1904-го розпочалася російсько-японська війна. Здавалося б, подія від нас дуже далека, але Європа уважно стежила за війною. І мала рацію. Прийнята у японській армії солдатська дієта не зашкодила їм гідно воювати, - Росія терпіла поразку за поразкою.
А ми у Львові продовжували будувати Ельжбєту та готувалися до відкриття пам'ятника А. Міцкевичу, яке відбулося восени. Кількість прискіпливої уваги газетярів до цієї події в "дзеях нашего мяста" мимоволі викликала у мене іронію, хоча твір монументального мистецтва ми одержали гордий.
Зрештою, простежується закономірність - якщо громада демонструє непідробну зацікавленість у проектуванні та створенні монумента - він виходить непоганим, як ми могли переконатися самі на прикладі пам'ятника Т. Шевченкові. А якщо все всім, перепрошую, по цимбалах, то одержуємо чергового Бандеру, над яким я сильно сміявся тиждень тому, коли побачив свіжоприліплений до пілонів золотий тризуб.
Заможні львів'яни та львів'янки мастили себе таємничою горілкою, гарна реклама якої переходила від газети до газети. Патріотично налаштовані польки замість капелюшків натягували на голівки конфедератки, з чого сміялися батяри та звичайні городяни, а нечемні афро-американські шваби знущалися у потягах із ксьондзів.
Знову читав газету "Kurjer Lwowski". Вже кілька тижнів обираю саме її, бо інші львівські газети настільки великі, що я не в стані їх навіть переглянути - не встигаю.
1 січня
Біля порогу історії
Ще до того, як старий рік, той, що опівночі став перед судом вічності, на межі океану завмерлих справ і вчинків людських, перед тим, як цей рік тисяча дев'ятсот третій зникне в історії, мусимо видати йому оцінку і в нинішню хвилину.
Цілий світ вітав його з такою самою надією, як і кожний новий рік, який починається в череді часів. Людство сподівалося по ньому, якщо не докорінних змін до кращого, то, принаймні, певного, хоч би і незначного наближення до ідеалів правди і справедливості.
І ми чекали. Від кожного нового року, нового десятиріччя, нової сотні років цього наближення до ідеалів. І навіть начебто наближалися. Але ну дуже вже повільно.
А зараз я вже і не чекаю. Набридло.
11 січня
Залізничні порядки в Галичині
Одержуємо скарги на то, що на галицьких залізницях вагони недостатньо опалюються. Один з відомих львівських лікарів, який в неділю виїхав у Броди до хворого, скаржився, що у вагоні змерз. Отже, варто обігрівати вагони належним чином, а водночас і розміщати у вагонах термометри, щоб громадськість могла самостійно контролювати, чи персонал виконує свої обов'язки належним чином.
Розчулився. Ну, не заплакав, але був зворушений. І лікаря шкода, і уявив собі, як пор'ядний старший пан приглядається до того термометра і робить батьківське зауваження персоналу. А той відразу за шуфлю - і мерщій вугілля докидати.
Бо пор'ядок мусить бути!
3 лютого
Росія і Японія
В розмові з редактором "Вінер Алльгемайне Цайтунг" неназваний австрійський дипломат дуже песимістично висловився щодо стану справ у Східній Азії. На його думку вибух війни навряд чи вдасться стримати. Головна вина лежить на Англії, яка у власних інтересах підштовхує Японію до війни, щоби тоді, коли Росія буде зайнята війною, реалізувати свої далекосяжні плани щодо Тибету, Конго і Перської Затоки.
Ці англійці, вони є страшно підступні. Я давно знав. Бачте, вони вже тоді щось у цій затоці планували.
8 лютого
Оголошення російсько-японської війни!
Вчора пополудню, а також сьогодні вночі надійшли з Петербургу і Токіо телеграми, які вказують на те, що - хоча нема ще повідомлень про перші неприятельські постріли - з формальної точки зору війна вже почалася, оскільки посли Японії та Росії за наказом своїх урядів вже залишили Петербург та, відповідно, Токіо.
16 лютого
Цісар прийняв присягу від новопризначених таємних радників
Прізвищ радників не названо. Бо ж таємні!
