"Слава приходить після смерті". Ці слова не про Яцека Куроня, польського дипломата українського походження, який попри все хотів примирення братніх народів, українського та польського.
Адже його шанували і за життя. Тепер же ж на львівському будинку, де мешкали колись батьки політика, встановили пам’ятну дошку.
Пам’ятну дошку відкривають рідні Яцека Куроня та львівський дисидент Мирослав Маринович. Саме в цьому будинку на Стрийській, 38 колись мешкала родина Куронів. Однак про це навіть не здогадувалися бабусі з цього під"їзду.
З’їхалося чимало польських журналістів та колег дисидента. Прибули навіть з Варшави.
Ян Літинський разом з Куронем відсидів у в’язниці за "антирежимну діяльність" в Польській Народній Республіці. Яцек відбув тоді 9 років тюрми.
Цього польського політика та державного діяча в нас називали "адвокатом українців". Адже уродженець Львова на початку нового тисячоліття засуджував на шпальтах "Газети Виборчої" офіційну позицію Варшави щодо цвинтаря Орлят на Личаківському кладовищі. Куронь був певен: досить вже розбрату поміж українцями та поляками.
У листопаді дві тисячі другого, в річницю проголошення ЗУНР, Яцек Куронь спільно з львів'янами молився на могилах Січових Стрільців та Орлят на Личакові. За заклики до українсько-польського порозуміння йому присвоїли звання "Почесний громадянин Львова" та "Галицький лицар".
А вигартувався такий сильний характер ще у дитинстві.