В українському інформаційному просторі вже було багато сказано про те, як на саміті «Великої сімки» у французькому Евіані відбувся відчутний зсув у бік України. Стосувався він передовсім трансформації позиції Сполучених Штатів, а конкретніше – Дональда Трампа. За твердженням політичних оглядачів, глава Білого дому нібито остаточно вирішив відкинути будь-який вплив «духу Анкориджа» (чи то дійсний, чи то вигаданий Кремлем) і стати на бік підтримки України, яка демонструє своє реальне прагнення до миру і водночас свої потужні військові карти.
Побачимо, що з того вийде далі. А наразі звернемо увагу на ще одну зустріч, хай на трішки нижчому рівні, але все ж надзвичайно важливу, оскільки вона стосувалася такого серйозного питання, як безпека континенту. Йдеться про останню зустріч міністрів оборони країн НАТО, яка відбулася 18 червня у штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі під головуванням генерального секретаря Марка Рютте.
Що цікавого пролунало на ній. Передовсім те, що США готові й надалі надавати для захисту європейців свою «ядерну парасольку». Також готові допомогти Старому континенту в разі зовнішньої агресії обмеженими силами в повітрі й на морі. Але сухопутні компоненти оборони доведеться забезпечувати насамперед європейськими арміями практично без допомоги американців.
Центральним речником цієї зустрічі, звісно, став американський міністр війни Піт Геґсет. Свою промову він розпочав зі залякування союзників, що ініціює шестимісячний огляд виконання оборонних зобов’язань у НАТО, під час якого, на його переконання, «дехто провалиться». Він зверхньо назвав Північноатлантичний Альянс «паперовим тигром» і оголосив, що скорочення штатного військового розгортання США в Європі та зміна військово-часових зобов’язань Пентагону «набувають чинності негайно». На його думку, майбутній огляд збройних сил гарантуватиме, що НАТО рухатиметься «швидко й незворотно до лідерства Європи».
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Президент Трамп протягом багатьох років і під час двох президентських каденцій висловлювався з цього питання дуже чітко. Надто довго НАТО було паперовим тигром та вулицею з одностороннім рухом. Але тепер це зміниться», – підсумував він.
На його думку, Альянс має стати НАТО 3.0, побудованим за зразком НАТО 1.0, яке перемогло в Холодній війні. Йдеться про концепцію, запропоновану віцеміністром війни Елбріджем Колбі, якого вважають стратегічним мислителем Пентагону. Згідно із цією концепцією, західний військовий союз повинен «терміново повернутися до своїх коренів і підготовки до територіальної війни високої інтенсивності». Відмовившись при цьому від концепції «асиметричних, експедиційних та контртерористичних операцій», які були в центрі уваги протягом останньої чверті століття.
«НАТО збилося з шляху. НАТО 2.0 (тобто Альянс у його актуальному вигляді – ред.) було епохою розсіювання уваги, деіндустріалізації та демілітаризації. НАТО 2.0 змістилося до операцій поза зоною відповідальності та речей, які взагалі не мали нічого спільного з війною. Замість танків, винищувачів та протиповітряної оборони увага була зосереджена на питаннях гендерної рівності, зміни клімату та жорсткої оборонної економії. Кордони Європи широко відчинилися, межі держави загального добробуту розширилися, оборонні бюджети скоротилися, а разом з ними й віра Європи в себе та свою цивілізацію. НАТО втратило свій шлях. НАТО 2.0 було епохою відволікання уваги, деіндустріалізації та демілітаризації. Це була епоха халяви (free riding), і це були втрачені роки, до яких ми не повернемося», – нарікав міністр війни США.
Уже за тиждень НАТО може опинитися у фактично новій стратегічній ситуації. Такій, за якої європейські союзники в Альянсі де-факто розраховуватимуть переважно на себе, у разі якщо спалахне велика конвенційна війна. 7 та 8 липня під час зустрічі лідерів країн-членів НАТО в турецькій столиці Анкарі буде остаточно офіційно затверджено майбутні рамки Альянсу і напрямки майбутньої шокової трансформації. Уточненню підлягає переважно спосіб, у який ця трансформація відбуватиметься, та хто саме і яким чином заповнить лакуни в європейській обороні, які виникнуть під час поетапного виведення військ США з Європи.
Старий континент повинен буде здійснити цю трансформацію в авральному порядку, оскільки Вашингтон, згідно із застереженням Геґсета, а також заявами Трампа, планує скоротити свої військові зобов’язання «вже й тепер». США, як відомо, готуються зосередити свої основні військові ресурси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Усе це поставить європейських союзників під неймовірний тиск у найближчі роки. Оскільки, попри всі старання і прискорення останніх років, на практиці вони ще не диспонують технічними можливостями заповнити деякі з названих прогалин навіть у середньостроковій перспективі. «Є сфери, які потребують подальшої роботи, але загальна картина виглядає добре», – оптимістично підбадьорював європейських міністрів оборони генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час зустрічі в Брюсселі. Однак він не надав додаткових подробиць щодо того, у яких саме сферах можна очікувати серйозних викликів. Однією з них, безперечно, будуть бойові можливості для завдання ракетних ударів на великі відстані. Ця проблема чітко вималювалася після того, як США скасували програму розміщення наземних компонентів для запуску крилатих ракет Tomahawk у Німеччині, а згодом і відмовили Берліну у продажу цих систем у найближчому майбутньому.
Що залишалося Німеччині в такій ситуації? Нічого іншого, як звернутися по допомогу до України. Тому і канцлер Фрідріх Мерц, і його міністр оборони Борис Пісторіус швидко переорієнтувалися на партнерство з Києвом у цьому питанні та можливе спільне виробництво українських крилатих ракет FP-5 «Фламінго».
Отже, Європа в часи оборонної трансформації свої надії на захист континенту може покладати лише на Україну. І не дарма державний секретар Сполучених Штатів Марко Рубіо назвав Збройні Сили України найсильнішими в усій Європі. «Це вражає, без сумніву. Ви подивіться на росіян, які втрачають уп’ятеро більше солдатів на місяць, ніж українці. Україна – це менша країна і менша армія, хоча українські Збройні сили є найсильнішими, найпотужнішими збройними силами у всій Європі – очевидно, значною мірою завдяки допомозі, яку вони отримали, але також через бойовий досвід, який вони здобули», – зазначив Рубіо.