Технології виготовлення абхазької і мегрельської (грузинської) аджики надано статус пам'ятника нематеріальної культурної спадщини.
«Присвоїти статус пам'ятника нематеріальної культурної спадщини елементу нематеріальної культурної спадщини - «Технології виготовлення» абхазької солі - апірпіл-джіка» і мегрельської аджики», - йдеться в розпорядженні директора Національного агентства з охорони культурної спадщини Грузії Ніколоза Антідзе, повідомляє «Інтерфакс».
Службі інформаційних систем Національного агентства доручено відобразити дані об'єкта в державному реєстрі пам'яток Грузії.
Виходячи з того, що перець був завезений до Грузії з Європи в XV столітті, експерти припускають, що поява абхазької аджики пов'язана саме з цим періодом.
Аджику використовували не тільки в кулінарії, але і в лікувальних цілях, зокрема, для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту. Колхидська низина складалася з болотної території, і була велика небезпека поширення малярії, з чим місцеве населення боролося саме за допомогою гострого перцю.
Аджика - абхазька і грузинська гостра приправа у вигляді пастоподібної маси, до складу якої входять перетерті (традиційно - на камені) червоний перець, коріандр, гуньба блакитна (уцхо-сунелі) і свіжі або сушені пряні трави, часник, з додаванням невеликої кількості кухонної солі.
Цікаво, що раніше статус нематеріального пам'ятника культури в Грузії було присвоєно грузинському застіллю, багатовіковій традиційній технології витримування вина в глиняній посудині - квеврі, культурі грузинської пшениці, грузинському народному медичному знанню і традиціям його застосування, а також всім трьом видам грузинської писемності та грузинської боротьби.