У Росії правлять пси. А Путін перший серед них
Владімір Путін повертається у Кремль. Про це було оголошено у суботу на з’їзді правлячої партії, тобто "Єдиної Росії". Формально нині "лідер нації" є наразі лише кандидатом на президентських виборах, запланованих на березень наступного року. Але, як кажуть у Москві, "царя на виборах ніхто не переможе". Той факт, що все вже вирішено за них, росіяни сприйняли без ентузіазму, але й без опору. Ті, хто сподівався, що у Кремлі залишиться Дмітрій Мєдвєдєв, щоб остаточно провести необхідні реформи, втратили надію на зміни на краще. Детальніше про це – в інтерв’ю професора, викладачки Московського державного інституту міжнародних відносин, членкині багатьох закордонних наукових товариств, експерта Московського Центру Карнегі Лілії Шевцової.
- Владімір Путін є ідеальним президентом для нинішньої Росії. Чому ви це стверджуєте?
- Тому що це у нинішніх реаліях оптимальний варіант. Якби президентом Росії залишився Дмітрій Мєдвєдєв або ним став інший член команди Кремля, то й так далі правив би Путін, альфа-самець всієї Русі, неформальний бос цієї бюрократичної орди, яка тримає в нас владу.
Лише ми б надалі жили надіями, що Кремль здатний реформувати країну. А це ілюзія, що означає продовження застою та занепаду.
Повернення Путіна означає, що будь-які надії на реформи згори донизу, лібералізацію, свободу, які були в нас пов’язані з Мєдвєдєвим, у кінцевому підсумку треба облишити. І що опоненти режиму повинні врешті підняти свій зад і шукати вихід самостійно.
- Повернення Путіна на місце, на яке він сам посадив чотири роки тому свого змінника, це маневр типовий не для сучасної держави, а для якоїсь анахронічної монархії.
- Так, колись цар Іван IV посадив на 11 місяців на свій трон Симеона Бекбулатовича, щоб він грав роль монарха, а потім попросив його піти з Кремля.
Ми звикли бачити Росію як країну з м’яким, напівавторитарним режимом, яка співпрацює із Заходом, а також дає багато свобод своїм підданим. Ми можемо публічно гавкати на різні теми, ми можемо виїжджати за кордон. Але наша свобода закінчується там, де починається політика. Ми можемо робити і говорити все, лише б не втручатися у політику.
- Тобто те, що нам видається напівавторитарною системою, є фактично авторитаризмом?
- У Росії за останні 12 років виникла і консолідувалася нова політична верства. Вперше в історії нашої країни прийшли до влади силовики. І це не армійські генерали, а середнього рангу офіцери спецслужб з їхнього провінційного, петербурзького середовища. Це люди, які не були в стані зробити кар’єри на службі в СРСР.
Це люди навчені підслуховувати, стежити, спостерігати. І протягом 12 років вони отримали повний контроль над владою і багатством країни. Такої ситуації не було навіть в Радянському Союзі, у якому служби контролювала партія. Нами керує спецгрупа.
- За Івана IV Грозного теж була опричнина, яка робила з росіянами, що хотіла.
- Лише опричнина завжди була під контролем царя. Грозний у будь-який момент міг порубати їм голови, і робив це охоче. Вони були його псами. Вони навіть постійно возили поруч з сідлами відрізані псячі голови як символ сліпої вірності господарю.
А нині "пси" стали правлячою групою. Путін перший серед них. Це зовсім нове явище. Ця група не тільки сконструювала нову систему - вона контролює багатство Росії, має багато на своєму сумлінні, тому більше не може дозволити собі, щоб влада вислизнула з її рук. Вона уважно придивляється до арабської весни, і робить з неї висновок, що ні за яких обставин не можна послаблювати гайки, інакше вона опиниться там, де й Мубарак.
- Російська влада налякалася арабських революцій?
- Її завжди лякає привид масових акцій протесту. У розмовах кремлівських експерти ми часто чуємо слово, що вимовляється з тривогою: «Горбачов». Вони повторюють: "Ми не повинні дозволити горбачевізму". Він дещо послабив цуґлі, дав свободу слова, виборів. І втратив владу.
- Те, що казали у Росії і на Заході про Мєдвєдєва - що він може бути "новим Горбачовим", що замислює "нову перебудову" - їх лякало?
- Смертельно. Правлячі нині у країні силовики знають, що будь-який справжній реформатор у Кремлі приведе до того, що вони втратять все. Вони намагаються гарантувати владу не тільки собі, але й своїм дітям і онукам. Вони доручають їм синекури у керівництві великих державних компаній.
Ви хочете знати, яким є державний лад Росії? Це неомонархія, яка покликана гарантувати право спадкування влади, привілеїв, доходів.
- Ніколай Патрушев, коли ще був директором Федеральної служби безпеки, сказав, що його співробітники - це "нова шляхта".
