«Я хотів би ніколи не робити цей фільм», – сказав на врученні режисер Мстислав Чернов. Це фільм про перші тижні облоги Маріуполя, про сотні тисяч українців, життя яких назавжди змінила Росія. Harper’s Bazaar написали, що «подивитися фільм Чернова – людський обов’язок кожного». Фільм «20 днів у Маріуполі» доступний онлайн на SWEET.TV.
Що варто знати про кінострічку
«20 днів у Маріуполі» створили члени команди Associated Press, які були останніми міжнародними журналістами в оточеному Маріуполі. Вони фільмували та робили фото подій, свідками яких стали. Фільм є найкасовішим документальним проектом: загальні збори в Україні становлять понад 2 млн гривень. Тепер можна подивитися «20 Днів у Маріуполі» онлайн.
«20 днів у Маріуполі» – режисерський дебют воєнного кореспондента (з досвідом у Сирії, Нагірному Карабасі, Лівії, Іраку, Секторі Газа, Афганістані), фотографа, відеографа та письменника Мстислава Чернова. Також до створення картини були залучені фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василиса Степаненко. За роботу в Маріуполі вони отримали Пулітцерівську премію – за екстрену фотозйомку та громадські заслуги як працівники американського медіа Associated Press.
Мстислав Чернов згадує, що коли вони їхали до Маріуполя у відрядження, то мали просто зняти кілька відео для новин. Однак, на початку подій лютого 2022 року вони зрозуміли, що є єдиною командою міжнародних журналістів у місті, тому вирішили залишитись.
«Вже 23 лютого було зрозуміло, що війна близько. Ми не знали, що вона почнеться завтра, але за різними шматочками інформації розуміли, що, найімовірніше, так буде, – розповів «Вікнам» Мстислав Чернов. – І питання було тільки в тому, де ми її зустрінемо. Ми ухвалили рішення зустріти її в Маріуполі всією командою, тому що це місто було стратегічною ціллю Росії протягом багатьох років. Інакше просто не могло бути – Росія у будь-якому разі атакувала б Маріуполь. І ми хотіли бути саме там, щоб все показати світу», – каже Чернов.
Команда працювала в екстрених умовах. Режисер розповів «Радіо Свобода», що команда не могла дозволити собі відсиджуватися у сховищах, навіть розуміючи, що завжди існувала ймовірність не повернутися зі знімання: «Насправді мене мотивували лікарі й поліцейські, які працювали попри все, волонтери, які продовжували допомагати людям і возити воду, військові, які захищали кожний метр, кожне вікно, кожний під’їзд. Тому ніхто з нашої команди не міг собі дозволити відсидітися».
Журналісти мали економити заряд, карти пам’яті були заповнені відео та фото. Їм вдавалося передавати короткі відео та фото в редакцію Associated Press з єдиної точки, де був сигнал, а звідти матеріали розліталися міжнародними ЗМІ. Усього їм вдалося передати 40 хвилин з 30-годинного матеріалу.
Василіса Степаненко в інтерв’ю «Суспільне Культура» згадувала: «…я зрозуміла, що журналістика може буквально рятувати життя людей. Тому що пізніше з’ясувалося, що саме наші фото та відео стали поворотним моментом у переговорах міжнародних партнерів та лідерів різних країн щодо відкриття коридору для виїзду людей з Маріуполя. Дізнатися це для мене було неймовірно важливо. Тисячі людей змогли виїхати та врятуватися завдяки цьому. Люди по всьому світу розуміли, що саме відбувається в Маріуполі».
Команді вдалося відзняти 30 годин відео. У фільм ввійшло лише 95 хвилин із задокументованого. Основний монтаж фільму тривав пів року, потім пів року був постпродакшн. Автори знову і знову переживали те, свідками чого вони були. Навіть не свідками – вони були всередині цих подій. Режисер зізнався, що під час монтажу вони плакали, бо з часом не стає легше, а навпаки.
Мстислав Чернов розповів так про вибір кадрів для фільму: «Ми вибирали найважливіші моменти, які дозволили б помістити глядача в центр подій, щоб глядач відчув, що це значить бути в облозі. Вибір кадрів залежав саме від цього – дати достатньо деталей і контексту. І відверто було дуже важко шукати баланс. Було стільки моментів, які хотілося показати, через що була довга і гаряча дискусія з редакторами й монтажером».
Маріупольці по-різному ставилися до журналістів. Дехто бачив в них надію, дехто просив: «Будь ласка, зніміть мене. Може, мене побачать родичі». Річ у тім, що люди перебували й в інформаційній облозі. І навіть якщо думка декого з маріупольців не збігалася з думкою творців, через фільм вони отримали змогу висловитися.
Після повернення з Маріуполя Мстислав Чернов та команда продовжували працювати: вони знімали Харків – «і це було страшне дежавю». Були на Донбасі, у Херсоні. Зараз важко уявити, яку інформацію мали б іноземні ЗМІ про події в місті Марії, якби ці журналісти не залишились, що було б з тими людьми, які б не виїхали з міста завдяки розголосу подій, що став можливий саме завдяки фото та відео команди. Адже їхня робота дала можливість світові побачити, що насправді відбувається.
Вперше картина побачила світ на «Санденсі» – одному з головних фестивалів незалежного кіно у США. Стрічка здобула Приз глядацьких симпатій.
Українська прем’єра відбулася на фестивалі Docudays UA, де «20 днів у Маріуполі» став Найкращим фільмом Національного конкурсу, а також володарем Призу глядацьких симпатій.
Кінокритики та глядачі сприйняли стрічку позитивно: на сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 100% рейтинг та відзнаку «Сертифікована свіжість», яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями. Рейтинг на платформі IMDb – 8,6 з 10, на Metacritic – 83 бали зі 100 з позначкою Must See. З оцінкою 4,2 з 5 стрічка зайняла найвищу сходинку в рейтингу Letterboxd серед документальних фільмів 2023 року.
Los Angeles Times відзначили, що картина «приковує увагу», The Hollywood Reporter порівняли її з «ударом під дих», а Harper’s Bazaar написали, що «подивитися фільм Чернова – людський обов’язок кожного». Українське видання NV назвало стрічку «світлом проти пітьми в інформаційній битві», а «Лірум» зазначило, що це – «безумовно, журналістський подвиг».
Щоб подивитися фільм «20 днів у Маріуполі» онлайн, слід перейти за посиланням.
Сучасне українське кіно на SWEET.TV
Сучасне українське кіно стає все популярнішим. Світ хоче дізнаватися більше про країну, яка понад 10 років протистоїть Росії. Тому українські стрічки збирають зали в Європі, Америці, інших країнах.
І збирають повні зали в Україні та перед екранами онлайн-кінотеатрів. Національний онлайн-кінотеатр SWEET.TV має велику колекцію сучасного українського кіно. На платформі є документальні стрічки, художні та анімаційні.
Деякі фільми можна подивитися лише на SWEET.TV. Серед останніх ексклюзивів – унікальний іронічний детектив «Ля Палісіада», перше кіно в Україні, яке розкриває тему смертної кари.
Українське кіно на SWEET.TV доступне онлайн і офлайн. Найкращі фільми можна дивитися на телевізорі, смартфоні та комп’ютері без реклами і в Full HD.