Вся радянська дійсність – вічне свято! У 1972-му цілий рік готувалися до 50-річчя СРСР і газета «Вільна Україна» з дня на день подавала відповідні матеріали. А ось про трамвайну катастрофу на Городоцькій випадково побачив декілька куцих рядочків тексту.
Сам її чомусь погано пам'ятаю, в Інтернеті так само нічого не знайшов. Між іншим, там люди загинули, львів'яни.
Ще у 1972 році нам поміняли «гетьмана» і замість П.Ю.Шелеста призначили В.В.Щербицького, у Львові відбулася перша знаменита виставка Л.Медвідя, «Карпати» у вищій лізі билися з московськими командами і часами вигравали, життя тривало.
Не хотілося у передсвяткові дні давати якихось недобрих текстів, але жовчність характеру дається взнаки, на то нема ради, прошу не мати мені того за зле.
Наступний тиждень - святкуємо. Разом з бібліотекою.
4 січня
Позаштатний відділ атеїзму. Біля колиски світорозуміння
Діти - наше майбутнє. Вони будуватимуть комуністичне суспільство і житимуть у ньому. Ідеали, принципи моралі і життя такого суспільства протилежні релігійним. Про це повинні пам'ятати всі, хто стоїть біля колиски світорозуміння дітей.
Ну, так вже і протилежні...
А для чого тоді треба було переписувати Десять Заповідей в Моральний кодекс будівника комунізму?
11 січня
Випадково побачив в нижньому куточку третьої сторінки маленький текстик без заголовку:
Виконком Львівської міської Ради депутатів трудящих висловлює глибоке співчуття рідним і близьким потерпілих при аварії трамваю в м. Львові 10 січня 1972 року.
Для розслідування причин аварії, вжиття заходів по посиленню безпеки руху міського транспорту та надання допомоги сім'ям потерпілих створена спеціальна комісія.
Про трамвайну катастрофу 1947 року на Коперніка львівські газети взагалі нічого не писали. Через 25 років видусили через силу десять рядків. Якщо я не помиляюся, це тоді, коли трамвай врізався в трамвайну зупинку на Городоцькій і побив багато людей.
23 січня
Велика стаття «Дещо про «німі твори» і галасливих коментаторів»
Матеріал присвячений виставці українських графіків в Нью-Йорку, викриває підступних американців і українських буржуазних націоналістів. Під статтею підписи одинадцяти львівських художників - з найбільш відомих. Прізвищ не називаю, бо знав колись декого з них, а деяких і нині знаю, і погано уявляю, хто би з них міг написати подібний текст.
Підозрюю, що ніхто. У достовірності підписів сумнівів нема, але це така справа...
2 лютого
Майстри «кривопису»
Ще пан Возний знав, що «гречка» пишеться через «е», а у нас...
Критичний матеріал про таблички з назвами львівських вулиць. На фото таблички з назвами «Гричана», «Вечева площа», «Черноморська», «Подгорна».
Зараз пишемо правильно, Богу дякувати, але маємо інші проблеми. Ніяк не можемо зупинитися з перейменуванням вулиць і увічненням пам'яті комусь на зло. Враховуючи походження Манкурта, він періодично питає в знайомих:
- За что?
І одержує у відповідь репліку з класичного анекдоту:
- Знав би за що - забив би!
6 лютого
Фото:
Ярослав Стецько, якого ви бачите на фото, працює подрібнювальником збагачувальної фабрики Стебницького калійного комбінату. Він систематично перевиконує змінні завдання.
Фотореалізація таємної мрії і солодких снів бійців ідеологічного фронту.
9 лютого
Торговельно-побутові центри
Серед села Опор за останні роки виріс сучасний торговельно-побутовий центр. Тут є магазини промислових і продовольчих товарів, їдальня, майстерня побутових послуг.
