Ми доволі часто послуговуємося гаслами на кшталт «Львів – столиця Західної України!», «Львів – західноукраїнський регіональний лідер!», «На Львів орієнтується вся Західна Україна»... Але чи знаємо ми, чим насправді живуть ці міста? Чи дійсно вони такі «львовоцентричні»? Що відрізняє їх одне від одного і від Львова зокрема? Аби зрозуміти це, ZAXID.NET пропонує Вашій увазі цикл інтерв’ю з мерами міст-обласних центрів Західної України. Від сьогодні і до кінця року Ви матимете змогу зрозуміти, чим є Івано-Франківськ, Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Рівне, Ужгород і, звичайно, Львів, подивившись на ці міста очима їх мерів.
Він справляє враження спокійної, виваженої та цілеспрямованої людини. Інколи Віктор Анушкевичус буває аж надто інтелігентним - вважає оточення мера Івано-Франківська, говорячи про позицію міського голови у непростих взаєминах з деякими депутатами міської ради. Міський голова Івано-Франківська - литовець за походженням, тож усі питання намагається вирішувати по-європейськи, без «грюкання кулаком по столу».
Віктор Анушкевичус спокійно говорить про проблеми міста, але ще більш охоче розповідає про свої ідеї щодо перспектив його розвитку у різних сферах. Він тактовно уникає прямої відповіді на питання про те, на яке з українських міст хотів би рівнятися, і каже, що орієнтирами для нього є лише європейські міста, адже планку собі треба ставити високу.
Про своє бачення нинішнього Івано-Франківська та його розвитку Віктор Анушкевичус розповів в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.
- Які найбільші проблеми зараз має Івано-Франківськ? Чи є серед них специфічні, притаманні саме цьому місту?
- Думаю, багатьом мешканцям нашої держави відомо, що за різними опитуваннями, в тому числі і журналу «Фокус», і Комітету статистики України, Івано-Франківськ - це найкраще місто для проживання в Україні. Воно одночасно молоде і старовинне, йому 350 років. Це, з одного боку, небагато, але з іншого - місто прожило багато епох і багато подій сталося в його історії. Тут є австрійська, польська архітектура. Існує вісім навчальних закладів, де навчається близько 60 тисяч студентів. Молоді люди - більше половини мешканців Івано-Франківська. Також місто активно розбудовується. За темпами будівництва на душу населення ми займаємо друге місце в Україні після Києва. Будують, попри житлове і промислове будівництво, спортивні споруди. Сюди йдуть іноземні інвестори. Активно залучаємо і внутрішні інвестиції - їх сума уже сягнула понад 750 млн грн. Дуже відрадна динаміка збільшення обсягу промислового виробництва порівняно з минулим роком. За перше півріччя близько 180%. А економічне зростання міста зумовлює зростання в усіх інших напрямках. За рахунок економічного зростання можна вирішувати ті проблеми, які є зараз. Безумовно, є проблеми у медицині, в освіті, культурі, ЖКГ... Здебільшого, ці проблеми схожі на ті, що існують в інших містах, однак є певна специфіка - місто з двох сторін має річки, і сьогодні існує невідкладна потреба добудови дамб, а також будівництва нового моста у спальному мікрорайоні «Пасічний». Якщо говорити про медицину, то наступний рік я оголосив роком медицини. Якщо про культуру, то місто живе повним життям, у нас проводяться фестивалі, як міжнародні, так і всеукраїнські. Тому Івано-Франківськ дуже активно розвивається у всіх напрямках, і це, безумовно, найкраще місто в Україні.
- Чи працюєте ви над створенням інвестиційного клімату і які галузі вважаються найпривабливішими для інвесторів? Звідки приходять інвестиції до Івано-Франківська? Що зумовило інвестиційний бум у місті?
- Інвестора цікавить кілька чинників. Передусім, умови, на яких він приходить на ту чи іншу територію. Безумовно, це політична та економічна стабільність, трудові резерви і сприяння влади. Якщо говорити про Івано-Франківськ, то місто займає досить таки вигідне геополітичне становище, воно є близьким до кордонів, а це вагомий чинник, у нас є спеціалісти, певні традиції у тих чи інших галузях економіки, сприяння влади. Коли я зустрічаюся з великими інвесторами, я їм обіцяю, що їх проект буде під особистим патронатом міського голови, заступників, щоб їх можна було оперативно вирішувати, коли виникатимуть якісь питання.
