У свої 92 ветеран УПА Степан Петраш має відмінну пам'ять та гострий розум, досі працює за комп'ютером і нещодавно видав книгу спогадів. Його війна за незалежність не переривалась навіть під час десятилітнього заслання на Воркуті.
Націоналіст у дії ‒ так сам себе називає 92-літній ветеран УПА Степан Петраш з Калуша. Патріотизм передався від батька, воїна Української Галицької Армії. У підпілля потрапив одразу з гімназійної лави. Директором школи був автор пісні «Гуцулка Ксеня» Роман Савицький. А керівником курсу син самого Івана Франка - Тарас.
«Студентом одразу став членом організації Юнацтва ОУН. Це була підпільна організація, німці розстрілювали без суду членів організації, в 43-му німці прилюдно розстріляли 12 студентів торговельної школи», ‒ пригадує ветеран ОУН-УПА Степан Петраш.
За тих часів, каже пан Степан, дівчата навіть й оком би не кинули на юнака, який не хоче йти в повстанці. Із 40 випускників гімназії лише двоє не потрапили в підпілля. Сам Степан став бійцем на псевдо «Данилко». Потрапив до спецбоївки служби безпеки ОУН.
«Служба безпеки була і розвідником, і слідчим, і прокурором, і виконавцем в одному лиці. Треба було вирішувати долю людей, щоби коли вже дійсно людина ворог, то щоб не помилитися», ‒ розповідає ветеран ОУН-УПА Степан Петраш.
Займались розвідкою та контррозвідкою і пропагандою, мали велику налагоджену мережу інформаторів. Ловили сексотів та ворожих агентів. «Ще за німецької окупації в 1944 році був десант скинутий і нам попала група розвідників радянських. Був капітан серед них. Вони на допиті стояли насмерть і їх ліквідували, скільки ми їх не вмовляли, – «За родіну, за Сталіна»!, – пригадує бойову історію ветеран ОУН-УПА Степан Петраш.
До завершення війни повстанці практично повністю контролювали терени Прикарпаття. Радянська влада з'являлась лише вдень, ніч належала УПА. Боротьба для Степана Петраша завершилась у 1945, коли його таки арештували. Далі десять років заслання у промерзлій Воркуті, та навіть там підпілля жило.
«Спочатку та вся банда, блатні, суки, чеченці кожен день хтось когось ріже. Але сила за організацією, 15 тих урок керують цілим бараком. Ми кінець кінців підпільники чи ні. І ми почали творити свої підпільні організації і навели порядок в таборі», ‒ описує табірні будні ветеран.
Степан Петраш ветеран, хоча і сивочолий, та надзвичайно сучасний. Досі активно читає книги, у його бібліотеці понад тисяча томів. Користується інтернетом та нещодавно видав книгу «Була собі пригодонька». А після російської агресії штурмував військкомат, аби піти добровольцем.
«Кажу, хлопці, давайте записуйте. Вони сміються, я кажу: ви не смійтеся, я фізично можу ходити. А там я буду потрібний, я би їм розповів, як ми воювали, а вони перейняли естафету», ‒ цілком серйозно обґрунтовує свою мотивацію ветеран ОУН-УПА Степан Петраш.
Найбільше ветеран полюбляє спілкуватись із дітьми. Часто відвідує школу поряд із домом. А щороку, одягаючи однострій УПА, на свято Покрови Степан Петраш наче знову стає бійцем на псевдо «Данилко», мужнім та молодим, як і в час своєї найголовнішої життєвої пригоди.