Та що це за центр! Ось мені минулого тижня треба було купити, перепрошую, унітаз, і я вперше потрапив в «Епіцентр» наприкінці Городоцької. Мало не заблукав і не знав, куди запхати монетку, щоби взяти візок. Дикун! Але може ще навчусь, принаймні, надії не втрачаю.
На всякий випадок - за цю рекламу не доплачують ні сайту, ні мені особисто.
5 березня
У Червоноградському палаці культури відбулася зустріч піонерів міста з почесним піонером М.С.Смірновим, який бачив В.І.Леніна, піонером 30-х років В.І.Новіковим, і першою піонервожатою Червонограда О.І.Дядюк.
Причому товариш Новіков цілком міг бачити Сталіна, а перша піонервожата - навіть самого Бандеру!
11 березня
Слово про лауреатів державної премії Української РСР ім. Т.Г.Шевченка.
Балада про безсмертя.
Велика стаття про авторів Монументу Слави Радянській армії на Стрийській.
На фото: художник О.Пирожков, скульптори Я.Мотика, Е.Мисько, Д.Крвавич, архітектор М.Вендзилович.
Ще один співавтор, особистий приятель Манкурта, залишився без Шевченківської премії через даний ним колись дозвіл на прибудову до церкви тамбуру, про що я писав в одній з попередніх хронік.
Нема чого, щоби знав гад, як антирелігійну роботу підривати...
7 квітня
Футбольний матч «Карпати» - «Зеніт».
«Карпати» програли 0:1. Звернув увагу на репортажне фото з матчу - трибуни стадіону «Дружба» заповнені повністю, до останнього місця, і ще трохи людей у проходах.
12 квітня
Праця і пісня
У центрі Трускавця розташована дієтична їдальня «Берізка». Відпочиваючі, що харчуються тут, згадують добрим словом своїх других «лікарів» за увагу і доброту. Але наша розповідь по працівників їдальні була б неповною, якби ми не розповіли про дружбу праці і пісні в цьому колективі. Хор виступав з творчими звітами у Києві, Львові, Дрогобичі, Моршині, на Закарпатті.
На фото: виступ на Львівському телебаченні хору дієтичної їдальні «Берізка» з м. Трускавець.
Ніяк не коментую. Просто побачив на фото дванадцять симпатичних дівчат і жіночок на тлі картонних берізок ЛТБ і сподобались. Хороші.
16 квітня
«Карпати» (Львів) - «Спартак» (Москва) - 1:0
30 квітня
До 50-річчя утворення СРСР.
ТОБІ, ВІТЧИЗНО, УДАРНА ПРАЦЯ!
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ - ПІД КОНТРОЛЬ!
Ця шапка друкувалася кожного дня на першій сторінці. Все правильно, як тоді казали, - довіряй, але перевіряй!
21 травня
Указ Президії Верховної Ради СРСР
Про призначення тов. Шелеста П.Ю. заступником Голови Ради Міністрів СРСР.
Була така форма звільнення - шляхом висування на вищу посаду. Чи його висувають, чи звільняють, Петро Юхимович розумів не гірше нас з вами.
26 травня
На Пленумі ЦК Компартії України: «у зв'язку з призначенням тов. П.Ю.Шелеста заступником Голови Ради Міністрів СРСР» він увільнений від обов'язків Першого секретаря ЦК КПУ та одноголосно обраний Володимир Васильович Щербицький.
1918 року народження, інженер-механік, з 1948 року на партійній роботі.
Мені відомо, як багато читачів цього імені терпіти не можуть. М'яко кажучи.
Видатний українець.
14 червня
Продукція фірми «Прогрес» має великий попит. Нещодавно я придбала для чоловіка босоніжки за 8 карбованців 80 копійок. Але випробувати їх так і не вдалося. У правому стирчав цвях майже двосантиметрової довжини. У другому таких цвяхів виявилося шість. А на упаковці красується етикетка - перший сорт. Босоніжки виготовив Куликівський філіал фірми «Прогрес».
