Вивчаючи українську мову, важливо не лише знати правила правопису, але й збагачувати й урізноманітнювати своє мовлення. Вчителька української мови та літератури, письменниця, дослідниця літератури Діана Мельникова на сайті «Освіторія» навела приклад девʼяти слів з поезії Лесі Українки, які зараз рідко вживаються. А дарма: вони дуже гарні, милозвучні і питомо українські.
Як зазначає педагогиня, Лариса Косач опанувала дистанційну освіту ще в ХІХ столітті, коли це поняття й не існувало. Вона написала підручник з історії для своєї сестри, знала понад десять мов, займалася перекладами і відточувала свою мовну майстерність все життя. Її поезія багата і яскрава, тож звідти точно можна почерпнути цікаві й непересічні слова для збагачення свого словникового запасу.
Дистанційне навчання стає все актуальнішим для сучасних школярів. Та щоб воно було ще й ефективним, слід обирати школу, яка пропонує гнучкий графік, індивідуальний підхід та новаторські методики. Саме це пропонує найбільша дистанційна школа «Оптіма». Отримайте демодоступ та забезпечте своїй дитині якісну освіту без компромісів.
Українські слова, які варто частіше вживати:
Вчвал – якнайшвидше, галопом; найшвидшим кроком.
Осторога – застереження, попередження, обережність.
Либонь – виражає непевність, сумнів у ймовірності висловлюваного; ніби, нібито; те саме, що мабуть.
Порікувати – жалітися, бідкатися, нарікати.
Невгасимий – той, що не можна погасити; який постійно горить; незгасний; у переносному значенні – який ніколи не послабиться, не зникне; пристрасно відданий якій-небудь справі, ідеї, захопленню тощо.
Пломінь – те саме, що полумʼя.
Невідборонно – невідступно, неминуче.
Обмова – наклеп, неприязні висловлювання про кого-небудь для зневаги, недовіри до людини. Частіше вживається як дієслово «обмовити», але іменник вживається нечасто.
Повік – завжди, постійно, вічно.