- Чи має Івано-Франківськ стратегію розвитку? Якщо так, то в чому вона полягає? Якими є базові напрямки розвитку міста?
- Ми маємо Стратегію розвитку, але вона не є формалізованою, тобто створена не для галочки. У ній розписані напрями розвитку міста. Є конкретні заходи і конкретні програми в кожному напрямку.
- На який термін розроблений стратегічний план?
- До 2011 року.
- І як би мав виглядати Івано-Франківськ у 2011 році?
- Напевно. не буду дуже оригінальним у цьому плані. Я бачу своє місто таким, що зробило максимум, аби зберегти пам'ятки архітектури, історії, культури. Це місто творчих людей, і власне, ці люди мають відчувати себе тут комфортно. У перспективі Івано-Франківськ повинен мати картинні галереї, виставкові зали. Це місто, яке матиме широку розгалужену мережу спортивних споруд (ми уже зараз відновлюємо плавальні басейни, побудовані ще за Радянського Союзу). Це місто, яке має гарну розважальну відпочинкову інфраструктуру, розвинену економіку, яка не завдає шкоди довкіллю, це місто з прекрасними дорогами, чисте місто. Це місто, яке забезпечує своїх мешканців якісними комунальними послугами. Власне у цьому напрямку уже багато чого зроблено, я думаю, ви зауважили, що Івано-Франківськ дуже чистий. Ми також доклали зусиль, щоб поліпшити якість дорожнього покриття, і сьогодні ямковий ремонт доріг проводиться за європейською технологією, а не як раніше - за допомогою жінок з чайником, мітлою і смолою. Зараз працюємо над розвитком теплоенергетики міста, щоб забезпечувати наших мешканців теплом, гарячою і холодною водою. Розвиваємо творчі колективи, багато уваги приділяємо дітям, бо це наше майбутнє, і якщо зараз цьому не приділяти уваги, то завтра не буде кому освоювати інвестиції. Тобто, в перспективі я бачу місто ще красивішим, з більшою кількістю населення, розвиненою інфраструктурою, більшою кількістю готелів, оскільки Івано-Франківськ - це усе-таки ворота в Карпати. І ми робимо усе для того, щоб мешканці нашої держави та іноземні туристи, які приїжджають в Карпати, зупинилися у нашому місті. І щоб після того, як вони відвідають місто, хотіли б приїжджати сюди ще і ще.
- Ваша команда працює над створенням нової туристичної програми. Які її основні складові? Наскільки загалом важливою є туристична галузь для міста?
- Що стосується туризму, то з кожним роком кількість туристів збільшується, і не тільки з України, а й з цілого світу. Ми маємо 16 партнерських міст з інших держав. Завдяки підписаним угодам, зокрема з тою ж таки Прибалтикою, у нас збільшилась кількість туристів з Литовської республіки. Приїжджають діти, дорослі. Що стосується привабливості міста, то привабити сюди туриста треба чимось. У нас відкрита льодова арена - перша у Західній Україні. І ця льодова арена за технічним вирішенням виконана на європейському рівні. Плануємо відкрити аквапарк. Ми працюємо над тим, щоб розбудовувати готельне господарство, над реалізацією деяких проектів історично-архітектурного плану. Зокрема, зараз здійснюємо інвестиційний проект під назвою Фортечний провулок. Відновлюємо там колишні бастіони, де будуть картинні галереї, сувенірні крамниці. Це місце буде своєрідною родзинкою і однією з візитівок Івано-Франківська. Також зараз ведемо підготовчі роботи щодо реалізації ще одного проекту, який би істотно привабив туристів, особливо з сусідньої Польщі. Це проект палацу Потоцьких. Плануємо там відкрити цілий музейний комплекс, де би був музей етнографії, археології, краєзнавства, музей старовинної зброї, адже маємо унікальну колекцію зброї. Думаю, що це дасть нам можливість значно збільшити потік туристів. Ще є питання інфраструктури, аеропорту. Ми намагаємося спільно з ОДА зробити усе, щоб він справді став міжнародним. Потрібно покращити автомобільне, залізничне сполучення. І коли усі ці питання вирішити в комплексі, потік туристів збільшиться.
- Скільки часу потрібно, щоб це вирішити?
- Працюємо над тим, щоб залучати кошти інвесторів. Якщо вдасться сконсолідувати усі фінансові можливості, то буквально за три-чотири роки ті проекти, які я назвав, будуть реалізовані.
