Чимало Львова, однак ще більше - звичайної урбаністики. У галереї "Леміш" понад 20 художників презентували свої бачення нашого княжого Львова.
Чим можуть здивувати митці, коли потрібно малювати Львів? Мистецтвознавці вже на пальцях можуть перерахувати те, що з’являється на полотнах.
Традиційний погляд у львівських метрів: Михайла Демця, Бориса Буряка, Петра Сипняка. А от Віктор Жмак здивував: показав Львів крізь призму танго та сальси. А ще підкупив своєю працьовитістю, адже останні полотна домальовував, повернувшись кілька днів тому з міжнародного пленера у Польщі.
Не такий Львів, як ми його звикли бачити, і на полотнах Лесі Рось. У неї - асоціативні відчуття міста в образі вечірньої готики.
Кожен з художників міг виставити до трьох полотен. А от Олена Каменецька-Остапчук принесла лише одне: каже, їй складно підібрати рамку для готового твору.
Першій персональній виставці пані Олени. яку тоді теж присвятила Львову як місту пустелі, місту лісу та місту гір, так і не пощастило "вийти до глядача". Її, як пригадує мисткиня, просто поцупили з майстерні.
Вдивитись в обличчя міста очима митців можна впродовж трьох серпневих тижнів - саме стільки експонуватимуться "Львівські теми".