Двоє працівників львівського відділення «Ощадбанку» на вул. Медової печери у Львові присвоїли понад мільйон гривень із депозитних рахунків своїх вкладників. Причому основними клієнтами банку були соціально незахищені категорії населення – пенсіонери, інваліди та інші люди, які отримували допомогу від держави.
Шахрайська схема діяла ще з 1996 року. У відділенні банку працювало всього двоє працівників – керівник відділу та касир. Змовившись, вони підписували угоди з клієнтами фінустанови, але не реєстрували їх у загальній базі банку. Примірник угоди, скріплений печаткою «Ощадбанку» та підписом завідувача відділення вручали власникам депозитів. Але замість квитанції про внесення грошей клієнтам видавали будь-яку іншу квитанцію.
Таким чином за понад 10 років шахрайства керівник відділення обдурила щонайменше 46 львів’ян, які уже звернулися в міліцію. Ошукані вкладники й далі продовжують звертатися до правоохоронних органів.
У 2013 році за численними фактами заволодіння чужими коштами шляхом зловживання службовим становищем, яке було вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України) та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, які спричинили тяжкі наслідки (ст. 366 КК України) було відкрито кримінальне провадження. За результатами слідства воно було направлене у Личаківський суд, де розглядається й досі.
Ошуканий вкладник банку Іван Олексів. Фото: ZAXID.NET
Одним із ошуканих вкладників є 82-річний пенсіонер Іван Олексів. Чоловік багато років користувався послугами цього відділення. Він заощадив на старість 16 тис. грн, які отримував на останній роботі.
«Я частину грошей знімав, а частина залишалася на рахунку. А потім вона [керівник відділення «Ощадбанку»] мені сказала, що можна відкрити депозитний рахунок для того, щоб сума збільшувалась. Кожного року я докладав із пенсії 750 грн, щоб у підсумку додавалася тисяча. І так я доплатився, що отримав нуль», – з гіркотою згадує Іван Олексів.
Щороку із ним підписували новий договір, а сума депозитного рахунку збільшувалась. За кілька років на рахунку назбиралося 24 тис. грн.
Коли у серпні 2013 року він приніс чергову суму для того, щоб «заокруглити» депозитний рахунок та підписати новий договір, то керував відділенням уже новий працівник. В електронній базі банку він не знайшов договору із вкладником та порадив звернутися у головний офіс фінустанови у Львові. Коли ж 82-річному чоловікові і там відповіли, що ніякого договору банк з ним не підписував, тоді він зрозумів, що його ошукали.
Але банк замість того, щоб піти назустріч Іванові Олексіву та іншим жертвам афери, і виплатити вкрадені кошти, пішов довшим юридичним шляхом, затягуючи процес. «Ощадбанк» подав позов до суду про визнання договору нікчемним, тобто таким, що його недійсність прямо встановлена законом.
Головний юрист-консультант «Ощадбанку» Роман Кушнерик визнає те, що працівники банку вчинили неправомірні дії, а також погоджується з тим, що банк повинен виплатити гроші обманутим вкладникам. Але він пояснив, що спершу потрібно пройти певну бюрократичну процедуру. Насамперед – встановити суму вкладених коштів, для чого потрібне рішення суду.
«Банк несе відповідальність за дії своїх працівників. Суд повинен встановити суму коштів, бо у людей відсутній документ, який підтверджує внесення коштів. Таким чином банк не має правових підстав для того, щоб їх виплатити», – зазначив він.
Втім, юрист Фонду стратегічних справ Української гельсінської спілки з прав людини Анастасія Мартиновська вважає, що представники банку навмисно затягують процес. Кошти ошуканим клієнтам можна виплатити на підставі договорів із печатками, які видавали на руки клієнтам. Адже суми у них зазначені правильно. На її думку, банк сподівається, що сума, яку його зобов’яжуть виплатити у межах кримінального провадження буде меншою за 24 тисячі.
Іван Олексів з донькою
Юрист центру «СІМ» Ніна Хома, яка представляє інтереси ошуканого пенсіонера, розповіла, що справжність печатки та підпису у договорі підтверджена відповідними експертизами. Крім того, квитанція, хоч і неправильно оформлена, в Івана Олексіва є. За її словами, клієнт не зобов’язаний перевіряти, чи працівник банку вніс відомості про депозитний рахунок у електронну систему.
Вона також додала, що такі випадки, на жаль трапляються часто. Але, як свідчить практика недержавних комерційних банків, фінустанови спочатку виплачують гроші обманутим клієнтам, а вже тоді з’ясовують стосунки із своїми працівниками у судовому порядку. У цьому випадку виходить навпаки.
Як довго триватиме судова тяганина – невідомо. А тим часом 82-річний пенсіонер та кілька десятків інших вкладників чекають своїх тяжко зароблених грошей, які щодня знецінюються.