У широкий прокат вийшов фільм режисерки Олени Дем’яненко «Моя бабуся Фані Каплан». Це картина про Фані Каплан, яку у 1918 році звинуватили у замаху на Леніна. Фані Каплан – один із найвідоміших міфів радянської пропаганди. Проте у фільмі ця історія набуває зовсім іншого забарвлення.
Причина 1. Фільм як деміфологізація
Історія життя Фейги Ройтблат-Каплан дуже заплутана. Попри те, що вона є одним із найвідоміших міфів радянської історії, достометних відомостей про Каплан обмаль. Відомо, що вона народилася в Волинській губернії в родині вчителя єврейської школи. У 1905 році в Одесі вона зустріла Віктора Гарського. Їй було усього 15. Саме він, нібито, надихнув її долучитися до лав анархістів.
Коханці готували замах на київського генерал-губернатора Сухомлинова, привезли саморобну вибухівку до готелю. Бомба несподівано спрацювала прямо там. Гарський утік, а Фані відправили на каторгу. У 1917 році Каплан амністували та відправили до Криму лікувати зір. Там, у санаторії для політкаторжан вона познайомилась із Дмитром Ульяновим, братом Леніна.
Мирослав Слабошпицький та Катерина Молчанова
До 1993 року справа Каплан зберігалась під грифом «Цілком таємно». Після її оприлюднення виявилось, що зі справи вирвано десять сторінок. Найбільше Фані Каплан відома замахом на Леніна у 1918 році. Чи була вона у цьому винна? Фільм не дає прямих відповідей на це запитання. Він є роздумами, припущеннями, де образ та життя Фані Каплан стає не лише центром фільму, а й певною метафорою, втіленням трагічних, абсурдних та потворних реалій жовтневого перевороту.
Причина 2. Фільм як декомунізація
Саме тому режисерка називає свій фільм актом декомунізації. Вона декларує те, що революція руйнує нормальний розвиток країн, руйнує усвідомлення життя, як головну цінність.
«У Лондоні є пам'ятники генералу Хейгу, "бомбардувальнику" Артуру Гаррісу. Я чула, як екскурсовод показав на них і сказав: “Подивіться направо - це пам'ятник ідіоту”. Тож для мене декомунізація, це не зміна пам’ятників та вивісок. Це необхідність змінити свідомість. Межа між радянським і цивілізованим світом полягає у ставленні до особистості. Адже головною цінністю має стати людське життя», - говорить режисерка.
Олексій Девотченко у ролі Леніна
Переосмислення радянських міфів у фільмі відбувається ще і через сміх. Ленін у виконанні Олексія Девотченка і страшний, і жалюгідний. Сцена страти Фані Каплан і жахлива, і гротескна.
Причина 3. «Історія повторюється»
За день до завершення зйомок помер виконавець ролі Леніна російський актор та опозиціонер Олексій Девотченко. Його смерть відбулася за дуже незрозумілих обставин.
Тема тероризму та диктатури, що звучить у фільмі навіть крізь його сильний особистий та драматичний тон відлунює у сьогоденні. Режисерка вважає, що зараз фільм став навіть актуальнішим, ніж тоді, коли вона його задумала.
Зймоки відбувались у Києві та в Одесі
Олена Дем’яненко задумала фільм давно. Проект переміг на пітчінгу Держкіно ще у 2012-му році. Проте гроші надійшли лише наприкінці 2013-го.
Фільм мав зніматися у Санкт-Петербурзі та в Криму. Проте через анексію півострова та війну на Донбасі плани довелося кардинально міняти. Крим вирішили знімати в Одесі, все інше - у Києві.
Причина 4. Актори та режисери
Головну роль заграла молода, але вже відома українська актриса Катерина Молчанова. Її Фані – постать трагічна. Актриса демонструє напрочуд широкий діапозон своїх можливостей та є перекнливою у всіх, найдивовижніших обставинах життя своєї героїні.
Олена Дем’яненко побачила Молчанову у фільмі Нани Джорджадзе «Моя русалка, моя Лореляй». Потім «Катя Молчанова в темних окулярах прийшла на майданчик і я зупинила кастинг», - розповіла режисерка. На пробах партнером Молчанової став режисер Мирослав Слабошпицький, що зіграв роль Дмитра Ульянова.Загалом кастинг фільму є унікальним. У фільмі задіяні 10 українських режисерів театру і кіно. Такого, здається, ще не було.
Владислав Троїцький зіграв батька Фані Каплан
«Коли були затверджені на ролі Катя Молчанова та Мирослав Слабошпицький, вони так високо підняли планку, що треба було знайти когось, хто зміг би її підтримати. Тож я шукала когось, хто зможе працювати в цій манері», - розповіла Олена Дем’яненко.
Тож у фільмі зіграли, окрім Слабошпицького, Роман Ширман, Геннадій Кофман, Влад Троїцький, Вікторія Трофіменко, Ірина Цілик, сестри Артеменко та інші.
Причина 5. Яка могла би бути єдиною
Це добре українське кіно, яке має свій почерк. На жаль, трейлер, зроблений дистриб’юторами йому не відповідає. Разом із гламурним плакатом компанія «Вольга Україна» позиціонує картину як «зворушливу історію кохання» і вводить глядача в оману.
Серед каторжанок можна побачити чимало українських режисерок
Натомість ми маємо складну і каркаломну гру із жанрами та сенсами. Тут є і історія, і драма, і мелодрама, і детектив, і антидетектив. Фільм, що є лише припущенням, а не спробою реконктрукції біографії, тим не менше спирається на цікаві історичні факти, які часом навіть залишаються поза кадром. Але такі ніби-то «дрібниці», як «булгаківська» адреса Каплан, відтворення умов на каторзі, певні герої, може і не прочитуються відразу, проте слугують для того, аби історія вийшла наповненою та багатошаровою. Навіть у самому фіналі сюжет робить карколомний поворот.
Катерина Молчанова володіє широким акторським діапозоном
Фільм є одним із найнесподіваніших українських фільмів останього часу. Крім того він не має ані драматургічних провисань. Він є і достовірним, і метафоричним водночас. Це фільм про який цікаво говорити, про нього цікаво сперечатись. Але найголовнішим є те, що його цікаво дивитись.
І на завершення – фільм має в активі нагороду МКФ в Одесі та перемогу в номінації «найкращий зарубіжний фільм» Міжнародного кінофестивалю Crystal Palace Міжнародний кінофестиваль в Лондоні. Фестиваль в Лондоні – глядацький фестиваль. І це як мінімум вартує того, щоб і на батьківщині стрічки подивитись її на великому екрані.