«Відродження курорту у Брюховичах – це дороги, транспорт і робочі місця», – Юлія Лацик
Юлію Лацик у Брюховичах знає чи не кожен мешканець селища. Юля активна та принципова громадянка, яка вміє захищати громадські інтереси.
У 2014 році Юлі та її батькові спалили машини, вдерлись у будинок та вбили собаку — це була низка нападів, по яких до нині триває слідство. А зловмисників досі не знайдено.
Не зважаючи на таке залякування, Юля не покидає активної участі у суспільному житті селища.
А почалось все з Люблінського католицького університету (1998-2003 рр.), де вона навчалась як стипендіат Фундації Івана Павла ІІ.
Коли повернулась після навчання за кордоном додому, то оторопіла. Наскільки західний світ був світлішим та щасливішим за наш, за Україну.
«І тут питання не стільки навіть у фінансах, а у невпевненості за завтра, у недовірі людей один одному, заздрості …недовірі всьому!».
У декретній відпустці Юля помітила, що у рідному селищі абсолютно відсутні місця для комфортного проведення часу з дітьми, та і загалом відсутня будь-яка інфраструктура: ні людської лавки, ні парку, ні дороги. Це був рік 2008. Так почалось своєрідне змагання за відновлення та узаконення скверу, що знаходився поруч дому.
Проведення там толок, оновлення зелених насаджень, організація футбольного турніру.
До речі, про турнір. Місцеві діти, молодь були настільки спраглі до спортивних заходів такого плану, що ці змагання переросли у щорічні і вже 11 років поспіль є наймаштабнішою спортивною подією в Брюховичах під назвою «Кубок Брюхович».
Далі – марафон за дитячі майданчики. Юля видобувала звідусіль документи, які свідчили про відведення десь колись місцевою владою земель для дитячого дозвілля. Деякі території вже було втрачено, але до тих що залишились вдалось привернути увагу громадськості, і тим самим зробити тему облагородження дитячих майданчиків у селищі модною серед депутатів.
«А за дитячий майданчик, на вулиці, де проживаю мала потужний батл. І, таки, перемогла».
Хенд-мейд качелі на вулиці Короткій
Брюховицький ліс
Чим далі в ліс, тим більше дров…
«Я почала відвідувати сесії селищної ради і вникати, що ж у нас відбувається. Мене зацікавила доля рекреаційних зон — що з ними роблять, як по них голосують. Так я дізналась про 19 гектарів лісу в Брюховичах. Ця “пісня” тягнулась ще з 2003 року. І от на той момент, 2011 рік, місцеві райці з цією аферою виходили вже на фінішну пряму. Я знайшла важливі документи в архіві і, чесно, сама не розуміла їхньої вагомості. Поки не показала їх Вірі Лясковській (тодішній депутатці ЛМР), з якою мені повезло познайомитись», – розповідає Юля.
Далі — числені зверненення, листи до Президента, прокуратура, суди. Завдяки пані Лясковській та Юлі, справу з незаконним відчуженням 19 гектарів знаменитого Брюховицького лісу вдалось розкрутити. Більше того, підключити ще і єврейську спільноту, оскільки саме на цій ділянці було виявлено масові поховання розстріляних євреїв у 1942 році.
Хто не знає, Брюховицька селищна рада незаконно вилучила у місцевого лісництва землі і у 2008 році продала їх двом фірмам: ПП “Буддизайн” та ТОВ «Новобуддизайн». Як тільки ці дві компанії отримали акти на земельні ділянки, одразу ж перепродали землі іншим й припинили свою діяльність.
Юля зазначає, що суди по цій землі досі тривають, але у 2014 році вдалось здобути важливе рішення від Верховного суду щодо захисту лісу. І саме тоді почалась історія з підпалами та залякуваннями.
Так на поверхню вийшло чимало проблем у самоврядуванні Брюхович. З них Юлія найбільше виділяє присутність торгів голосами на сесіях, лобіювання приватних інтересів ціною блага цілої громади та некомпетентність. І звичайно, відсутність політики розвитку і раціонального використання цінних земель Брюхович. А це – рекреація та оздоровлення.
