Соціологічні дослідження, опубліковані у березні 2012 року, показали, що зберігається тенденція зростання рейтингів Віталія Кличка, Наталії Королевської та Анатолія Гриценка.
Так, за даними соціологічної групи «Рейтинг», за Віталія Кличка готові віддати свій голос 7,9% тих, хто збирається піти на вибори, за Королевську – 1,4%, а за Гриценка – 3,1% виборців.
Крім того, дані соцопитувань підтверджують, що українці все більше розчаровуються як у владі, так і в опозиції. Тому логічно, що голоси виборців перетікають до «нових облич», з якими в українців асоціюються зазначені вище політики. У світлі останніх подій в ефірі «5 каналу» Віталій Кличко заявив, що не бачить сенсу у входженні своєї партії до об'єднання опозиційних сил «Комітет опору диктатурі». Разом з тим Кличко дав зрозуміти, що його партія «УДАР» має намір самостійно брати участь у виборах до Верховної Ради. «Ми йдемо окремо. Для того, щоб потім об'єднатися в парламенті», – сказав він. І Королевська, і Гриценко ще раніше покинули лави КОДу, мотивуючи це непрозорістю прийняття рішень в рамках Комітету та «монополізацією опозиційності» керівництвом великих партій.
Але зростають не лише рейтинги нових політиків – навколо їхніх фігур, схоже, починають консолідуватися активісти з інших партій. Так, почастішали випадки виходу з лав «Батьківщини» партійних керівників на місцях, які в підсумку віддали перевагу вступу до партії Наталії Королевської «Україна – Вперед!»
Приміром, днями заяву про вихід з партії подав колишній керівник Сумської обласної ради та неодноразовий глава передвиборного штабу БЮТ в області В'ячеслав Шапошнік. За словами Шапошніка, головна причина, яка змусила його на такий крок – розвал обласної партійної організації та виключення з партійних рядів активних і відданих бютівців.
«Я не бачу свого майбутнього поруч з людьми, які готові заради вирішення власних інтересів поступатися принципами», – такими словами він висловив своє ставлення до подій. Втім, у цьому випадку, Шапошніку пощастило відразу ж знайти політичних союзників. Головним критерієм, за його власними словами, стала чесна та безкомпромісна боротьба за звільнення Юлії Тимошенко. «Не бажаючи стояти осторонь від подій, я обрав свій новий політичний шлях з людьми, які докладають всіх зусиль для корінних і позитивних змін в Україну і роблять все для звільнення Юлії Тимошенко. Це – Партія Наталії Королевської «Україні – Вперед!», – заявив колишній бютівець.
Важливо, що кількість подібних випадків зростає з кожним днем. Так, офіційну заяву про вихід подав голова Доманівської районної організації та член Бюро Миколаївської обласної «Батьківщини» Василь Іванченко. До такого рішення його підштовхнули дії нинішнього керівництва БЮТ, а останньою краплею стало виключення з Блоку УСДП, що суперечить заклику Тимошенко консолідувати опозиційні сили перед лицем загрози політичних репресій. «Я не хочу, щоб за моєї участі проходив процес розвалу БЮТ, не підтримую включення в кандидати в депутати від «Батьківщини» тих людей, які переслідували Юлію Тимошенко за часів Кучми. Враховуючи всі ці події, я прийняв рішення про вихід з «Батьківщини» і вступ до Партії Наталії Королевської «Україна – Вперед!», – йдеться в його заяві.
Таким чином, на українській політичній арені поступово заповнюється ніша «третьої сили», а точніше з'явилося декілька політичних партій, що претендують на це. Вони заявляють про свою альтернативу і нинішній владі, і минулій владі в особі старої опозиції. Чи варто «новим обличчям» об'єднувати свої зусилля? І чи вдасться шляхом союзу поліпшити свої результати на виборах в Раду?
«Справді, такі процеси йдуть», – заявляє президент Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов, коментуючи перспективи об'єднання двох політичних сил. «Гадаю, є ймовірність, що ці політичні сили об'єднаються, – зазначає політолог. – Зрозуміло, що ані Кличко, ані Королевська не підуть з Комітетом опору диктатурі, з БЮТом чи «Фронтом змін». Вони будуть намагатися вибудувати свою власну гру. Електорат на полі «третьої сили» обмежений, тому абсолютно логічно для них було б об'єднатися, щоб не розривати між собою ті відсотки виборців, які є».
«Думаю, що перспективи такого об'єднання є цілком ймовірними. Ми незабаром почуємо про досягнення на цьому фланзі політичного руху», – наголосив президент Аналітичного центру« Відкрита політика ».
«Об'єднання політичних сил Кличко і Королевської було би найбільш оптимальним варіантом», – вважає глава правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
На думку політолога, об'єднання зусиль мало б позитивні наслідки для обох політичних сил та їхніх лідерів. «Це могло б дати кумулятивний ефект. І в будь-якому випадку, це був би новий центр ваги та новий центр впливу в українській політиці», – зазначає Фесенко.
Водночас, політичний експерт вважає, що «дуже багато залежить від позиції самого Віталія Кличка».
«Мені здається, він недостатньо впливає на політичні процеси всередині своєї партії. – зазначає політолог. – Це дуже серйозно ускладнює ситуацію. Багато що залежить також і від того, наскільки Наталія Королевська готова до об'єднавчих процесів. Їй потрібно шукати нових союзників та розширювати сферу свого політичного впливу. Наприклад, в напрямку громадянського суспільства вона вже це робить».
Політолог вважає, що між цими політиками немає жодних протиріч. Більше того, вони могли б взаємодоповнювати один одного. «У Віталія великі міжнародні зв'язки. У Наталії Королевської, яка до того ж є главою парламентського комітету, є достатньо серйозна економічна доктрина», – наголосив Фесенко.
Наскільки живучою є ідея об'єднання представників «альтернативної опозиції», ми дізнаємося вже найближчим часом. Проте останні процеси засвідчують, що саме неузгодженість в українському опозиційному русі та бажання великих політичних сил керувати опозицією одноосібно призвели до її подрібнення. Втім, можливо, це навіть піде на користь і Кличку, і Королевській, як представникам нових облич в українській політиці, адже відкриває їм шлях до створення та розвитку власних політичних потужностей. А головне, дозволить привернути увагу тих виборців, які розчарувалися в нинішній різношерстій опозиції, представленій в Комітеті опору диктатурі.