21 лютого
Торгівля живим товаром
Перемишль. Майже чотири тижні тривав процес віденського суду над торговкою живим товаром. Під час попереднього слідства та судового розгляду справ стало явним, що гендлярка вишукувала свій товар в Галичині, а відправляла до Туреччини або Аргентини....
Далі була велика стаття. Нічого не змінилося за сто років. Як було тоді, так є і зараз. Технологія та сама.
9 березня
Про події у Львівському університеті
Розгляд справи проти руських студентів щодо діючої образи ректора університету проф. д-ра Фіалка відбудеться в повітовому суді, секція ІІІ, відділ IV, в понеділок 24 числа поточного місяця о 9 год. ранку.
Будні. Рутина. Дрібним шрифтом в рубриці "У Львові".
12 березня
Панам і пані, які люблять спорт дуже наполегливо рекомендуємо, аби після кінної поїздки, зайняття гімнастикою або фехтуванням обов'язково натирали тіло французькою горілкою Бразая.
Французька горілка Бразая зміцнює мускули, робить шкіру еластичною та блискавично усуває будь-які відчуття втоми.
За тиждень прочитав в іншому номері рекламу на цілий газетний підвал під інтригуючою назвою "Таємниця будуару": якщо жінки передчасно старіють та втрачають форми - це їхня власна провина. Горілку Бразая треба втирати - і тіло буде виглядати молодим і свіжим аж до старості.
На рисунку дві сецесійні гарні пані обмінюються досвідом втирання горілки. Попереджую - адреса торгового закладу, який торгує горілкою Бразая, мені невідома. Після прогулянки верхи або фехтування можна спробувати натертися звичайною "Славою", попередньо спитавши у чоловіка, чи любить він сюрпризи.
6 квітня
Хроніка
Музей ім. Дзедушицьких
Володимир граф Дзедушицький призначив з прибутків маєтку 24.000 корон щорічно в якості дотації для природознавчого музею ім. Дзедушицьких, з умовою, що спосіб витрачання цих грошей буде вирішуватися керівництвом музею з наступним щорічним оголошенням звіту і його друкованою публікацією.
Цікаво, чи це наш природознавчий на Театральній, чи якийсь інший. Уточню.
Вже уточнив. Саме він. Не знав. Хоча соромно - львів'янам належиться знати історію власного міста.
9 квітня
Опікування уряду над руським селянином
Кілька днів тому поліцейська дільниця в Освенцимі повинна була завернути з дороги тисячу і ще кілька сот руських селян з східної Галичини, які мали намір їхати до Німеччини на заробітки, не маючи поняття, чи взагалі дістануть там роботу. Оскільки подібні факти не є поодинокими, галицьке намісництво постановило дослідити справу попиту на робочу силу на місцях в Німеччині.
Думка мені сподобалася. Зручно. Коли ми вже станемо Європою, наша обласна Рада зможе запросто звертатися безпосередньо до німців, і вони нас повідомлятимуть, скільки місць є для наших безробітних. Клас!
17 квітня
Війна
Смерть Верещагіна
Петербург. Вже не підлягає сумніву, що на борту броненосця "Петропавловськ" загинув також Верещагін, один з найвідоміших сучасних російських художників. Його картини, на яких були представлені всі загрози війни, були найкращою пропагандою для Ліги миру та сприяли його величезній славі.
Напевно, зараз це прізвище мало що говорить львів'янам, але був такий. Достатньо відомий у Росії. Слова "загинув також", напевно, означали ще одночасну загибель відомого російського адмірала Макарова, хоча у цій замітці про нього не згадували.
24 квітня
Харчування японського солдата
Одним з найважливіших продуктів харчування японського солдата сьогодні є квасоля спеціального виду (phaseolus radiatus). Раніше японська армія харчувалася майже виключно рисом, що стало наслідком хвороби "бері-бері", якою хворіють виключно японці, що проявлялась у тремтінні ніг, обезвладненні нижньої половини тіла, а в подальшому розвитку симптомами, подібними до прокази. Досліджуючи цю хворобу, японські лікарі дійшли до висновку, що причиною є надмірне уживання рису і запропонували урізноманітнення харчування війська за рахунок квасолі. Результати були чудові - якщо у 1884 році хворіло 40% солдат, то зараз кількість хворих впала до 0,8%.
