Незважаючи на багато життєвих труднощів і пригод, Йосиф Папірник дожив до 100. І нині він святкує свій ювілей.
Його хата не далеко в горах, але до цивілізації теж не близько. Він народився незадовго до Першої світової, а вже в 39-му році тримав гвинтівку і захищав спершу сусідню Польщу, а потім і радянську владу.
Двічі був полонений. Пережив голод. Важко працював, палив цигарки і не відмовляв собі у чарці.
Майже у центрі села обабіч церкви стоїть невелика чепурна хатина. Рівно 100 років тому тут народився пан Йосиф. Одне століття - 2 війни, 2 полони, голод, злидні і тисячі неймоврніих історій, які ще досі дід Юзик тримає в своїй голові.
Секрету вічного життя не має. Особливих приписів не дотримується. Каже, що замолоду курив, доки лікар категорично не заборонив.
Та понад усе любить смачно попоїсти.
Пані Зоя у цю хату прийшла за невістку з далекого Казахстану. Розповідає, що була вражена добротою сім'ї, за все життя ані лихого слова не почула від свекра.
Невістці дід Юзик співає польських пісень і оповідає комічні історії.
У Брахові дід Йосиф - перший довгожитель.
Звідки таке здоров'я і наснага до життя син Марко не знає.
Єдине, що пам'ятаєчоловік: батько завжди працював не покладаючи рук. І це був найкращий спорт!
Дідусь дуже любить цукерки і, як справжній галичанин, щоранку п'є каву. Але найбільше чекає цієї суботи. Тоді до нього приїдуть гості. Дідусь обіцяє, що гулятимуть на славу.
У діда Йосифа 11 онуків - найстаршому вже скоро буде 50. І 12 правнуків. Найменший Ромчик на світ з'явився місяць тому.