Старі карти завжди вказують наше місто, воно присутнє у географії Старої Європи.
Чим же ж був Львів для Європи у минулі часи?
У 13-му столітті Львів - столиця одного з найбільших європейських князівств, збагачена на торгівлі сіллю.
У 17-му столітті Львів - важливий торгівельний вузол, „порт на суші", нерв транс'європейських комунікацій.
У 19-му столітті Львів - розважальний центр Центрально-Східної Європи, центр провінції великої європейської імперії.
У другій половині 20-го століття Львів - окуповане центральноєвропейське місто, котре в кінці століття повстає - як Гданськ, як Прага, як Берлін, як Будапешт, він - частина центральноєвропейського пориву до свободи і національної єдності.
Львів, як і кожне європейське місто, завжди був гостинним притулком для різних націй. Євреї, греки, вірмени, італійці, німці, поляки жили тут. Він був багатоконфесійним - православним, католицьким, іудейським. Демократичний устрій магістрату, цехова організація праці, міська культура - від будинків терпимості до вуличних музик і хуліганів-батярів.
Княжий і боярський Львів, Львів Успенського Ставропігійського Братства, Львів Шашкевича і Шептицького, Головної Руської Ради і Русько-Української Радикальної партії - український європейський Львів. Інше питання, що велика частина європейськості Львова - не-українська.
І доки не віднайдено форми її толерантного засвоєння - львів'яни ризикують бути калінінградцями у Кенігсберзі.
Чим зараз може бути Львів для Європи?
Для Європи грошей Львів - транспортний і інфраструктурний вузол, ринок з майже мільйоном споживачів, а завдяки ЄВРО-2012 - перспективний майданчик для інвестицій і нерухомість.
Для Європи цінностей Львів - важливий центр духовності великої європейської нації українців, центр національної пам'яті для поляків, важливий центр історичної пам'яті євреїв і вірмен.
Для Європи громадянської Львів - джерело демократичних цінностей України, її громадянська столиця.
Майже незнайомим є Львів для Європи туристичної, мистецької, студентської, клубної, журналістської, кулінарної, спортивної...
ЄВРО-2012 - це шанс як віднайти оте місце в європейській системі координат, так і його кінцево загубити. Шанс одночасно створити необхідну інфраструктуру і знищити обличчя міста, задати правила поведінки для гостей і стати прохідним двором, придорожнім кабаком для ласих на дешеві розваги іноземців-хуліганів.
Львів може бути відкриттям для - і Європи, перевідкриттям себе самої у віднайденій своїй частині; водночас - і перевіднайденням України як частини Європи. Стосунки Європи бюрократів та України нагадують мені стосунки між татом, який не хоче визнавати свого батьківства, і його дитини.
Львів - однозначно європейський геном нашої держави, це - один з найбільших аргументів європейськості України, і поки він буде собою, Європа від нас нікуди не дінеться.
Різноманітні ферхойгенізми залишатимуть у прихильників не-геттоїзованої Європи стійкий присмак залізної завіси, страху, слабацтва і боягузтва. Але й сам Львів повинен давати для цього достатньо причин - у першу чергу своїм культурним життям і громадянською поведінкою.
...Два роки тому я кілька днів гостював у сім'ї данського професора-фахівця з глобального потепління у Копенгагені. Відчуття було - майже як у Львові: район Остербро - це чотириповерхові цегляні будинки початку 20-го століття, вулички, криті бруківкою, лямпи, підвішені над проїжджою частиною на дротах, каштани і липи, тиша і дощ...
Увечері господарі вирішили показати мені останню на той час новинку - програму „Google Earth", віртуальну супутникову карту світу. Спочатку ми досить швидко знайшли Київ, Оболонь, будинок і під'їзд, у якому в той час я знімав квартиру. Потім в пошуку ми набрали слово „Lviv". Після нетривалого кручення глобусиком, гугль зупинився і підписав знахідку її латинським ім'ям. Львів виявився в Антарктиді. Господарі дружньо захихикали.
Я розсердився. Я знайшов в Інтернеті людську карту Європи і показав їм Львів. Виявляється, наше місто - майже одноліток Копенгагена: данській столиці було даровано права міста в 1254 році, в 1450-х тут проживало близько 5 тисяч чоловік, що співмірно з Львовом того часу. І тут „Остапа понесло". Я розказував їм про Львів середньовічний, про труну, що ночами кружляє підвалами Ратуші, про годинник на бернардинській вежі, що спішить на 5 хвилин, про львівських венеційських левів...
Почавши розповідь про ренесанс Львова в австро-угорські часи, про повстання 1848 року, я помітив, що у господарів злипаються очі - надворі була глуха ніч, а можна ж було стільки всього розповісти...
Так от, у ці моменти я відчув, що розповідаю копенгагенцям майже про їхнє місто. Вони постійно знаходили аналогії власній історії - виникло відчуття належності до спільного простору, простору європейського міста з глибоким і по суті спільним корінням.
Словом, латентної європейськості у Львова - достатньо.
Але чим може бути Львів для Європи в даний момент, якщо Європа майже нічого не знає про нього? Гуглмапс сьогодні уже знає Львів, і навіть показує Сихів у деталях. Проте, наприклад, Yahoo!Travel, популярний світовий сервіс подорожей, видасть вам тільки трохи скупої інформації про місто під назвою „Лвов".
„Львів" поки не знайдено...
Фото з сайту www.eastbridge.de