Єлизавета все своє життя живе без мами та батька. Однак, не зневірюється. Має веселу вдачу, піднімає собі настрій співом і вірить — скоро все налагодиться.
Дівчина обожнює малювати, а ще танцювати, співати і брати участь у різноманітних конкурсах. За що і має грамоти, бо активна. Однак, найвагоміша мета Єлизавети, до якої дитина тільки йде — в іншому.
«Я хочу бути в сім’ї. Там має панувати любов, має бути взаєморозуміння між батьками і дітьми. Батьки мають любити свою дитину, завжди їй допомагати. Якщо щось сталося, то батьки мають не кричати на неї, а підтримувати», — говорить Єлизаветта.
Своїх рідних батьків, які дали їй життя, дівчинка не знає — ніколи їх не бачила, принаймні не пам’ятає.