- Як в Івано-Франківську вирішуються проблеми збереження історико-архітектурної спадщини?
- Ми залучаємо до її збереження як івано-франківських спеціалістів, так і спеціалістів з інших регіонів. З того ж таки Львова, з інших країн. Я уже говорив про реалізацію проекту Фортечний провулок. Скажімо, архітектурний нагляд цього проекту здійснює відомий архітектор Шишковєц з Австрії, який реалізував низку проектів у Граці. Я їздив і ознайомився з тим, що зробив цей архітектор, і побачене мене цілком переконало, що це фахівець високого рівня. Бізнесмени також долучаються до збереження давніх споруд. Приміром, у Фортечний провулок свої кошти вкладає місцевий інвестор. Сьогодні у нас є бізнесмени, які розуміють, що попри довгу окупність такого проекту, він приносить ще позитивні іміджеві моменти. Це своєрідне обличчя бізнесу.
- Хороший менеджмент і фахова команда - це передумова для успішного управління містом. Мера, великою мірою, також творить його команда. Наскільки зараз ви задоволені тими людьми, що з вами працюють. Що вдалося зробити і що ще ні, але ви обов'язково хотіли б зреалізувати?
- Я стараюся бути чесним в оцінці своєї діяльності, бо вважаю, що кожна самодостатня і сильна людина має бути здатною об'єктивно аналізувати свою діяльність і не тільки відзначати позитивні сторони, а й визнавати помилки. Бо не секрет, що не помиляється тільки той, хто взагалі нічого не робить. Тому якщо говорити про команду, яка підібрана, я, як міський голова, не був на усі 100% самодостатній у прийнятті рішення щодо членів команди. Є політичні сили, які мають вагомий вплив у місті, і не рахуватися з їхньою думкою було б принаймні неправильно. Тому при формуванні команди був присутній оцей вплив, і скажу чесно, за великим рахунком, я задоволений діями своєї команди. Загалом члени команди, яких я підбирав особисто, виправдали мою довіру і виконали ті завдання, які були на них покладені за 1,5 року при владі. Хоча, безумовно, були допущені кадрові промахи. Зараз ми їх виправляємо. На останньому засіданні виконкому був проведений детальний аналіз роботи деяких управлінь і відділів, і вказано абсолютно відверто на ті промахи і помилки, які допустили ті чи інші керівники. Тобто, вимагаючи від керівників, я вимагаю від себе, і це абсолютно правильно.
- Вас, згідно з дослідженнями Комітету виборців України, визнали одним з найбільш ефективних міських голів України. Як ви ставитеся до подібних рейтингів і чим, на ваш погляд, визначається ефективність мера?
- Кожному приємно, якщо його роботу оцінюють позитивно. Що стосується ефективності, то вона залежить від того, наскільки швидко ти вникнеш в життєдіяльність міста, наскільки щиро будеш прагнути вирішити ті чи інші питання. Тобто, від того, чи шукатимеш шляхи вирішення, а чи причини, щоб нічого не робити - настільки ефективною буде твоя робота. В місті за останні півтора роки зроблено багато. Що стосується вивозу сміття - встановлені нові контейнерні майданчики. Що стосується забудови - ми створили Фонд соціально-економічного розвитку, і тепер за право будувати у Івано-Франківську забудовники сплачують туди певну частину грошей. Завдяки цим коштам ми зробили реконструкцію деяких старих приміщень, вперше за роки незалежності відкрили дитсадочок, на що пішло близько 1 млн грн. За рахунок цих коштів встановили у місті більше 20 дитячих майданчиків у всіх мікрорайонах, провели конкурс пасажирських перевезень, тож сьогодні їх здійснюють комфортабельні автобуси. Тобто, багато зроблено, а що люди наші мудрі, то попри критику, відзначають позитивну діяльність мера і його команди.
- Скільки коштів надійшло у казну міста протягом року завдяки створенню Фонду соціально-економічного розвитку?
- На сьогоднішній день у бюджет міста надійшло більше 5 млн грн. А у перспективі уже є заключені договори на 117 млн грн. Це вже дуже серйозна сума, за допомогою таких коштів можна реалізовувати багато глобальних проектів.
- Зараз Івано-Франківськ потужно розбудовується. Якою є ситуація із землею, адже деякі депутати міськради звинувачують вас у непрозорому виділенні землі?