Сама винна. Бо всі знають - з Куликова треба брати ковбасу, а не мешти!
28 червня
У Львові сотні й тисячі визначних пам'яток. Але якби їх було й більше, жодна з них не могла б затьмити тутешній музей українського мистецтва. Тут зберігається понад 50 тисяч творів, значна частина яких експонується.
Ну, не така вже і значна - менше 2 відсотків. Зараз не знаю, але, гадаю, творів вдвічі більше, а експонується приблизно стільки відсотків, скільки й раніше.
Як, між нами кажучи, і повинно бути в порядному і багатому музеї. Одним чи двома відсотками обурюються, як правило, журналісти, яким ця цифра голову «затьмарює».
1 липня
Зустріч товаришів Л.Брежнєва, М.Підгорного, О.Косигіна з товаришами Ф.Кастро та К.Родрігесом.
Ото як почав зустрічати у 1959 році ім'я Кастро, так і читаю - що у 1972, що у 2008. Якийсь вічний. Не товариш Фідель, а Дункан Маклауд
2 липня
Новели, писані пензлем
Велика стаття Олени Ріпко про виставку живопису Любомира Медвідя.
Масовість відвідування виставки підтверджує, що Л.Медвідь склав цей іспит. Глядачі обговорюють виставку, аналізують еволюцію манери молодого художника...., щиро схвалюють кращі його твори.
Хто ж зі старших львів'ян не пам'ятає цієї виставки! Всі на ній були. І я був. І не раз. Власне, з першої половини 70-х почав принагідно говорити знайомим, що такому місту, як Львів, необов'язково мати декілька художників. Є один - і за то Богу дякувати.
Як зараз - не знаю, я по виставках не ходжу, хоча маю певні сумніви. Необов'язково у кожному столітті такому місту, як Львів....
9 липня
На промисловій основі.
Дуже компліментарна стаття про дитячий велосипед «Зайка» львівського виробництва.
Ви знаєте, той «Зайка» був не такий вже зовсім поганий. Діточки на ньому ганяли, на експорт ми його відправляли, і то не друзям по соцтабору, а у цілком поважні країни. Може, і не вищий клас, але міг бути. Третій сорт - не брак.
29 липня
Головою Верховної Ради УРСР обрано І.С.Грушецького.
Колишній керівник Львова піднявся до республіканського Олімпу. Отже, тоді не тільки дніпропетровські та донецькі клани працювали, львівський так само мав вагу.
Жарт. Гіркий.
5 серпня
«Підвал» на дві сторінки - «Ленінські принципи утворення багатонаціональної радянської держави».
До речі про ленінські принципи - Манкурт у ті дні влаштовувався на роботу лаборантом в Музей українського мистецтва (Національний музей у Львові), під час вступної бесіди з директором музею Г.Д.Якущенком почув про можливий кар'єрний ріст до екскурсовода і настрашився свого «великорусского» акценту, на що мудрий Георгій Данилович резонно зауважив:
- Директор Музея украинского искусства коммунист Якущенко ленинскую национальную политику понимает правильно, и никто вас преследовать за ваш русский в нашем коллективе не будет. А украинский надо выучить. Быстро и хорошо. Быстро и хорошо!
І додав після паузи вже українською:
- В нас все ж таки осередок національної культури.
Я вивчив. Скоро і, як мене запевняють, непогано. Хоча і зараз вчу.
23 серпня
Згідно розпорядження облвиконкому №574, з 21 серпня цього року встановлені такі ціни на овочі і фрукти за кілограм:
Кольрабі - 0,10, кріп для соління - 0,10, буряк столовий обрізний - 0,10, морква обрізна - 0,10, огірки свіжі - 0,12, баклажани - 0,60, перець солодкий - 0,50...
Нагадую - всі овочі і фрукти були дуже поганими.
