Перше, що кидається в очі новоприбулому вболівальнику з України, так це безліч сіті-лайтів у Варшаві із рекламою фіналу Ліги Європи. Центр буквально всіяний маленькими кольоровими рекламами, правда більшість з них без лого учасників фіналу.
Дивишся на ці рекламки і починаєш світитися гордістю – там будуть грати наші. Однак для більшості мешканців Варшави, які футболом не цікавляться, або ж цікавляться на рівні «Барселони» і Мессі, оголошення про фінал Ліги Європи не викликає жодних емоцій. «У Варшаві грають? А хто? «Дніпро»? Що це за команда? Ніколи не чув», - скаже, без перебільшення, кожен другий мешканець польської столиці.
Як Варшава готується вперше прийняти фінальний поєдинок Ліги Європи і чому симпатії польських вболівальників обіцяють поділитись порівну між суперниками – розповідає з місця подій Галина Чоп.
«Севілья» - щось таке чув, але що таке «Дніпро»?
Столиця Польщі попри честь приймати фінал Ліги Європи живе своїм звичним життям і продовжує працювати у роками вибудованому ритмі. Для деяких варшав’ян, особливо тих, хто мешкає у спальних районах, футбольне свято може минути взагалі непомітно. Робота-дім-робота – абсолютно нормальний тиждень, хіба що по радіо попереджають про затори і якісь іноземці фотографуються в центрі із спортивною символікою.
Спікер Польської федерації футболу Пйотр Штефер пояснює низький інтерес поляків до фіналу Ліги Європи тим, що для більшості команди «Севільї» та «Дніпра» є чимось далеким, маловідомим, або й зовсім незнаним. Інша справа, якби тут грала «Барселона», «Баварія» чи «Реал» - у місті тільки й розмов було, що про футбол.
«От висить до прикладу біг-борд із анонсом фіналу Ліги Європи «Дніпро» - «Севілья». Пересічний мешканець Польщі підійде, подивиться і почухає потилицю: «Окей, «Севілья» - щось таке чув, але що таке «Дніпро»?». Справа в тому, що команди другого ешелону мало цікавлять польських прихильників футболу, і якщо про «Севілью» ще чули, адже команда перемогла у минулорічному фіналі Ліги Європи, то «Дніпро» - це «табула раса» для поляків», - прокоментував Пйотр Штефер.
І справді, найбільше у місті про футбол говорять журналісти – на радіо, на телебаченні, у пресі. Шанувальники футболу у захваті, що УЄФА надала честь Варшаві вперше приймати фінал престижного футбольного турніру, однак особливого ажіотажу з цієї нагоди серед поляків не відчувається.
Колориту до футбольного свята додають хіба що вболівальники, більшість з яких вперше потрапила до Варшави, - дніпряни із біло-синьо-блакитною символікою і севільці із червоно-білою. Вони більшими та меншими групами міряють на пішо центр міста, намагаються знайти кращі заклади на Старувці (історична частина міста) і з радістю вітають клубними зарядами перехожих земляків.
Невисокий інтерес до фіналу Ліги Європи серед мешканців столиці Польщі можна також пояснити тим, що поляки не матимуть особливих симпатій ні до «Севільї», ні до «Дніпра». Хоча все ж таки більше вболіватимуть за іспанців, адже там виступає польський гравець Грегож Крихов’як.
Грегож Крихов’як. Фото: УЄФА.
«У Польщі нема аж так багато видатних футболістів, тому поляки завжди підтримують тих, кому вдалося пробитись. Ще кілька років тому Польща була чи не найчисельнішим фаном дортмундської «Боруссії», адже там виступало одразу кілька представників національної збірної. Чи вболіватимуть за Крихов’яка? Думаю, що так. Але знову ж, хіба ті, хто дійсно цікавиться футболом», - додав Пйотр Штефер.
Боротьба і романтика «Дніпра»
Ми сидимо із польськими друзями в одній із популярних кнайп у центрі Варшави. Позаду нас розташувалася велика компанія фанів «Севільї», трошки далі сидять хлопці із символікою «Дніпра». За вікном безжально періщить дощ, я ж розпитую своїх друзів про майбутній матч і загальну атмосферу у місті.
«Чесно кажучи, - зізнається мешканець Варшави Рафал, - більшість варшав’ян навіть би не дізналася, що тут буде така подія, якби не реклама і не попередження про затори. Я живу у спальному, а працюю у бізнесовому районі Варшави, тому такі як я цілком могли б і не звернути увагу на проведення фіналу ЛЄ у нашому місті».
«Атмосферу свята зіпсував дощ, - додає подруга Рафала Оля. – Я бачила, що у центрі фотографуються вболівальники, але, чесно кажучи, навіть не цікавилася, хто там гратиме і де. У Варшаві була неймовірна атмосфера під час Євро-2012, але там виступали знані гравці, а також наша збірна. А так… хіба фани нагадують, що стадіон Народови прийматиме якийсь важливий футбольний матч».
Фан-зона перед Королівським замком у Варшаві.
Рафал вкотре повторює мені, що поляки підтримуватимуть «Севілью», бо там Крихов’як. Я ж нагадую, що у Варшаві мешкає дуже багато українців, які обов’язково вболіватимуть за «Дніпро». Погоджуємося на тому, що симпатії стадіону, напевне, розділяться порівну.
Тим часом вболівальники «Севільї» заводять іспанською якусь клубну пісню, піднімають догори шарфи із символікою клубу і на весь паб влаштовують маленький перфоменс. Чи не головним серед різного віку іспанських вболівальників виявляється 51-річний Луїс Кастро, який не говорить англійською. Мені пощастило мати поруч товариша, який розмовляв іспанською.
Пан Луїс одразу жартує, що Фідель Кастро – то його дядько, а мене одразу ж запрошує до Севільї. «Переклади, що гарна, - каже до мого товариша, - хай приїжджає до Іспанії на футбол. «Дніпро»? У Севільї нічого не знають про «Дніпро», хіба вболівальники, бо раніше дніпрян тренував наш тренер Хуанде Рамос. Не скажу, наскільки сильна ця команда, єдине, що знаю, - «Севілья» краща».
Іспанці голосно виходять з пабу. Ввечері напередодні матчу навколишні ресторани і паби переповнені фанатами. Іспанців помітно більше, а от українці ще в дорозі.
«На кордоні кілометрові черги, - говорить вболівальник з Києва Максим. – Ми з друзями купили квитки через туристичне агентство і приїхали сюди автобусом. Загалом ця подорож обійшлася кожному у 235 євро – з вартістю квитків, проживання і трансферу. Наш автобус пропустили дуже швидко, а одного чоловіка, якому поставили візу аж на 28 травня, теж пропустили, бо він мав квитки на футбол».
Кияни сподіваються, що Варшава підтримуватиме українців, оскільки країни є сусідами, мають багату спільну історію.
Відкрите тренування «Дніпра», Національний стадіон у Варшаві. Фото: УЄФА.
«Для справжніх футбольних вболівальників у Польщі історія виходу «Дніпра» у фінал Ліги Європи нагадує недавню історію аматорського клубу, який пробився у півфінал Кубка Польщі, - продовжує Пйотр Штефер. - Тоді за клуб Blekitni Stargard Szczecinski вболівала ціла країна. Футбольні фани знають, у яких важких умовах довелося грати «Дніпру», знають, що більшість своїх перемог вони здобули завдяки власному характеру. Це дуже драматична, але й гарна історія, яка повертає у футбол головне – боротьбу і романтику».