«Стратегія теплого океану» Олексія Арестовича – це план дій, спрямований на зміну системи, що існує в Україні. В її основі – тільки мирні акції та дії. Стратегія отримала чимало прихильників серед учасників Євромайдану. Під час лекції в УКУ 28 грудня Олексій Арестович розповів, що чекає Україну в майбутньому, чому зміниться система, а також у що слід вірити, аби стратегія працювала.
- Я належу до експертної групи, яка займається конструкцією майбутнього і спробами опису тенденцій. Я спілкуюся з різними людьми: від шаманів Байкалу до людей з Індії, Китаю, ісламського середовища, католиками. І всі вони кажуть про одне: XXI століття – це час Людини з великої літери. Якщо раніше ми молилися богам технології та богам грошей, то тепер середовище змінюється і акценти зміщуються на людину, способи самоорганізації. Метафора така: ми стоїмо на гігантському переломі часів. Деякі спеціалісти кажуть,що такі зміни бувають раз в триста років, інші – раз в сімсот років, ще деякі – раз в тисячу років, а дехто каже, що це чи не друга неолітична революція. Але як би не оцінювали цю ситуацію, для всіх зрозуміло, що це – фазова криза і Україна стала тією територією, де Бог торкнувся пальцем і сказав, що буде тут.
- Те, чого не розуміють люди – це те, що система – це павуки в банці, які один одного ненавидять. На цьому треба грати. Тому вони (представники системи) не виступають єдиним фронтом, а ми, як суспільство, не є їхньою мішенню. Якщо звідти вибити хоча б одну спицю, все відразу посиплеться. Коли ця спиця буде вибита? Називають різні терміни: від лютого до березня. Росіяни, які дещо знають, кажуть, що в Кремлі у березні планується соціальна зміна. Щось а ля Майдан, але планує Кремль, та вже зараз люди кажуть, що Кремль чи прокремлівські сили вирішили використати практику кольорових революцій на свою користь. В той же час розумні люди вважають, що в них це вийде з-під контролю. Чи можемо ми про це знати і говорити? Ми живемо в час, коли все моментально стає відомо. В нас є правило інформації з трьох джерел.
- "Стратегія теплого океану" працює тоді, коли ви вірите, що в людині добра більше, ніж зла. На це мені кажуть: Олексію, ви не знаєте життя? А звідки мені знати? Я служив у воєнній розвідці, був на трьох війнах, працюю з онкохворими. І я після цього зробив висновок, що добра в людині більше, ніж зла.
- Арістотель писав у «Політиці», що предметом політики є спільне благо в полісі. Ось поки питання про спільне благо не поставлене – немає політики. Тому 22 роки в нас не було політики, а лише боротьба основних груп за суспільні фонди – заводи. Але ніхто з тих, хто називає себе політиком, ще не ставив питання про спільне благо. Це спільне благо має бути одним для Львова і Донецька, для Києва і Сімферополя, для протестуючих і «Беркуту».
- Між Росією та Україною є договір, що наші спеціалісти обслуговують третину їхніх ракет до 2018 року. А ми кажемо, що у нас немає аргументів проти Росії і нема, чим торгуватися на газових перемовинах… А що тут торгуватися? Завтра наші спеціалісти не виїжджають, а ті, що є, відізвані. Якщо ми відмовляємося обслуговувати їхні ракети, Росія буде під загрозою десь 80 Чорнобилів одночасно. То якою була б ціна на газ, якби люди могли торгуватися? І хотіли торгуватися, а не красти собі до кишені?
- З ким ми маємо справу у Донецьку чи Луганську? На що опираються культурні коди? На міф про велику перемогу, а по-друге – на міф про велику радянську культуру. І там живуть небідні люди, які можуть щороку їздити до Флоренції, Венеції, але вони вважають церкву в Кижах – вищим творінням. Люди дивляться на Міланський собор і думають, що ось це гірше, ніж… Звичайно, радянська культура дала багато, навіть Папа Іван Павло ІІ назвав радянські мультики найгуманнішими... Але що вивчали у радянській школі? Достоєвського, Пушкіна, Толстого. Вони (жителі Східної України) не можуть цитувати Достоєвського, але кажуть, що це наша культура, а от у вас Австро-Угорський генштаб придумав український народ. В чому головна ставка Антимайдану? Це озвіріла публіка, яка отримує копійки. Вони приїхали до Києва, а тут бутіки, дорогі машини. І у них є відчуття, що на Майдані – карнавал, який вони оплачують. Головне, що налаштовує Схід і Південь проти Заходу і Центру – це класова боротьба. Протиставляються «зажравшийся Львов, сильно культурный, изнеженный» і прості роботяги. Ось це і треба змінювати у їхніх головах.
- Позавчора мої знайомі розмовляли з солдатами внутрішніх військ, які охороняли Кабмін. Вони смертельно змучені. Госпіталь МВС переповнений. Коли в Києві був мороз, їх навіть в туалет не відпускали. Їх закрили в Кабміні на 5 днів і навіть помитися не давали. Вони осатанілі і озвірілі, своє керівництво ненавидять. А тепер у них повний занепад духу. Вони нічого не розуміють. Головна риса системи – нелюдяність. Вони не шкодують виконавців. На «Беркут» завели 4 справи. Це не афішують, щоб їх сильно не засмучувати. Мені про це «Беркут» розповів. Система здає своїх, не вважає їх за своїх. Система тримається на останніх соплях, бо вона – нелюдяна.
- Слабкість системи у трьох речах. По-перше, нелюдяність. І справа не в тому, що Льовочкіну начхати на простого солдата, а в тому, що Льовочкіну начхати на Клюєва. Вони один одного ненавидять, вони нелюдяні один до одного. І третє – їхня слабка ланка – дрібні чиновники. Дуже скоро в Києві на Майдані станеться те, що ось ці рядові солдати, які будуть змучені до останнього, кинуть щити і скажуть: все. Система посиплеться на рядових виконавцях.
- Де зараз Партія регіонів? На островах. Президенту треба прийняти бюджет, а він не може зібрати кворум. Кого він не може зібрати – «Свободу»? «Свобода» вся там, готова голосувати. Він своїх регіоналів зібрати не може, вони порозбігалися всі. Проблема в тому, що єдності немає ніде.
- Система прогнила. Тотальна ненависть. СБУ терпіти не може прокуратуру, прокуратура – податкову. Начальство ненавидять по горизонталі і вертикалі. Ця система тримається тільки на тому, що ми в неї інвестуємо і, що ми не знаємо істинної системи.
Довідка:
Олексій Арестович – у минулому кадровий офіцер Збройних сил України, капітан запасу. Актор, психолог. 38 років, одружений, виховує двох доньок. Автор «Стратегії теплого океану».
Записала Ірина Пакош