А у минулому, 1971-му, їздили ми з роботи автобусом на Волинь за картоплею. Торгувалися. Держава платила 7 копійок за кіло, дядько хотів 11 копійок, наші книготоргівські жіночки пропонували 9. Я подивився на його четверо чи п'ятеро дітей, які босоніж бігали поруч, хоча вже було досить зимно, на ту його хату, як в Тараса Шевченка, кажу - та давайте вже по 11!
Жінки мене мало не забили. Більше участі в торгах не приймав.
3 вересня
Велика стаття академіка О.Опаріна «Ще раз про походження життя на Землі»
Щоб органічні речовини вступили у новий етап еволюції, необхідна тільки їх здатність обумовлювати виникнення фазових відносин в однорідному «первісному бульйоні». Лише на цій основі могли виникнути індивідуальні багатомолекулярні системи, відокремлені від зовнішнього середовища поверхнею розділу, але спроможні діяти з середовищем за типом відкритих систем.
Особисто Манкурт походить саме від цих індивідуальних багатомолекулярних систем, відокремлених від зовнішнього середовища. Коротше, я - безпосередньо від мавп.
7 жовтня
Сатиричні мініатюри
Назва і суть
Міняє назви павільйон:
«Берізка», «Мить», «Ромашка»,
Коли ж по суті є резон
Назвати його «Пляшка»
Її світогляд
Вона кохається в біг-біті,
І твердо впевнена вона,
Що головна проблема в світі -
Її спідниці довжина.
Це, між іншим - з кращого. Регулярні випуски сатирико-гумористичної рубрики під «смішною» назвою «Купелі паприкового Омелі» пропускаю всі. Не переглядаючи. З гумором у радянської львівської преси були відверті проблеми. Все робилося з максимально серйозними пиками. Майже як зараз.
10 жовтня
Розкрадачам - по заслузі
«Не пощастило» шоферу С.Легуну. Він вирішив поживитися сіном у своєму колгоспі. Вночі виїхав у поле, завантажив машину цінним кормом. Та коли взявся за кермо, машина не зрушила з місця, почала буксувати. Так і не зміг вибратися з поля. А згодом трактор прибуксував машину розкрадача до колгоспного правління. Під вагою неспростовних доказів він вимушений був зізнатися у скоєнні злочину.
А екскаваторник Я.Михайлович, закінчивши вантаження зерна для комбікормового заводу, зачерпнув ще один ківш пшениці (220 кг) і спокійно поїхав на екскаваторі додому.
Що значить поганий шофер і мудрий екскаваторник! Я би першого покарав сильніше - за нездалість. А другого взагалі помилував - за кмітливість.
11 жовтня
На Пленумі ЦК Компартії України секретарем ЦК обраний В.Ю.Маланчук
Ще один львів'янин у Києві. Ще одне дуже пам'ятне старшим представниками нашої інтелігенції ім'я. Не коментую.
27 жовтня
Театру ім. Марії Заньковецької - п'ятдесят
Статті В.Максименка «На рівні вимог часу», Ю.Турчина «Заньківчани в кіно» та інші матеріали. Ціла сторінка. Хороша сторінка. Та й для театру часи не з найгірших.
1 листопада
Кінець однієї легенди, або хто такий Симон Візенталь?
Зміст доволі злобної статті не подаю - не цікаво. А молодим читачам нагадаю: Візенталь - знаменитий львів'янин (працював архітектором з 1932 року), під час війни втік з гетто, у 1944 році знову попався фашистам, був відправлений у концтабір Маутхаузен, вижив, після війни заснував спочатку Центр єврейської документації у Відні, у 1977-му - Центр Симона Візенталя в Лос-Анджелесі. Присвятив життя пошуку нацистських злочинців, причетний до викриття і покарання начальника єврейського відділу гестапо Адольфа Ейхмана.
