив його позов, адже фірма, в якої він купив комп'ютер і з нею ж судився, протягом 14 днів не усунула недоліків товару. Крім цього, відмовилась платити штраф через нехтування цим.рім цього, відмовилась платити штраф через нехтування цим.

Проте в переліку справ є програні. Відмови у судах кілька років тому Святослав Літинський та Олександр Золотухін отримували лише через те, що відсутність маркування українською Феміда не вважала недоліком товару. Плюс до всього, в законі було відсутнім чітке визначення поняття «маркування». Приміром, маркувати техніку українською через суд не вдалось примусити компанії «Philips» і «Gorenje». Щодо останнього бренду, то в контексті захисту одного зі спорів у 2015 році суд визнав: це порушення. Але водночас дійшов висновку, що законодавство недопрацьоване.

Не раз позивачам і відповідачам вдавалось владнати все ще до суду. Приміром той, хто відповідає перед законом, одразу перекладає сайт українською або сторони укладають мирову. «В таких випадках ми тільки йдем назустріч, кажемо про відкликання нашого позову», - зазначає Олександр Золотухін.

Справи Святослава Літинського у Львові розглядає здебільшого Франківський райсуд. Практика розгляду справ, які стосуються української мови, каже суддя-спікер Личаківського районного суду Сергій Гирич, цікава та правильна.

А судді що?

«Тривалий час нашою мовою нехтували. Хоча стаття 10 Конституції України чітко проголошує, що державною є українська. І з ухваленням Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 року вже визначені правові засади її використання. Це означає, що у вжитку вона має бути присутня на всій території України: державні й органи місцевого самоврядування, публічні сфери, до яких відносяться також питання захисту прав споживачів. Інформація про товар, інструкції чи вивіски, переклад, навіть GPS-карти в автомобілях та програмне забезпечення — усе має бути українською», — пояснює суддя.

Документ, що в найближчому часі регулюватиме використання солов'їної, зокрема у сфері захисту прав споживачів, — Закон «Про забезпечення української мови як державної». Деякі його частини набирають чинності 16 січня. Він — історичний, адже згідно з ним українська повинна першочергово звучати не лише в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а ще в освіті, науці, культурі, спорті, ЗМІ, рекламі, і, власне, обслуговуванні.

«З цього моменту воно має відбуватись українською. Лише за згодою двох сторін когось можуть обслуговувати іноземною. Більше того, виробники, а також продавці й суб'єкти господарювання зобов'язані надавати всю споживчу інформацію про товари і послуги саме державною мовою. В тому числі через свої магазини та інтернет-каталоги», - пояснює адвокат Олександр Золотухін.