2009-й рік – це 20 років від початку системної боротьби за незалежну Україну. Чи не 12 березня минає 20 років від наймасовішої протестної демонстрації на проспекті Свободи у Львові.
Ювілеї бувають різними і святкують їх з різною метою.
2009-й рік - це 20 років від початку системної боротьби за незалежну Україну. Власне того етапу довгої боротьби, котрий увінчався успіхом. Хоча у 1989 році досягнення аж такої радикальної мети більшість учасників цього процесу собі ще не ставили.
Святкувати це 20-річчя засобами якихось тупих конференцій чи «академій» в Оперному немає сенсу. Позаяк добудували ми Україну «до самого краю». До краю провалля не лише економічного, але й морального. Всі проблеми нашої влади - це проблеми моральні, професійних людей у прошарку керівної еліти цілком достатньо.
Пропоную відзначити це 20-річчя написанням спогадів про тодішні події.
Наприклад, чи не 12 березня минає 20 років від наймасовішої протестної демонстрації на проспекті Свободи у Львові. Тоді на вулиці вийшло близько 30 тисяч людей, котрі протестували проти фальсифікації списків кандидатів на вибори до Верховної Ради СРСР, чи як там називався цей перший і останній горбачовський парламент. Здається, партноменклатура цілком безпідставно не внесла до списку кандидатів прізвище Івана Драча. Тоді на проспекті Леніна (тепер - Свободи) ми побачили стрункі шеренги «спецназу», які відтісняли, розсіювали і розганяли людей.
Метою цих спогадів буде по-перше пригадування самим собі обставин тих часів, щоб усвідомити, який неймовірний поступ вдалося здійснити за цей час. І якщо тоді нам вдалося досягнути успіху у майже безнадійній боротьбі, то тим більше варто знову повірити у себе. Адже тепер стоїть набагато простіше завдання - викинути геть нездалу корумповану владу і повернути народові України вплив на ситуацію вже у своїй, незалежній державі.
А по-друге ці спогади будуть мати значення як історична фіксація подій тамтого часу. І не лише для історії, але й для інформування сучасної молоді. Ці молоді люди зможуть повчитися на наших помилках. Власне їм зараз належатиме основна роль у переформатуванні держави. Спогадами і аналізом подій ми зможемо їм показати, де лежать граблі, на які не варто наступати.
1989-1994 - це 5 років проектування, виборювання і становлення сучасної Української держави. 20 років є цілком оптимальним терміном, щоб об'єктивно і критично оцінити пройдений шлях, усвідомити помилки і скоректувати свої подальші дії. Адже ці 20 років у значній мірі були потрачені на виліковування себе від наївних ілюзій та сподівань. І однією з останніх ілюзій була «добра помаранчева влада, виборена на Майдані».
Хтось напише один абзац, хтось подасть детальний опис із відповідними висновками. Із цієї мозаїки суб'єктивних спогадів можна буде відтворити непогану картину подій, повну важливих і вже призабутих деталей.
Якщо ця ідея виявиться цікавою для адміністрації сайту, то можливо варто виділити окрему скриньку для таких дописів?