7 листопада
На честь олімпійців
Чималий вклад в успіх радянської команди на ХХ Олімпійських іграх внесли спортсмени Львівщини. Минулої неділі відбулася зустріч львівських олімпійців з членами бюро обкому партії та виконкому обласної Ради депутатів трудящих. Пам'ятні сувеніри одержали Катерина Куришко, Павло Ледньов, Борис Мельник, Василь Станкович, Тетяна Штирьова, Тетяна Прудникова, Павло Андреєв, Йосип Гамський, Роман Нагірний.
Якщо нагадати, що олімпійська збірна була не від України, а від СРСР, то представництво Львова було не таким вже й малим. Серед названих чимало видатних спортсменів.
10 листопада
Помер відомий поет Антон Шмигельский.
Народився у с. Плугові на Золочівщині, під час Першої світової війни виїхав на Схід, учасник Великої Вітчизняної війни, після якої повернувся до Львова.
Вічная пам'ять!
28 листопада
Літературно-мистецька сторінка «Ватра палає»
Вже довший час приглядаюся до цих сторінок - вони виходять, здається, раз на два тижні. В цілому непогані. Ну, ось хоча б на цій:
«Шлях до образу» - велика стаття про актрису Надію Доценко Богдана Завадки, «Роздуми з приводу виставки Владимирських живописців» А.Попова, «Чарівне мистецтво танцю» В.Купленника, «Етапи розвитку поезії» П.Демиденка, ліричний вірш В.Панченка.
Нормально.
1 грудня
Величезна «шапка» - СРСР-УНР: ДРУЖБА НАВІКИ!
Протер очі, бачу дрібнішим шрифтом «Дружні розмови товаришів Л.І.Брежнєва і Я.Кадара». Ага, це про Угорщину, а мені вже здалося, що я трохи перепрацював, втомився....
2 грудня
Шановні покупці!
По 31 грудня Львівська облспоживспілка ПРОВОДИТЬ МІСЯЧНИК пропаганди та розповсюдження друкованих видань, присвячених 50-річчю утворення СРСР. Запрошуємо відвідати книжкові магазини, де широко представлена література про торжество ленінської національної політики, непорушну єдність партії і народу, досягнення радянського народу в економічному, соціально-політичному та культурному житті.
Ви можете собі уявити, щоби народ валом валив за подібною літературою? І я не можу. І не валив. І списували то потім. Напевно, товарознавці книг в облспоживспілці були погані, книготорг таких місячників не проводив.
13 грудня
Краще - одночасно!
За останнє п'ятиріччя на північно-західній околиці Львова виріс новий мікрорайон з красивими багатоповерховими будинками. Але міські і районні радянські органи приділяють, на мою думку, цій околиці менше уваги, ніж треба.
Зверніть увагу - критика на адресу виконкомів, а не райкомів і міськкому партії, та ще й з обережним «на мою думку» - для забезпечення шляхів відходу.
Хоча Манкурт, коли заголовок побачив, взагалі про інше подумав, вже не буду уточнювати, в моєму віці не випадає...
Весь кінець року був присвячений гучному святкуванню 50-річчя утворення СРСР в Москві, Києві і Львові, нічого особливо цікавого. Хіба вже в 20-х числах грудня приїхала з Польщі до Львова на гастролі Анна Герман і співала для львів'ян свої чудові пісні.
До речі, про музику.
Поділюся подробицями «творчої лабораторії», тобто як «Хроніки» пишуться. А пишуться вони на старенькому ноутбуці під звуки музики моєї молодості, яку Манкурт слухає у бібліотеці через навушники. Я навіть знаю, яка саме постійна читачка «Хронік» відразу здогадається, що моїми улюбленими мелодіями є бравурні марші комуністичних бригад. Ні.
Насправді писав 1972-й рік і слухав Елвіса Преслі.
Які класні його «Blue Suede Shoes» і «Tutti Frutti», які класні!
Веселих свят!