- Це дуже добре спостерігати зі сторони і давати оцінку. А побути у шкірі міського голови і реально попрацювати - це зовсім інше. Переважна більшість депутатів, які зараз критикують Фонд соціально-економічного розвитку, підтримували цю ідею, називали її «золотою серединою». Бо можна було залишити все так як було до мене, коли земля справді роздавалася непрозоро, переважно тим, хто був більш вхожий у владні кабінети. Або йти шляхом аукціонів. Якщо йти другим шляхом, існувала небезпека руйнації місцевої будівельної індустрії. Тому ми зайшли «золоту середину», і депутати підняли за неї руку. Відповідно до цього положення, кожен забудовник або виділяє 9,35% квартир на побудованій площі, або сплачує певну суму за кожен метр квадратний відповідно до опосередкованої ціни, затвердженої Мінбудом. Якщо співставляти ці суми з коштами, які фігурували на першому в історії Івано-Франківська аукціоні, коли ми виручили 37 млн, продавши 6 з лишнім га, то це приблизно однакові кошти. Тобто, для мене, як міського голови, абсолютно не має значення, хто будує. Чи це член однієї партії, чи іншої. Головне - він має дотримуватись правил забудови і сплачувати внесок у Фонд. Тому звинувачення у непрозорості - надумані. А те, що деяким людям я не пішов назустріч і не задовольнив їх політичні чи комерційні амбіції, - у такому випадку Бог суддя.
- Наскільки вам вдається, з огляду на усі ці конфлікти, знаходити спільну мову з депутатським корпусом?
- Справа в тому, що коли обирали мене і депутатів у міську раду, існувало дещо інше виборче законодавство. Під час спільної діяльності ми зіткнулися з тим, що воно отримало зміни у вигляді імперативного мандату. Я неодноразово казав, що це серйозний удар по місцевому самоврядуванню та іміджу України. Бо закони про імперативний мандат притаманні малорозвинутим та відсталим країнам з авторитарним стилем правління. Сьогодні імперативний мандат призвів до того, що депутати втратили велику долю самодостатності. Вони не можуть стовідсотково висловлювати власну думку і позицію, тому що у багатьох питаннях рішення приймає не депутат, а керівництво партії, яку він представляє. Тому цю помилку треба терміново виправляти. Багато людей сьогодні просто не розуміє, хто їхній депутат, тому багато говорять про те, щоб на місцевих виборах повернутись до старої мажоритарної системи. І якщо не скасовувати імперативний мандат, тоді не мають логіки прямі вибори міського голови.
- Як ви ставитесь до ідеї позачергових виборів до місцевих рад?
- Вони суттєво нічого не змінять, бо якщо говорити про електоральні вподобання мешканців Івано-Франківська, - це помаранчеві сили. Кількість депутатів в БЮТ і БНУНС змінилася б, але це не були б істотні зміни. Тому я вважаю, що доцільності у виборах до місцевих рад немає. Це відволікання від конструктивної роботи, втрата часу і грошей. Але якщо проводити вибори, то їх треба робити або на змішаній системі, або на старій мажоритарній, змінивши закон про імперативний мандат. У той же час я обома руками підтримую те, що вибори до парламенту і місцеві треба розводити в часі.
- Чи Івано-Франківськ є для вас рідним містом? Адже ви народилися не тут?
- Я дуже часто думаю над тим, де моя батьківщина, бо так сталося, що я народився у Воркуті. Хоча маленьким мене звідти забрали і привезли в Україну. Виріс я в Хмельницькій області у місті Шепетівка. Там пройшло моє дитинство, перші юні роки. Потім я переїхав у Вінницю, де навчався у Політехнічному інституті, познайомився зі своєю майбутньою дружиною. А потім уже переїхав в Івано-Франківськ, мені тоді було 26 років. Безумовно, моя батьківщина - це Україна. Тому що, скільки я себе пам'ятаю, живу тут. А за ці 19 років, що я мешкаю в Івано-Франківську, це місто стало для мене рідним і улюбленим. І не тільки тому, що мешканці обрали мене мером, а й тому, що це місто дало мені можливість зреалізуватися як бізнесмену, політику, як особистості, у цьому місті народилися мої сини.
- Тобто, у будь-яке інше місто, в столицю наприклад, ви б не переїхали?