Розмаїття і вишуканість харчування японських вояків вражає, що, зрештою, не зашкодило їм виграти цю війну. Хоча до поразки Росії ще далеко.
29 квітня
Шпарагівку велику, щоденно свіжу, білу і солодку, 5 кг за 4 кор.
Червоне вино солодке, для хворих, малокровних та старших осіб 4 літра за 5 кор., надсилає (не рахуючи коштів пересилки) Йохан Суттнер з Гьорца на Узбережжі.
10 травня
Пам'ятник Міцкевичу у Львові
Після двохрічної перерви зібрався вчора комітет у розширеному складі на своє засідання у залі ратуші. Ми дізналися, що відкриття пам'ятника відбудеться вже за кілька місяців. Відливку пам'ятника виконає відома чеська фірма Сербка за 29.000 корон. Риштування віддані вчора панам Сосновському і Захаревичу за 2.000 корон. Вартість пам'ятника складає 176.000 корон, і бракує ще тільки 16.000 корон для покриття всіх видатків. Сподіваємось, що ця сума буде зібрана у найкоротшому часі. Пропонувалися різні проекти з метою покриття суми. А на разі хочемо заохотити громаду зібратися цілим тлумом (В оригиналі - "тлумнє") на концерті "Лютні", у п'ятницю 13 числа біжучого місяця, весь прибуток від якого піде на пам'ятник.
19 травня
Незрілі балачки
Одержуємо з міста наступні зауваження:
З приходом весни почали польські дівчата і жінки у Львові уживати замість модних капелюшків конфедератки. Нажаль, цей гарний звичай вже відходить, а причиною цього є незрілість і глупота вуличних балачок. Навіть ніби інтелігентні люди вважали за можливе зачіпати жінок, які носили конфедератки, зауваженнями непристійними, іноді некультурними, ця балаканина просто переслідувала цих жінок в брутальний спосіб. Як наслідок, конфедератка на голові перетворилася на правдивий терновий вінець настільки, що одна з директрис жіночих шкіл мусила попросту заборонити своїм ученицям ношення цього патріотичного строю, щоби оберегти їх від вислуховування непристійних наспівів на цю тему від вуличників.
Спробував би хто-небудь насміхатися над нашим патріотичним одягом! Нехай тільки спробує! От нехай!
20 травня
Хроніка
Електричний трамвай до виставочної площі
На засіданні міської ради розглянуто питання про відновлення давнього відрізку лінії електричного трамваю до післявиставкової брами. Відновлення та утримання коштували би 29.660 кор., а прогнозований прибуток 7.440 кор. Тобто лінія приносила би щороку 22.000 збитків. Питання відклали на потім.
Тобто до Стрийського парку вже трамвай ходив, мова йшла про останню зупинку нагорі. Вагончик і цей відрізок "десятки" ще позначений на трамвайних картах Львова 1969 року, але зникає у 1972 році. Пам'ятаю цей маршрут.
Руський музичний інститут
Відділ руських співочих товариств у Львові з п. Вахняніним на чолі звернувся до намісництва з проханням про концесію на "Вищий музичний інститут" на зразок галицької музичної консерваторії. Магістрат, безумовно, погодився на виділення концесії.
Не зовсім зрозумів, чому зверталися до намісництва, а дозвіл давав магістрат, але це таке... Важливий результат.
4 червня
З судової палати
Образа релігії
18-річний учень гімназії в Тернополі Володимир Чуловський, який прочитав книгу Дарвіна про походження людини, намагався і інших переконати у слушності висновків вченого. Перебуваючи в приватному будинку Петра Кузньова висловив Чуловський в розмові, що Бога нема, що Богом є вся природа, що Христос був не Богом а тільки пророком, що релігія є людською вигадкою для утримування громадського порядку, що недотримання посту не є гріхом, оскільки, якщо немає Бога, то і гріха немає, що сповідь існує для того, щоби священики з амвона розповідали про виявлені гріхи, що люди моляться тільки про людські очі.
Півтора місяці ув'язнення. Щоби не був таким мудрим.