- Щось у цьому є. Але вони знаходяться вище від шляхти. Вона служила монархові, царю. А ця неоаристократія вважається своєрідною царською родиною, метою якої є утримання владі і збереження привілеїв.
Якщо правитель не відповідає їхнім очікуванням, ця "нова шляхта" зніме його і поставить на його місце свого. Так що ми маємо лад, що нагадує монархію, у якій правителя обирає - або, радше, призначає - шляхта. Ці люди фактично приватизували державу і країну. Їм не залежить на розвитку суспільства. Їм легше керувати пасивною, залитою самогоном масою, яка без нарікання прийде на штучні вибори без виборів. Таким чином, хоча Патрушев назвав їх шляхтою, вони мають мало спільного з нею. Їм бракує відчуття обов’язку і морального хребта.
- Велика частина суспільства країн, що межують з Росією, бояться її як сильної, такої, що має потужну армію, твердо керованої з одного центру, держави. Це справедливе занепокоєння?
- Ці два важливих питання в одному. Ви справедливо боїтеся Росії. Не тільки через ваш поганий історичний досвід.
Але страх повинна викликати у вас не сила Росії, а її слабкість. Країна схиляється до занепаду. На це ясно вказує, принаймні, те, що частина території Федерації вже вийшла з-під контролю федерального центру. Північнокавказькі республіки живуть не відповідно до конституції і московських кодексів, а згідно з власними законами.
- Ваш колега професор Алєксєй Малашенко, експерт з ісламу, називає цей регіон "внутрішнім закордоном"...
- Дуже правильно. Розпад Федерації вже почався. Всі зусилля правоохоронних структур спрямовані виключно на гарантування безпеки лише тим людям, що мають владу. Економіку, як казав Мєдвєдєв, "навіть не можна назвати справжньою економікою". Ми доїдаємо ще те, що нам залишилося після СРСР. Але цього не так вже багато.
Ми, експерти, називаємо Росію імперією, яка "недорозпалася", тому що процес розпаду був заморожений, але якщо ця деградація Росії, яку ми спостерігаємо, триватиме, то не виключено, що цей процес поновиться.
А країна, яка розкладається, справді становить загрозу для своїх сусідів, оскільки вона є токсичною. Продукти розпаду можуть вивільнятися назовні.
Треба боятися слабкості, корумпованості, загнивання Росії. Крім того, наша еліта, намагаючись будь-якою ціною залишитися при владі, може бути непередбачуваною. А в нас для збереження влади завжди був один шлях - пошук зовнішнього ворога.
Польща, про що, ймовірно, пам’ятаєте, є для Москви одним з улюблених ворогів.
- Ви думаєте, що план зробити Мєдвєдєва лише тимчасовим змінником Путіна, тимчасовим "хранителем трону" виник ще чотири роки тому? Чи нинішній президент мав якийсь шанс на визволення, на те, щоб стати реальним главою держави?
- Я думаю, що правила гри від самого початку були ясні для обох членів нашого тандему, і для більшої частини придворних Кремля. Путін абсолютно цинічно зізнався про це в останні дні, сказавши, що "ми домовилися з Дмітрієм Анатолієвічем вже кілька років тому". Таким чином, всі ці надії, пов’язані з Мєдвєдєвим, були ілюзорними. Не було жодних шансів на нову перебудову, реформи.
Люди, що утримують владу, нікому іншому, окрім свого вождя, не дозволили б зараз зайняти трон царя. Їхня логіка підказує, що надходить дуже важкий час глибокої кризи, група повинна бути консолідованою. Силова неомонархія знає, що потрібен альфа-самець, здатний захистити їхні інтереси.
Мєдвєдєв не пасує до часу кризи, так що його збереження при владі було абсолютно неможливим. Ось чому вже зараз, за шість місяців до так званих президентських виборів, нам оголосили, що все вже вирішено.
Лідер нації повертається у Кремль, облиште будь-які надії чи ілюзії.
- Путіну у наступному році виповнюється 60 років, для чоловіків у Росії це вже пенсійний вік. Що буде, якщо лідер проявить слабкість, наприклад, захворіє?
- Відповідно до законів природи, група, що утримує владу, знайде серед себе нового альфа-самця.
Інша справа, як довго суспільство толеруватиме те, що з ним виробляють. Наразі толерує. Але причин для бунтів, виходу на вулиці стає дедалі більше, а, за часів кризи, вони множитимуться.
- Для нас, сусідів, варіант бунту у Росії викликає тривогу. Хотілося б еволюції, модернізації, мирних змін на краще.
- Цей варіант відійшов у минуле в момент оголошення повернення Путіна. Сценарій інший, ніж арабська весна, вже неможливий.
Провів інтерв’ю : Вацлав Радзівіновіч
Назва оригіналу: Samiec alfa Wszechrusi
Джерело: Gazeta Wyborcza, 01.10.2011
Зреферував Омелян Радимський