- Можливо, це особливості характеру. Я часто буваю в Києві, люблю столицю, але часто ловлю себе на думці, що столиця мене втомлює. На посаді мера Івано-Франківська спокійніше і розміреніше, і я це місто не проміняю на жодне.
- А якщо б ваше місце у списку БНУНС виявилося прохідним?
- Моя присутність у списку БНУНС - це своєрідний орієнтир для тих, хто у 2006 році підтримав мене на виборах мера, для кого моя думка є вагомою. А що стосується походу в народні депутати, то я його не передбачав і відверто казав мешканцям Івано-Франківська, що не збираюся залишати місто, бо для себе це визначив як втечу від тих зобов'язань, які давав, йдучи на посаду міського голови. Тому до того часу, поки не виконаю свої обіцянки і не запроваджу ті зміни, які обіцяв, я з цього міста і з посади міського голови не збираюся йти.
- Скільки каденцій вам необхідно залишатись на посаді мера, щоб здійснити все задумане вами?
- Питання не в кількості каденцій. Я вважаю, що на одній виборній посаді найбільш ефективно люди працюють не більше двох каденцій. Тому я б на законодавчому рівні волів закласти таку норму закону, щоб нардепом чи мером громадянин міг бути не більше двох каденцій. Цього досить, щоб набратися досвіду, ознайомитися з містом, як з живим організмом, започаткувати і реалізувати реформи, які б мали незворотній характер. Двох каденцій, я думаю, достатньо для реалізації усіх передвиборчих обіцянок.
- Раніше для багатьох галицьких міст орієнтиром був Львів. Чи орієнтується зараз у своєму розвитку Івано-Франківськ на це місто?
- Я спілкуюся з міським головою Львова, як і з іншими мерами, і це спілкування досить таки ефективне. У всіх моїх колег приблизно схожі проблеми: від стосунків з депутатським корпусом до проблематики міста. Що стосується орієнтирів, то, безумовно, в кожному місті потрібно бачити найкраще і переймати цей досвід. Ми, міські голови, так і робимо. А орієнтиром для нашої держави має бути Євросоюз і євроінтеграція, а для міської влади українських міст - європейські міста.
- Наприклад, яке з європейських міст є орієнтиром для вас?
- Якщо говорити про європейські міста, це Грац, який має приблизно таку ж кількість населення, як Івано-Франківськ. Там мешканці дуже трепетно ставляться до пам'яток архітектури. У цьому місті добре розвинена інфраструктура. Тамтешні мешканці почуваються дуже комфортно, вони є захищеними у соціальному аспекті. Є прекрасні міста в Прибалтиці, той же Вільнюс, де вільно дихається, де розмірене життя, широкі вулиці, тротуари, сквери, площі... Треба собі постійно ставити високу планку. Тому я кажу, що орієнтиром для України є європейські міста.
- Якщо говорити про мерів українських міст, то діяльність кого з них вам видається правильною і адекватною?
- Ми дуже часто зустрічаємося і спілкуємося один з одним у межах діяльності Асоціації міст України. Там за віком згуртувалась команда молодих мерів: Львова, Тернополя, Вінниці, Сум, Луганська. Також тісно спілкуємося з старшим поколінням - мером Миколаєва, Чернівців, Сімферополя... Ось ця група міських голів відчуває взаємозв'язок, спільність інтересів, розуміння і взаємний потяг до спілкування. У нас спільні інтереси і спільні питання до влади, в тому числі до Кабміну. Ми відстоюємо свої інтереси.
Довідка ZAXID.NET
Віктор Анушкевичус - народився 1962 року у Воркуті (Республіка Комi, Росія), де батько, литовець з-під Каунаса, відбував заслання.
У 1963 році, після закінчення терміну заслання, сім'я переїхала на батькiвщину матерi у місто Шепетівка Хмельницької області. У 1986 році закінчив Винницький полiтехнiчний інститут. Після служби в армії приїхав на Прикарпаття. З сім'єю проживає в Iвано-Франкiвську з 1988 року. З 1988 до 1997 року працював iнженером-конструктором на Івано-Франківському лiсокомбiнатi. У 1991 році створив одне з перших приватних підприємств в Івано-Франківську - ПП «Рiтас» (з литовської - «ранок»).
У 2002 році обраний депутатом Iвано-Франкiвської міської ради. Член Української народної партії. 2006 року переміг на виборах міського голови Iвано-Франкiвська.
Захоплюється рибальством, туризмом, гірськолижним спортом, футболом, підводним плаванням.