11 червня
Що сталося зі стелами бернардинськими
За звичкою пішов до костелу Бернардинів оглянути витвори художнього різьбярства Львова пізньоренесансної доби. Але за вівтарем нема ані сліду старовинних стел, цієї гордості художнього Львова. Отці бернардини вирішили виготовити нові стели замість старих, ретельно скопіювавші старі та використавши окремі давні дубові частини.
Решта поламана та розбита світиться різноманітними частинами кістяка у внутрішньомонастирському коридорі. Ці залишки промовисто звинувачують все голе варварство сучасних людей щодо давніх пам'яток.
А Манкурт нещодавно випадково оглядав фонди дерев'яної скульптури у Національному музеї і тішився, як дитина. Ідеальний порядок (обліковий і просто так), немає жодних слідів шашеля та інших шкідливих тварючок, температура належна, вологість у нормі, всі прилади працюють і реально стежать, ви знаєте - скромно, але не соромно показати ні німцям, ні американцям, ні росіянам, ані будь-кому.
Не все так зле у нашому королівстві. Тішився.
5 липня
Колона Міцкевича
У минулу суботу завершене встановлення перших гранітних плит. Ці величезні блоки будуть скріплені бронзовими клямрами, а пусті місця чотирикутника заповнені бетоном, на якому потім будуть ставити вищі блоки.
10 липня
Страйк в Бориславі
Вночі прибуло до Борислава військо - батальон 10 пп (піхотного полку), який розквартирували в народній школі. Шинки позакривані. Страйк загальний. Пораховано, що страйкує більше 6.000 людей. Спробували запустити помпи, але страйкуючі зашкодили це зробити. Роботодавці прийняли майже всі умови робітників, за винятком восьмигодинного робочого дня - головної вимоги страйкуючих. У воскових шахтах робота продовжується, страйк панує тільки у видобутку нафти.
29 липня
Вбивство Плеве
Петербург. В міністра внутрішніх справ Росії Плеве, який з метою від'їзду з міста приїхав на вокзал, кинули бомбу, яка поклала його трупом на місці.
Плеве разом з Победоносцевим був виразником найбільшого тиску реакції і деспотизму.
7 серпня
Відкриття пам'ятника Міцкевичу у Львові з огляду на молодь, яка з'їжджається до університету і політехніки тільки до 15 жовтня, відбудеться тільки в другий половині жовтня. А з огляду на шкільну молодь з середніх шкіл було би добре, щоби відкриття відбулося у неділю. В такому випадку урочистість могла би відбутися 16 або 23 числа жовтня.
16 серпня
Реклама
Спогади революціонера
КРАПОТКІНА
З передмовою Єжи Брандеса
Збуджують велике зацікавлення, зокрема, тому що загальна увага звернена на недавні
РЕВОЛЮЦІЙНІ СПИСКИ РОСІЇ
Книжка заборонена цензурою в Росії, великий том на 548 стор. - 7 корон.
Відомі спогади. Незрозуміло, чому КрАпоткіна, якщо він був КрОпоткін, але це дрібниці. Для нашого читача цікавішим може бути факт, що найбільш знаменитий анархіст був внуком героя війни 1812 року генерала Миколи Сулими, само собою - українця. Я завжди підозрював, що засновник анархії просто зобов'язаний мати щось спільне з Україною.
5 вересня
Руські свята в податкових управліннях (Так і хочеться написати - "офісах". Класно би звучало - руські свята українців у польських австро-угорських офісах. Чистий Львів! - Манкурт).
Президія крайової дирекції скарбу у Львові на підставі рескрипту міністерства скарбу повідомило цими днями, що визнає день Божого Різдва згідно обряду гр.-кат., тобто день 25 грудня відповідно до юліанського календаря, тобто день 7 січня згідно з грегоріанським календарем за святковий день в податкових управліннях, які знаходяться в підпорядкуванні львівського округу вищого суду краю. Ці установи в день Божого Різдва згідно з гр.-кат. обрядом не працюють, співробітники будуть звільнені в цей день від роботи.
Стиль трохи канцелярський, але сенс можна зрозуміти.