За часів Австрії, 1886 році, через Брюховичі проклали залізницю до Белжця (Польща). Залізниця дала могутній поштовх до розвитку селища як курорту. Аби відпочити у санаторіях, термальних купелях, неповторних лісах, сюди з’їжджались звідусіль. Брюховичі у цей час квітли.
Юля пропонує відродити цю ідею на фоні проєкту побудови євроколії до Польщі…через Брюховичі!
Шевченківський район Львова – тепер найбільший не лише за кількістю населення і площею. Ця північна частина Львівського ОТГ найбагатша лісами, водоймами, зеленими просторами. В Брюховичах, знаходяться родовища термальних вод!
То чому ж не використовувати ці ресурси раціонально, за їх природними властивостями – для відпочинку, рекреації та оздоровлення населення?
Львів’яни потерпають від забудовної тісняви, браку зелених просторів, задухи вихлопними газами. То чому ж не організувати їм можливість насолоджуватися природою, хорошим відпочинком, якісною рекреаційною інфраструктурою тут, на місці, за 8 км від центру міста?
Як резюмує Юлія, «Легені Львова» повинні працювати за своїм природнім призначенням!
Та на жаль, зараз легше продати землю чи забудувати багатоквартирними будинками, ніж вкластись у її розвиток. І цю проблему час вирішувати.
Ще одне питання, яке турбує Юлю — питання ОТГ. Брюховичі, як і інші приєднані населені пункти, не мають бути лише додатковою територією для Львова.
«Громади практично залишаться без належного представництва і будуть найменш захищеними перед «самоврядними акулами».
Тому дуже важливим завданням для Юлі, як кандидатки у депутати, є – зробити інтегрування зі Львовом якісною зміною та проривом для цих населених пунктів, в тому числі Брюхович. Не дати втратити їм автентичності, не дозволити закинути їх у маргінес.
Звичайно, не це лише є проблемою. Як не прикро, але господарські проблеми у всіх місцевостях практично одні й ті ж.
Надважливим завданням є забезпечення приєднаних територій централізованим каналізуванням та водопостачанням, питання доїзду та транспортних розв’язок, ремонти центральних та внутрішніх доріг, розвиток громадських просторів. У Брюховичах і Рудно будівництво шкіл необхідно якнайшвидше завершити.
«Багато світоглядного дало мені навчання за кордоном. Я перебувала в активному середовищі — люди творчі, розумні, активні та позитивні. Я бачила, як живуть там, як думають там, і я хочу, щоб тут з цим було не гірше!
В Україні психологічно, морально важко жити. За кордоном направду легше. І от у мене є дитина, і я розумію, що ніякі гроші чи спадки не забезпечать їй нормального щасливого життя у державі, де правила диктує не закон, а корупція.
Тому, чим більше того негідного в суспільстві нам, дорослим, за своє життя зараз вдасться змінити, тим швидше наші нащадки щасливо заживуть в державі Україна.
Так, простіше звідси поїхати та цієї усієї несправедливості і беззаконня не бачити. Але ж не хочеться! Дім є дім! Тому силами що маю і намагаюсь його прибирати, укріплювати, розбудовувати. Би ставав кращим для життя».
Біографія
Юлія Лацик народилась 25 листопада 1981 року у смт. Брюховичі. Громадянка України. З 1998 по 2003 рр. навчалась у Польщі, де з відзнакою здобула ступінь магістра богослов’я Люблінського католицького університету. Впродовж 2002-2006 рр., а далі 2011-2015 рр. навчалася у Львівському національному університеті ім. І. Франка, отримавши кваліфікації «Спеціаліст з менеджменту організацій; менеджер-економіст» та «Спеціаліст-юрист».
Працювала аналітиком у видавництві «Свічадо», фахівцем з маркетингу у видавництві НУ «Львівська політехніка», економістом господарської діяльності у ТД «Прилуки», юрисконсультом приватного нотаріуса. Віднедавна є приватною підприємицею. Співзасновниця та керівниця ГО «Кубок Брюхович». Член політичної партії «Громадянська позиція» з 2014 року.
* публікація підготовлена штабом кандидатки до Львівської обласної ради