1 березня у світі відзначають День котів. Як підрахували науковці, їх на планеті – близько півмільярда. Ці тварини віддавна живуть поруч із людьми. Коли ж насправді для мурчиків настає свято і яке воно – котяче щастя – взялися з’ясувати журналісти Головних новин Львова.
Щаслива кішка на ім’я Дич живе у помешканні львівського музиканта Тараса Гаврика. Хоч прихильником котів він себе ніколи і не вважав.
«Все, як у фільмах: падав дощ, нявкав кіт десь незрозуміло звідки – з кущів. А я йшов із дівчиною, вона дуже любила котів. І я дивлюся на дівчину, а вона на мене. І, як у фільмах, так от голову набік: «Тарасе, ну, може, ми заберемо додому». І я якось піддався на провокацію, я вірив, що хтось його від мене забере», – розповів Тарас Гаврик.
Але так ніхто і не забрав тоді від Тараса смугастої знайди. Зате тепер у них – роман на все життя. І для неї він навіть написав пісню.
«Це був мій внутрішній, абсолютно внутрішній злам, тому що за днів три-чотири я взяв і полюбив цього кота. Я абсолютно не розумію. Це так, як полюбити жінку: ти не розумієш, за що ти її любиш, але ти її просто любиш. Так само з котом», – додав Тарас.
На любов сподівається і кожен із пухнастиків, що потрапив до ЛКП «Лев». Через вуличне життя Зося, хоч і втратила хвіст, зате знайшла господиню.
«їй вже пощастило, є одна пані, яка вже забрала в нас одну кицю в особняк і цю дівчинку Зосю вже в четвер-п’ятницю забирає додому. Ось воно – котяче щастя», – каже адміністраторка із прилаштування тварин ЛКП «Лев» Ірина Шевченко.
Саме на таке щастя і чекає двомісячна Мурка, бо дотепер їй щастило мало.
«У ДТП кішечка була травмована: і лапки, і хвостик, і сама вона практично була нерухома. Очко одне втратила повністю, друге – не реагує, але ще може відновитися. Але ця киця дуже мила, дуже ніжна, муркотунка. Хто забере собі її в родину, буде дуже тішитися», – розповіла Ірина Шевченко.
Одна велика родина – у львівському «Cat-кафе». А до того ж і справжній матріархат, бо усі чотирнадцять хвостатих там – дівчата.
«Можна сказати, що вони у нас тут працюють – без вихідних і за їжу. Але однозначно можна сказати також, що вони дуже люблять цю роботу. Найяскравіша тут Клео – вона краде їжу в неймовірних кількостях, хоча за розміром найменша. Також є висловуха Белла, яка обожнює пінку від лате. Вона навіть має таке передчуття, коли ми беремо замовлення у людей, вона прибігає, бо знає, що там буде лате», – поділилася офіціантка кафе Марія Пукало.
Попри усі примхи та незалежну вдачу, коти поруч із людьми – від найдавніших доісторичних часів. Та дотепер самі собі обирають, кого любити. А при цьому нерідко й самі стають схожими на своїх господарів.