18 вересня
Швабська безчельність
Кс. др. Галант повідомив поліцію про наступний обурливий факт: коли кс. їхав в особовому потягу з Перемишля до Львова, опинився в купе разом з трьома чоловіками, які розмовляли по-німецькі. В часі проїзду ці пасажири, серед яких був мурин, почали поводити себе в провокаційний спосіб до кс. Галанта, але достойний каплан не відгукався. Очевидно, безчельних швабів роздражнило, що ксьондз не відгукався до них, тому почали його зачіпати голосно, а один з нападників обізвався "Die verfluchten Polaken".
Ці швабиска приїхали до Львова і повинні працювати у п. Дінстля, де вже нещодавно була спровокована пруськими "длавідудами" польська публічність в такий спосіб, що аж поліцейський комісар втручався.
Нема слів! Особливо мене обурив безчельний швабиско-мурин. Певно, то саме він сказав достойному каплану "клятий поляк" - "Die verfluchten Polaken".
4 жовтня
Самогубство в шинку
Вчора перед полуднем у шинку при вул.. Зіблікевича, 45 (І. Франка - Манкурт) позбавив себе життя пострілом у скроню Міхал Слівіньський, пекар. У приміщенні шинку не було нікого. Слівіньський випив горілки, закусив сардинками, попив пива з ромом, нарешті, коли офіціант відійшов, взявши з нього гроші, вистрелив до себе. Залишив два листи: до пана Нахера та до Марії Б. На конверті листа до Б. написав олівчиком віршик до Б.: "Не кохай мене, то надаремно, я бідний хлопчина, що тобі прийде зі мною...".
Слівіньський був одним з керівників робітників пекарень, зокрема, під час їхнього останнього страйку.
Прізвище нещасного пана Слівіньського в російській літературі було Желтков. "Гранатовий браслет" Купріна.... Ну, був колись такий твір. Не гранатОвий, а гранАтовий...
11 жовтня
Література і мистецтво
Репертуар міського театру
Сьогодні вперше (новина) "Генеральний Консул", оперета на три акти. Музика Генріка Рейнхардта (композитора "Солодкої дівчини").
Серію поштових листівок, підготовлених власним коштом до свят Божого Різдва, видала згідно рисунків Рибковського антикварня Грунда.
17 жовтня
Війна
Поразка Росії
Нарахував 17 повідомлень на одній сторінці газети. Різного розміру, з різних міст світу, але всі на одну тему - велика Росія програвала війну маленькій Японії. Була занадто відстала.
20 жовтня
Відкриття пам'ятника Міцкевичу
Головне управління Товариства Народної Школи в Кракові закликає всі Кола Т.Ш.Н. взяти участь в урочистостях відкриття пам'ятника Міцкевичу у Львові 30 жовтня ц. р. Від цілого Товариства буде покладений один величезний вінок у формі кола, від якого будуть спливати 190 стрічок в національних кольорах і на кожній стрічці буде вміщена назва місцевості та кола Т.Ш.Н. Стрічки будуть нести делегації Головного управління та делегації кіл. Прохання здати по три корони на стрічки.
У Манкурта є старий товариш. Років тридцять тому його вже прийняли до КПРС, але за те, що він необачно висловився напередодні прийому про мрію секретаря партбюро перетворити цей прийом у зразково-показове політичне шоу - на другий день виключили. За "шоу". Ну, бували такі трафунки.
Чомусь згадалося це "зразково-показове політичне шоу".
31 жовтня
Дощ сипав зранку. Часами навіть ставало сіро від густих і тонких смуг роси, але потім знову біліюча ясність падала на блискучі плити тротуарів і дахів, а часами дощ повністю припинявся і падала на все осіння пелена, одноманітна, сумна і сіра.
Тільки вулиці Львова були наповнені буйним і нестримним життям, а середмістя, його головні вулиці віялися червоною та білою хвилями штандартів, корогв та фестонів, тільки цей пляц з колоною В'єшча, заставлений був мачтами, червенів драперією трибун, оточений кольоровим вінком удекорованих будинків і гранітом, стрункий, ніби корона, царював (в оригіналі крульовав - Манкурт) над колонним маєстатом.
Стиль!
Коротше, ви зрозуміли. Шоу вдалося.
А за межами іронії щодо дійства відкриття і пафосу газетярів - Львів одержав один зі своїх найкращих пам'ятників, яким ми і зараз пишаємось.
17 листопада.
Перші постріли на вулицях Варшави
Брутальна атака російської поліції на демонструючих варшавських робітників зворушила цілу Варшаву до глибини душі. Страшні сцени різанини, влаштованої розперезаною солдатнею на вулиці Лешно, факти тяжких поранень беззбройних демонстрантів, знущання над в'язнями, стали відомі всім і не могли залишитися без відповіді.
20 грудня
Технічне Коло "Промислової допомоги" у Львові надіслало нам наступну відозву:
Наближаються Свята! Приходимо до звичного часу придбання подарунків та ялинкових прикрас. Громадськість, якій небайдужі економічний та культурний розвиток країни, не може зі шкодою до польської промисловості підтримувати чужі вироби. При купівлі святкових подарунків рекомендуємо виключно вироби своїх. Нехай польські діти вчаться цінувати ці подарунки тим більше, що вони створені в майстернях наших робітників. Німецькі вироби нехай поступляться перед речами вітчизняними. Змусимо купців, щоби тримали на складах гарні яворівські іграшки з дерева, вироби Гертлера з бляхи, вироби з краю хімічні, шкіряні, прикраси паперові, тощо.
Все життя знав про гарні яворівські іграшки з дерева, але наші, українські. Отже, були і польські.
Ну, век живи, век учись....:)
Манкурт
Від читача Andrij: "Нью-Йорк Таймс" згадувала Львів 1904 року у таких замітках:
6 березня
Австрійський уряд готується до повстання в російській Польщі. Поляки Австрії, Росії і Німеччини сподіваються на поразку Росії у війні проти Японії. Австрія підсилила свою військову присутність в Польщі. Австрія і Німеччина, стурбовані своїм власним польським населенням, завірили Росію про свою готовність укріпити російський західний кордон. Польські дезертири російської армії були повернені німцями до Росії.
15 березня
З Лемберга повідомляють, що капітан Леонтьєв з Генерального штабу Російської армії був арештований у Варшаві за продаж таємного списку російських агентів у східній Австро-Угорщині. Леонтьєв був розстріляний.
21 квітня
Польські студенти Лемберга надіслали теплого листа підтримки студентам Токіо з приводу російсько-японської війни, що продовжується.
27 квітня
В результаті пожежі 200 будинків згоріло в селі Бучач, недалеко від Тернополя. 3000 чоловік виявилися бездомними.
4 травня
Преса в Лемберзі повідомляє про антисемітське побоїще в бесарабских Бендерах. 5 євреїв було убито, багато поранено, єврейські магазини пограбовані. Натовп був спровокований чутками що євреї, Америка і Англія були інспіраторами російсько-японської війни в помсту за кишинівський погром. Козаки задавили побоїще за допомогою вогнепальної зброї.
25 травня
Преса в Лемберзі повідомляє про заворушення в казармах російської армії. Гарнізон Києва був вишикуваний, після чого всі євреї і ті, хто умів читати і писати, були відправлені назад до казарм. Інші попрямували до Полтави, Курська і Харкова заспокоювати політичні заворушення в казармах.
9 червня
Отримавши повідомлення про падіння Порт-Артура в російсько-японській війні, польські студенти Лемберга організували радісну антиросійську демонстрацію. Польські студенти попрямували до будівлі російського консульства в Лемберзі і пам'ятників польських національних героїв в Лемберзі, де вони співали патріотичні польські пісні. Поліція розігнала демонстрацію.
10 липня
В результаті страйку нафтовиків Борислава, природні нафтові шахти, які зазвичай контролюються машинами, випускають потоки нафти, яка наповнила вулиці цього міста. У зв'язку з побоюваннями серйозної пожежі, війська були викликані в місто. Нафтовики вимагають 8-годинний робочий день.
26 листопада
430 дезертирів російської армії прибуло до Лемберга. У Лемберзі російські дезертири були посаджені на потяг до Кракова. Потім вони відправляться до Відня, де їх чекатимуть квитки на лайнер до Америки. Практично всі дезертири були без їжі тривалий час. На іншу групу з 400 російських дезертирів чекають у Лемберзі днями. Зусиллями допомоги дезертирам керує Комітет допомоги, що базується в Лемберзі.